КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №-22-а-9832/08 Головуючий у 1 інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.
Суддя доповідач: Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 березня 2009 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Межевича М.В., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати грошової компенсації за речове майно, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що з боку відповідача відсутні порушення при невиплаті позивачу грошової компенсації за речове майно.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права постанову не можна вважати законною і обґрунтованою.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив дійсну військову службу у Військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_2. На фінансовому, продовольчому та речовому забезпеченні перебував у Військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з пенсійним віком 7 квітня 2007 року позивач був звільнений з військової служби в запас, при звільненні командування військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатило ОСОБА_1грошову компенсацію за речове майно за період до 11 березня 2000 року.
Відповідно до вимог ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року, який діяв на вказаний період, встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Крім того, військовослужбовці згідно вказаних норм мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається КМ України.
Законом України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена.
Вказаний Закон не був предметом розгляду Конституційного Суду України, тому є чинним та таким, що підлягає застосуванню.
Крім того, ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: щодо отримання замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості предметів.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Таким чином, до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.
З врахуванням викладеного Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала а набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: