У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа № 127/1241/15-а 

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С.В. 

Суддя-доповідач: Совгира Д. І. 

28 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І. 

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. , 

за участю:секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_1 

представника відповідача: Маліцького Петра Олеговича

представника третьої особи: Олійник Наталії Миколаївни

представника третьої особи: Жиловського Віталія Миколайовича

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про визнання незаконним обчислення розміру пенсії військовослужбовця при звільненні з військової служби, 

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про визнання незаконним обчислення розміру пенсії військовослужбовця при звільненні з військової служби. 

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб просили апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача та представників третіх осіб, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Командуючого військами Західного Оперативного командування №026-ПМ від 14.05.1998 року позивач звільнений з військової служби (в запас за станом здоров`я) згідно п. 46(в) відповідно до «Тимчасового Положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами» №174/93 від 13.05.1993 року. З 01.01.2007 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій областіта отримує пенсію за вислугу років.

При розрахунку пенсії проведеного фінансовим управлінням Прикарпатського військового округу, позивачу не включенодо вислуги років трудового стажу, а саме періоду навчання в Іванівському автомобільно-дорожньому технікумі з 01.09.1966 року по 26.04.1969 року та період трудового стажу з 29.07.1971 року по 14.04.1975 року. 

У вказаний період позивач працював на наступних посадах:

- з 29.07.1971 року по 25.07.1972 року - автослюсаря транспортного цеху Чернігівського камвольно-суконного комбінату;

-з 01.08.1972 року по 04.10.1973 року - автокранівника ремонтно-будівельного управління Українського Республіканського комітету ДТСААФ;

- з 22.10.1973 року по 14.03.1975 року - автослюсаря та майстра з ремонту транспортного цеху Чернігівського камвольно-суконного комбінату.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство містить вичерпний перелік посад для зарахування їх до вислуги років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Згідно п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. 

За приписами абзацу дев`ятого пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Оскільки в спірні періоди, позивач навчався та працював на території Радянського Союзу, зазначене питання повинно регулюватися законодавством колишнього СРСР.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 «О выслуге лет для назначения пенсий лицам офицерского состава, прапорщикам, мичманам и военнослужащим сверхсрочной службы, лицам начальствующего и рядового состава органов внутренних дел и пособиях этим военнослужащим, лицам начальствующего и рядового состава и их семьям» навчання в цивільних вищих і середніх спеціальних учбових закладах зараховується особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ. які розподілені на службу безпосередньо в ці органи після закінчення навчання.

Додатково зараховується навчання в цивільних вищих і середніх спеціальних учбових закладах, які мали цикли і відділення військової підготовки, особам офіцерського складу, прийнятих на дійсну військову службу із запасу.

До вислуги років на пенсії, які призначені у відповідності до Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби зараховується час роботи в цивільних мністерстав, відомствах, установах і організаціях з залишенням на дійсній військовій службі; час роботи осіб начальницького складу органів внутрішніх справ в інших міністерствах, відомствах, установах і організаціях з залишенням їх в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР; час роботи в органах Ради народних депутатів та час роботи в якості службовців після 18 березня 1982 року на керівних посадах і інженерно-технічних працівників лісових виправно-трудових установ, якщо ці працівники перед зарахуванням на посади начальницького складу працювали на посадах, що дають право на винагороду за вислугу років.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права та правомірно відхилив вимоги ОСОБА_1 і відмовив у задоволенні його позову, оскільки законодавством колишнього СРСР не було передбачено зарахування у пільговому порядку час навчання позивача та роботи, на якій він працював в період з 29.07.1971 року по 14.04.1975 року до пільгового стажу за вислугу років.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається. 

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав. 

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року - без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

 

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 квітня 2015 року.

 

Головуючий Совгира Д. І.

 

Судді Білоус О.В. 

 

 Курко О. П.