ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 809/1449/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення коштів у розмірі 752,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 752,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' в період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року відмовився від відшкодування 262,20 грн. понесених позивачем витрат на виплату та доставку виплачених пенсій по інвалідності і по втраті годувальника громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав. Не відшкодовано також витрати в сумі 483,60 грн., понесені позивачем у зв'язку із виплатою допомоги на поховання громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Загальна сума заборгованості за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року становить 752,55 грн., в тому числі сума витрат на виплату та доставку таких пенсій в розмірі 6,75 грн.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, подавши 27.04.2015 року до суду заяву про розгляд справи буз участі представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Також на виконання ухвали суду від 16.04.2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області подано додаткові докази у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши 29.04.2015 року до суду клопотання про розгляд справи буз участі представника. Позовні вимоги не визнає з підстав зазначених в письмовому запереченні від 17.04.2015 року.

В поданому письмовому запереченні проти позову від 17.04.2015 року відповідач зазначив, що вказаним позивачем Порядком визначено механізм відшкодування виплачених пенсій по інвалідності, який здійснюється виключно на централізованому рівні, тобто Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, а на місцях проводяться тільки звірки взаєморозрахунків. За наведеного, відповідач вважає, що в Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області відсутнє право на стягнення із відповідача виплаченої пенсіонерам пенсії в розмірі 265,13 грн., а відповідач не наділений повноваженнями щодо її відшкодування. Вказує також, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є застрахованими особами в Україні, бо офіційно були працевлаштовані і отримали ушкодження здоров'я поза її межами, і за них не сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Документів по них до відповідача не передано, а отже у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні. Посилається на те, що оскільки зазначені пенсіонери були застраховані і отримали ушкодження здоров'я на території республік за період їх входження до складу СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав, то є можливість виплати такої пенсії по інвалідності саме у вказаних державах СНД, а подвійна виплата по таких правовідносинах у відповідності до Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації та Співдружності Незалежних Держав про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, не допускається. До встановлення наявності чи відсутності факту виплати такої пенсії поза межами України, для недопущення подвійної виплати пенсії, її виплата, в тому числі і відшкодування позивачу, за даними спірними відносинами не можлива. На переконання відповідача витрати понесені при виплаті допомоги на поховання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в розмірі 487,42 грн. не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки смерть померлого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування. Під час звірки позивачем не надав відповідний висновок МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті і трудового каліцтва, який є єдиним доказом настання страхового випадку. Смерть від загального захворювання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності не може розцінюватися як страховий випадок, і суми витрати на поховання не підлягають відшкодуванню. Відтак, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Згідно вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року позивачем здійснено виплату пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР і Співдружності Незалежних Держав, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 262,20 грн. Витрати на доставку такої пенсії за вказаний період склали 2,93 грн. Також позивачем здійснено виплату допомоги на поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 487,42 грн.

Суми виплаченої пенсії, в тому числі витрат на її доставку, суми виплаченої допомоги, включені позивачем до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання із списками таких осіб за грудень 2014 року (а.с.11).

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області до вищевказаного акта складено таблицю розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку (а.с.9).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем зазначений акт підписано із застереженнями та згідно таблиці розбіжностей не прийнято до відшкодування спірні суми.

Судом встановлено, що спір між позивачем і відповідачем виник щодо непогодження відповідачем акту звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності та витрат на її доставку на суму 265,13 грн. та витрат на виплату допомоги на поховання на суму 487,42 грн. за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року по громадянах ОСОБА_2 (номер особового рахунку НОМЕР_2), ОСОБА_3 (номер особового рахунку НОМЕР_3), ОСОБА_7 (номер особового рахунку НОМЕР_1), та ОСОБА_5 (номер особового рахунку НОМЕР_4), нещасні випадки з якими сталися за межами України на території республік колишнього СРСР і Співдружності Незалежних Держав.

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність відносно ОСОБА_2 встановлено актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 № 6/3 від 08.05.1969 року, згідно якого останній 08.05.1969 року отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві Шахта № 3 Южно-Джезказганського рудника Казахстанської РСР (а.с.7). Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК № 085489 ОСОБА_2 з 20.01.1992 року визнаний інвалідом 3-ої групи довічно. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію по інвалідності в сумі 949 грн. довічно, що підтверджується довідкою позивача № 2258 від 24.04.2015 року.

Відносно ОСОБА_3 факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 б/н від 16.09.1988 року (а.с. 8). Випискою з акта огляду МСЕК № 081372 ОСОБА_3 присвоєно 3 групу інвалідності, безстроково. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію по інвалідності в сумі 949 грн. довічно, що підтверджується довідкою позивача № 2259 від 24.04.2015 року.

