Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року справа №2а-20834/10/0570

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Сухарька М.Г., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.

за участі представника відповідача Щербака Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі № 2а-20834/10/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області (далі - Управління) звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заява вмотивована наступним. 09 лютого 2012 року постановою Донецького окружного адміністративного суду з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 2007 по 2010 роки в сумі 9 317 227,19 грн. 17 червня 2012 року за постановою суду був виданий виконавчий лист, строком пред'явлення до 6 квітня 2013 року. 01 червня 2012 року між позивачем та відповідачем була укладена угода №1/96 про розстрочку погашення заборгованості, до складу якої входила заборгованість, стягнута за вищевказаним судовим рішенням. Виконавчий лист не пред'являвся до примусового виконання, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Шахта «Білозерська» погашало заборгованість згідно угоди №1/96 від 01.06.2012 до 01 вересня 2014 року, а відтак, на думку заявника, строк пропущений з поважних причин. На підставі наведеного, просив суд задовольнити заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі № 2а-20834/10/0570 задоволено клопотання позивача про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу у заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що відповідачем було направлено до суду клопотання від 02.03.2015 року про зупинення провадження у справі для ознайомлення з матеріалами поданої заяви та підготовки заперечень, доводів та надання доказів. Однак, у зв'язку з порушенням заявником ст. 106 КАС України ТДВ «Шахта «Білозерська» була позбавлена такої можливості. Отже, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Крім того, відповідно до Закону України від 09.09.2010 № 2508-VІ «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» (далі - Закон № 2508-VІ) ТДВ «Шахта «Білозерська» уклало з Управлінням угоду №1/96 від 01.06.2012 року про розстрочення погашення заборгованості, до складу якої входило заборгованість за рішеннями суду. До 01.09.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» в повному обсязі виконувало зобов'язання згідно угоди. Частина 7 ст. 2 вказаного Закону передбачає, що договір про розстрочення підлягає розірванню, що тягне за собою обов'язок страхувальника сплатити невнесену суму розстроченої недоїмки, у разі якщо страхувальник: нарощує нову недоїмку та/або не сплачує чергову частку розстроченої недоїмки протягом трьох базових звітних періодів. Заявник повинен згідно вказаного Закону України, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розірвати угоду та направити до Державної виконавчої служби рішення про примусове стягнення заборгованості, оскільки примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Також, ТДВ «Шахта «Білозерська» уклало з Управлінням угоду №1/96 від 01.06.2012 року про розстрочення погашення заборгованості, до складу якої входило заборгованість і за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-20834/10/0570. Згідно п. 10 Порядку розстрочення сум штрафів та пені, які нараховані і не сплачені або підлягають нарахуванню підприємствам, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 27-2 від 23.11.2010 року, сума розстроченого боргу зі сплати штрафів та пені вилучається із картки особового рахунку платника датою укладення договору про розстрочення та обліковується у картці розстрочених сум. Тобто, в картці розстрочених сум враховується загальна сума розстрочених сум згідно угоди (по угоді № 1/96 від 01.06.2012 року 20 764 475,61 грн.). Крім того, оскільки, між Управлінням і ТДВ «Шахта «Білозерська» було укладено угоду про розстрочення грошового зобов'язання, то відносини перейшли у ранг договірних відносин. Отже, відносини між відповідачем і Управлінням при укладені угоди №1/96 від 01.06.2012 із стадії виконання судового рішення перейшли у стадію цивільно-правових відносин. І тому, у заявника Управління не існувало жодного права на звернення до суду з заявою «про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання». Враховуючи викладене, висновок Управління, що заборгованість в розмірі 9 317 227,19 грн. виникла внаслідок несплати саме по рішенню суду № 2а-20834/10/0570 від 09.12.2012 року є безпідставним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Управління до апеляційного суду не прибув.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 лютого 2012 року постановою Донецького окружного адміністративного суду з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 2007 по 2010 роки в сумі 9 317 227,19 грн.

17 червня 2012 року за постановою суду був виданий виконавчий лист, строком пред'явлення до 6 квітня 2013 року.

01 червня 2012 року між позивачем та відповідачем була укладена угода №1/96 про розстрочку погашення заборгованості, до складу якої входила заборгованість, стягнута за вищевказаним судовим рішенням.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції керувався наступним.

За приписами частини 2 статті 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Представник відповідача мотивував клопотання неможливістю прибуття у судове засідання, але не вказав причини, як перешкоджають йому прибути, а відтак дана обставина не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Крім цього, згідно частини 3 статті 261 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Також представник відповідача зазначив про збір додаткових доказів, але не зазначив, яких саме, і для підтвердження яких обставин справи, відтак, дане посилання також не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

За таких обставин, клопотання про зупинення провадження у справі дійсно не підлягало задоволенню.

Більш того, відмова в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі не є сама по собі підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 261 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Колегія суддів апеляційного суду підтверджує висновки місцевого суду про те, що причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, зазначені позивачем, є поважними, а тому заява про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вказує наступне.

Дійсно, відповідно до Закону № 2508-VІ ТДВ «Шахта «Білозерська» уклало з Управлінням угоду №1/96 від 01.06.2012 року про розстрочення погашення заборгованості, до складу якої входило заборгованість за рішеннями суду. До 01.09.2014 року ТДВ «Шахта «Білозерська» в повному обсязі виконувало зобов'язання згідно угоди. Частина сьома статті 2 вказаного Закону передбачає, що договір про розстрочення підлягає розірванню, що тягне за собою обов'язок страхувальника сплатити невнесену суму розстроченої недоїмки, у разі якщо страхувальник: нарощує нову недоїмку та/або не сплачує чергову частку розстроченої недоїмки протягом трьох базових звітних періодів. На думку апелянта, Управління повинно згідно вказаного Закону України, Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) та Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) розірвати угоду та направити до Державної виконавчої служби рішення про примусове стягнення заборгованості, оскільки примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.

Однак, ані Закон № 2508-VІ, ані Закони № 606-ХІV або № 1058-ІV, як і КАС України не містять заборони щодо реалізації стягувачем права на поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Норма частини сьомої статті 2 Закону № 2508-VІ лише визначає випадки розірвання договору про надання розстрочки. Питання пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом оскаржуваної ухвали.

Та обставина, що між Управлінням і ТДВ «Шахта «Білозерська» було укладено угоду про розстрочення грошового зобов'язання на підставі спеціального закону, не свідчить про, те відносини перейшли у ранг договірних відносин. Отже, відносини між відповідачем і Управлінням при укладені угоди №1/96 від 01.06.2012 не перейшли із стадії виконання судового рішення у стадію цивільно-правових відносин.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала виготовлена 29 квітня 2015 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі № 2а-20834/10/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: М.Г.Сухарьок

О.О.Чебанов