АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/673/2015 Категорія КК: ч. 2 ст. 296

Головуючий в суді 1-ої інстанції: Карабань В.М.

Доповідач: Маліновський О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого, судді-доповідача: Маліновського О.А.

Суддів: Боголюбської Л.Б., Дзюбіна В.В.

при секретарі: Сологуб В.І.

за участю прокурора: Карпука Ю.А.

захисника: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12014100060005321 за апеляційною скаргою прокурора Ткача А.В. на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, повернуто прокурору Печерського району м. Києва.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки в даному обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є повністю ідентичними, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який йому інкримінується, а саме ч. 2 ст. 296 КК України.

Суд першої інстанції послався на рішення Європейського суду з прав людини та на підпункт «а» п. 3 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", у якому вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину групою осіб, проте в обвинувальному акті, а саме при формулюванні обвинувачення конкретно не зазначено, яку саме фізичну силу та при яких обставинах ОСОБА_4 застосував до потерпілого ОСОБА_5 і в чому полягала його особлива зухвалість. В обвинувальному акті зазначено лише, що ОСОБА_4 розмовляв через гучномовець та в подальшому почав підштовхувати ОСОБА_5 плечем в спину.

Таким чином, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваному фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні відповідного злочину та не викладено деталі вчинення злочину саме ОСОБА_4, які в подальшому можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, що унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважає, що судом першої інстанції істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, ухвала суду є безпідставною та необґрунтованою, а обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що підтверджується текстом обвинувального акта, затвердженого 14.01.20.15 прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Ткачем A.B.

У судовому рішенні безпідставно зазначено, що фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення є повністю ідентичними, оскільки в тексті обвинувального акта відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК міститься виклад фактичних обставин справи, тобто формулювання фактичного складу діяння, конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину та окремо вказано на формулу кваліфікації, здійснено вказівку на статтю Особливої частини КК України, якою передбачено вчинене діяння.

Крім того, суд на стадії підготовчого засідання вдався до оцінки кваліфікації дій обвинуваченого та доказів, а саме зазначив, що не вказано в обвинувальному акті яку саме фізичну силу ОСОБА_4 застосував до потерпілого ОСОБА_8, що взагалі не передбачено на цій стадії кримінального провадження.

Також підготовче судове засідання відбулось без участі потерпілого, а проголошення тексту вказаної ухвали відбулось без участі сторін - прокурора, потерпілого, обвинуваченого і захисника, що згідно ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог КПК України.

В порушення п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження у підготовчому судовому засіданні, що також є істотним порушенням вимог КПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України та додатки до нього не відповідають вимогам ст.291 КПК України, а тому зазначені матеріали підлягають поверненню прокурору, що й було ухвалено судом першої інстанції.

Зазначає, що твердження прокурора про порушення судом першої інстанції щодо оцінки кваліфікації дій обвинуваченого є недоречними, оскільки суд виключно звернув увагу на відсутність формулювання обвинувачення, ніяким чином не піддаючи його аналізу та оцінці, вказавши на відсутність таких обов'язкових елементів складу злочину, які підлягають доказуванню, як форма вини, наявність умислу (а це обов'язковий елемент складу злочину, передбаченого ст. 296 КК Укрїни) мотив і мета вчинення злочину. А ці елементи були встановлені під час досудового розслідування.

Твердження прокурора про відсутність фіксування підготовчого засідання технічними засобами частково не відповідає дійсності, адже фіксування технічними засобами підготовчого судового засідання здійснювалося. Фіксування технічними засобами не здійснювалося лише при проголошенні ухвали суду, якою обвинувальний акт повернуто прокурору, але таке право надано суду ч. 4 ст. 107 КПК України.

Крім того, прокурор та інші учасники кримінального провадження не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання без присутності потерпілого, що вбачається з протоколу та аудіозапису підготовчого судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як передбачено п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт відносноОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки в даному обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є повністю ідентичними, є обґрунтованим і відповідає матеріалам кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення не конкретне, в ньому відсутнє твердження про вчинення певною особою, а саме ОСОБА_4 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, із зазначенням ознак цього кримінального правопорушення в його діях чи бездіяльності, а міститься лише виклад діяння кількох осіб при встановлених досудовим слідством обставинах, яким обвинувачення не висунуто.

Таким чином, керуючись ст. 314 КПК України суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку про повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, так як не містить формулювання обвинувачення, і його недоліки унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального законує безпідставними і не підтверджені належними доказами.

Посилання прокурора на те, що в порушення п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження у підготовчому судовому засіданні, є необґрунтованим, оскільки до Апеляційного суду м. Києва матеріали провадження надійшли з диском, на якому міститься звукозапис судового засідання від 27 лютого 2015 року, здійснення фіксації судового провадження підтвердив також і захисник ОСОБА_3 в запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється. А тому, не здійснення фіксації під час оголошення рішення суду першої інстанції є законним.

Також, як вбачається з журналу та аудіозапису судового засідання, прокурор та інші учасники кримінального провадження не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання без присутності потерпілого, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Крім того, потерпілий не з'являвся і на виклики апеляційного суду в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду провадження. Викладене свідчить про те, що права потерпілого при підготовчому розгляді провадження не порушені.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції і повернення кримінального провадження на новий розгляд в суд першої інстанції не встановлено. Обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, підлягає поверненню прокурору у відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 419 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року, якою обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, повернуто прокурору Печерського району м. Києва - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

­­­­_________________ ________________ _____________

Маліновський О.А. БоголюбськаЛ.Б. Дзюбін В.В.