Щодо ОСОБА_4 судом встановлено, що 30.12.2014 року до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис № 00123662436, відповідно до якого ОСОБА_4 є померлим, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, місце смерті Україна, Івано-Франківська область, місто Калуш. Виплата допомоги на поховання проведена разовим дорученням № 148 від 30.12.2014 року на підставі заяви родича померлого від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 58 років, місце смерті Україна, Івано-Франківська область, місто Калуш. Виплата допомоги на поховання проведена разовим дорученням № 147 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі заяви родича померлого від ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період з 01.12.2015 року по 31.12.2014 року позивачем здійснено виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальному розмірі 262,20 грн. та поштового збору в розмірі 2,93 грн. В частині відшкодування витрат на поховання по ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в загальному розмірі 483,60 грн. та поштовий збір в розмірі 3,82 грн. (а.с.10)

Статтею 1 Закону України ''Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування'' від 14.01.1998 року за №16/98-ВР (далі по тексту - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 25 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний: співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 вказаного Закону, встановлено, що соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, а саме: у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі по тексту - Порядок №5-4/4), та Законом України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності''.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку №5-4/4 серед сум, які відшкодовуються із витрат, що виплачуються відповідно до Законів України ''Про пенсійне забезпечення'', ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' та інших нормативно-правових актів визначено суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України ''Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'', який набрав чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до статті 3 Закону України ''Про правонаступництво України'' від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД) в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Підпунктом ''а'' статті 27 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.

За приписами статті 80 та 85 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР.

Як встановлено судом за заявлений період позивачем здійснено виплату громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території України та за межами України, в тому числі пенсія по втраті годувальника, в загальній сумі 262,20 грн. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про нещасний випадок на виробництві, виписками з актів огляду МСЕК про встановлення інвалідності.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду про стягнення витрат на виплату пенсій та витрат на доставку вказаних виплат, необхідно зазначити наступне.

Відповідно пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України ''Про охорону праці'', які ліквідуються.

Згідно статті 18 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Пунктами 1.2. та 1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року за №24, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі по тексту - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих норм органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов'язані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій. Оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Безпідставним є посилання представника відповідача на порушення позивачем Порядку № 5-4/4, оскільки останній не врегульовує правовідносини між двома Фондами у випадку наявності спору щодо відмови у прийнятті до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, із підстав працевлаштування і отримали ушкодження здоров'я поза межами території сучасної України - на території республік за період їх входження до складу СРСР чи Співдружності Незалежних Держав.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивачем не передано до відповідача документи по ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв'язку з чим у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні.

В матеріалах справи містяться акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списки таких громадян за спірний період, а також таблиці розбіжності із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Із змісту актів, списків і таблиць розбіжності вбачається, що вони складені по особових справах потерпілих, зазначено їх кількість (в тому числі спірних 2 осіб), суми щомісячних виплат по таких особах та загальні умови непогодження - отримання травм на виробництві (каліцтва) в державах учасниць СНД.

Дані акти і таблиці підписані без застереження про відсутність особових справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в них не зазначено, що відмовою у прийнятті до відшкодування є не передача їх до відповідача.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що оскільки спірні пенсіонери були застраховані і отримали ушкодження здоров'я на території колишньої республіки СРСР, а тепер держави - Російській Федерації, то в силу вимог статті 2 ''Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків'' від 09.09.1994 року та ''Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн'' від 14.01.1993 року, виплата такої пенсії по інвалідності повинна здійснюватися саме у вказаній країні.

З даного приводу суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти неправомірності свої дій, у відповідності до вимог частин 1 і 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів на підтвердження обставин можливої виплати такої пенсії двом громадянам поза межами України, і не довів факту подвійної виплати пенсії по інвалідності.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги по стягненню сум фактичних витрат на виплату пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво в наслідок нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання, в тому числі витрат по її доставці, в загальній сумі 265,13 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на виплату та доставку допомоги на поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в загальному розмірі 487,42 грн., то суд зазначає таке.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно, серед іншого, організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Частиною 8 статті 34 вказаного Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.07.2001 року за №826 (далі по тексту - Порядок №826), регулює відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.

За змістом пункту 2 вказаного Порядку №826 встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником згідно з пунктом 5 цього ж Порядку.

Абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'' у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року за №606 і зареєстрованою в Мінюсті України 02.12.2005 року за №1455/11735 (надалі по тексту Інструкція №606), причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом визначено як зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 2.1 цієї Інструкції №606 визначено, що функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом покладаються на МСЕК, перелік яких затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. В Івано-Франківській області такою установлю являється Міжрайонна спеціалізована профпатологічна МСЕК.

Позивач ні під час передачі документів відповідачу на відшкодування витрат на поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ні при поданні даного адміністративного позову, не подав належних і допустимих доказів, зокрема, відповідного висновку спеціалізованої профпатологічної МСЕК, який би підтвердив причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одержаним каліцтвом.

Суд вважає помилковим посилання представника позивача на пункт 4 Порядку № 5-4/4, яким зобов'язано Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по допомозі на поховання сім'ї померлого за лише однієї умови отримання померлим пенсії по інвалідності, оскільки таке тлумачення позивачем даної норми підзаконного нормативно-правового акта суперечить положенням абзацу 2 частини 9 статті 34 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'', за змістом якого, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23.05.2011 року, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані висновки в силу вимог частини 2 статті 161, статті 244-2 коментованого Кодексу підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні даного публічно-правого спору.

Оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між смертю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та з одержаними ними каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, яке в подальшому спричинило їх смерть, то суд вважає позовну вимогу про стягнення 487,42 грн. в відшкодування витрат на виплату та доставку допомоги на поховання безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Окрім цього, суд також вказує на те, що аналогічна правова позиція у спорі між тими самими сторонами за інший період, викладені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року у справі № 876/12050/13.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калуському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 25925437) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 37824000) витрати по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - суми пенсійних виплат та витрати на її доставку за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року в загальному розмірі 265 (двісті шістдесят п'ять) гривень 13 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 29.04.2015 року.