Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року справа № 805/6399/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Гаврищук Т.Г., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.

за участі представника позивача Бутової Т.О.

представника відповідача Ліцоєвої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5651,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області (далі - Відділення) про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач відмовився прийняти до заліку та відшкодувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсій у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Посилаючись на статті 2, 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV), статтю 7 Закону України від 22.02.2001 № 2272-III "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 2272-III), статті 10, 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у зазначеній справі адміністративний позов задоволено частково, а саме:

стягнуто з Відділення на користь Управління витрати за період січень-березень 2014 року по виплаті пенсій в сумі 4 184 грн. 29 коп., витрати на доставку пенсій в сумі 11 грн. 88 коп., а загалом 4 196 грн. 17 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що витрати по виплаті пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які отримали травми на виробництві на території незалежної держави - Російської Федерації, повинні бути відшкодовані Відділенням. Щодо відмови Управлінню в відшкодуванні витрат по виплаті пенсії ОСОБА_6, то згідно розділу 6 статті 35 Закону № 1105-XIV, документами для розгляду справ про страхові виплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків є: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть. Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), одним із документів для призначення пенсії по інвалідності є довідка МСЕК. Даний перелік документів є вичерпним. Суд вийшов за межі позовних вимог, надаючи правову оцінку довідкам МСЕК, в яких зазначено, що травма трапилася на підставі трудового каліцтва. До матеріалів справи додані довідка МСЕК та виписка з акту обстеження №048344, в яких зазначено, що травма ОСОБА_6 є трудове каліцтво у відповідності до тексту, тобто, пов'язаною з виробництвом. Крім того, ОСОБА_6 була призначена та виплачена пенсія, і предметом даної справи є розрахунки між Управлінням та Відділенням. Щодо відмови управлінню в відшкодуванні витрат по виплаті пенсії ОСОБА_7, то відповідно до п.18 Порядку № 22-1 для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є підтвердження факту спільного проживання з годувальником на момент його смерті. ОСОБА_8 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_9, який загинув внаслідок травмування на виробництві, що підтверджується витягом з акту МСЕК №036564. У відповідності до висновку МСЕК, ОСОБА_7 має другу групу інвалідності за загальним захворюванням. Згідно ст. 37 Закону № 1788-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (ст.38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Відповідно до ст. 33 Закону № 1105- XIV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Таким чином, витрати по виплаті пенсії ОСОБА_7 Відділом повинні бути відшкодовані а повному обсязі. Щодо відмови управлінню в відшкодуванні витрат на виплату щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття ОСОБА_10, то згідно постанови Правління Пенсійного фонду України, Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. за № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 травня 2003 р. за № 376/7697 "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок № 5-4/4), відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів № 1788-XII та № 1105-XIV та інших нормативно-правових актів, а саме :

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що щомісячна цільова грошова допомога на прожиття ОСОБА_10 повинна бути відшкодована Відділом Пенсійному фонду України.

Відділенням також було подано апеляційну скаргу, на обґрунтування якої наведено, що не підлягають відшкодуванню пенсії громадян, які отримали виробничі травми на території колишнього СРСР та переїхали на постійне місце проживання до України, якщо ці пенсіонери не є громадянами України.

Відповідач просив скасувати постанову місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони також подали письмові заперечення на апеляційні скарги опонентів.

Зокрема, Відділення зазначало, що:

- позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_6 отримала травму на виробництві, тому Фонд не повинен виплачувати понесені витрати по виплаті пенсії зазначеній особі;

- відповідач не повинен сплачувати витрати по виплаті пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки виробничі травми були отримані потерпілими не на території колишнього СРСР, а на території Російської Федерації, роботодавцем в даних випадках виступають підприємства Російської Федерації і особи отримують страхове відшкодування згідно законів Російської Федерації;

- оскільки ОСОБА_7 на момент смерті свого чоловіка не була непрацездатною в розумінні статті 33 Закону № 1105-XIV, не знаходилась на утриманні свого чоловіка, відсутні законні підстави для відшкодування витрат позивачу по сплаті пенсій у зв'язку з втратою годувальника у разі, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні.

В судовому засіданні представник Управління підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача. В свою чергу, представник Відділення підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом встановлено, що за період січень-березень 2014 року позивачем були виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві пенсіонерам: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на загальну суму 5 651,57 грн., яка складається з основної пенсії в сумі 5 600,62 грн., щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 38,71 грн., витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 12,24 грн. (а.с.11-20).

Вказані суми була включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Як вбачається з інформації по наданим та прийнятим до заліку спискам пенсіонерів, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зазначена сума відповідачем до заліку не прийнята.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону № 1788-XII здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд.

За змістом пункту 2 статті 7 Закону № 2272-III, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону № 1788-XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як убачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», які ліквідуються.

Сфера дії цього Закону поширюється на пенсіонерів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_10

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11, 1965р.н., отримав травму 05.07.1988 на підприємстві "Курильське відділення рибколгоспу "Заветы Ильича", що розташоване за адресою: Курильський район, с. Рейдове, працюючи "рыбаком звена бригады прибрежной ловли" с. Рибак, де отримав травму під час виконання своїх трудових обов'язків, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 05.07.1988;

ОСОБА_12, 1962р.н., отримав травму на виробництві 10.11.1984 в управлінні цивільної авіації "Билибиновский объединенный авиаотряд", працюючи електромеханіком 5-го розряду, де отримав значні опіки обличчя в наслідок вибуху, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 16.11.1984;

ОСОБА_13, 1960р.н., отримав травму на виробництві 24.05.1979 на підприємстві "Мгинское строительное управление треста «Гидроэлектромонтаж" працюючи електромонтажником, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 25.05.1979;

ОСОБА_14, 1954р.н., отримав травму на виробництві 19.03.1983 на "Иультинськом ГОК" працюючи "проходчиком на участке №1 рудника "Иультин", штольня №21, де був травмований осколком гірської породи, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми № Н-1 від 20.03.1983;

ОСОБА_15, 1939р.н., отримав травму на виробництві 26.09.1983 працюючи "слесарем-монтажником" у "Шахтопроходческом тресте Норильського горно-металлургического комбіната" м. Талнах, Красноярського краю, про що був складений відповідний акт форми Н-1 № 60 від 26.09.1983;

ОСОБА_16, 1963р.н., отримав травму на виробництві працюючи матросом об'єднання "Туркменрыбпром" 28.11.1983, про що був складений відповідний акт форми Н-1 від 28.11.1983;

ОСОБА_18, 1954р.н., отримав травму на виробництві 19.09.1989, працюючи "машинистом-наставником" автомобільної колони 10 Сургутского управління технологічного транспорту №1, про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві від 18.09.1989;

ОСОБА_19, 1960р.н., отримав травму на виробництві 9-50 годині 06.07.1990 працюючи електромонтажником "МУ-6" про що складений акт про нещасний випадок на виробництві від 09.07.1990;

ОСОБА_10, отримав травму на виробництві, працюючи головним енергетиком 26.10.1982 о 15-23, складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві;

ОСОБА_20, 1935р.н., отримав смертельну травму на виробництві працюючи на "Чунський ЛПХ", про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві № 36 від 24.09.1976. ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_20

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 листопада 2011 року № 21-361а11, прийнятої в порядку статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України. Частиною 1 статті 244-2 КАС України встановлено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, нещасний випадок з ОСОБА_4, ОСОБА_5 стався на території Російської Федерації у 1999 та 2001 роках відповідно.

Згідно зі статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

З наведеного вбачається, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації.

Щодо вимог про відшкодування витрат по сплаті пенсії ОСОБА_7 суд зазначає наступне.

Як зазначено раніше, ОСОБА_7 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок травмування на виробництві, акт № 4 від 06.01.1984. Відповідачем не прийняті до заліку та відшкодуванню суми витрат на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_7, оскільки вона на момент загибелі чоловіка (ОСОБА_9) не перебувала на його утриманні, їй не було 55 років, вона не була непрацездатною особою.

Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_7 на момент втрати годувальника не була непрацездатною в розумінні статті 33 Закону № 1105-XIV, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не має права на відшкодування відповідачем сплачених суми пенсії вказаній особі по втраті годувальника, оскільки вона не відноситься до осіб, визначених статтею 33 зазначеного Закону.

За таких обставин, понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника у сумі 66,33 грн. також не підлягають відшкодуванню, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування витрати по сплаті пенсії ОСОБА_6 в розмірі 450,00 гривень за спірний період, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 отримала травму (була травмована автобусом) о 7-й годині 05.11.1983 під час прямування на роботу, про що був складений акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи від 06.11.1983.

Відповідно до пункту 1.2 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві», затвердженого постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6, який був чинний у той час, коли трапився нещасний випадок з ОСОБА_6, розслідуванню та обліку відповідно до цього Порядку підлягають нещасні випадки які трапились на території підприємства, поза територією підприємства при виконанні постраждалим трудових обов'язків, завдань адміністрації підприємства, керівника робіт (бригадира, майстра, начальника зміни, ділянки тощо), а також при прямуванні на наданому підприємством транспорті на роботу або з роботи.

Тобто, нещасний випадок, який трапився із ОСОБА_6, не є нещасним випадком, що трапився на виробництві.

Це підтверджується також і тим, що розслідування нещасних випадків на виробництві має бути оформлено відповідним Актом форми Н-1. Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_6 оформлений актом іншої форми - акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу і в цій частині.

В той же час, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат на виплату щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, яка виплачена ОСОБА_10 в сумі 38,71 грн.

Місцевий суд зазначив, що вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, 20 червня 2011 року № 21-118а11 та № 21-59а11, 31 жовтня 2011 року по справі № 21-128а11, прийнятих в порядку статті 237 КАС України, де зазначено: державна адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тому Фонд не може нести витрати на виплату цієї допомоги.

Однак, сума 38,71 грн. не є державною адресною допомогою, а є іншим видом доплат: щомісячною цільовою грошовою допомогою на прожиття, яка відповідно до приписів Порядку № 5-4/4 підлягає відшкодуванню Відділенням позивачу.

Таким чином, позовні вимоги щодо витрат Управління по виплаті ОСОБА_10 щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 38,71 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи, постанова суду першої інстанції ухвалена з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України є підставою для зміни цього судового рішення.

В повному обсязі постанову виготовлено 29 квітня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій за січень-березень 2014 року в сумі 5 651,57 грн. - змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 слова і цифри «загалом 4 196 (чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн. 17 коп.» замінити словами і цифрами «а також виплати щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття в сумі 38,71 грн., а загалом в сумі 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 88 коп.».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 805/6399/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Т.Г.Гаврищук

О.О.Чебанов