Україна

                                               

Справа № 2а- 241 /1220                                                                                                                                              2009 р.        

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого  2009  року  Первомайський міський суд Луганської області

в складі:  головуючого судді                                                        Золотарьова І.Л.

                при секретарі                                                                  Жилякової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайське справу за позовом позивача ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про поновлення пропущеного  строку для звернення в суд,  визнання незаконним рішення відповідача, щодо відмови у наданні  державної допомоги сім’ям з дітьми, зобов’язання  відповідача виплатити матеріальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за 2007 рік та 2008 рік,  -

в с т а н о в и в :

    Позивачка  звернулась до суду з даною позовною заявою, посилаючись на те, що вона   ОСОБА_1 , має доньку ОСОБА_2   ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Про народження доньки відділом реєстрації актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Луганської області зроблено актовий запис НОМЕР_2  та видано свідоцтво про народження дитини 1-ЕД №053296.

    Оскільки на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вона має право на отримання матеріальної допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення з цього питання, та їй було призначено виплату матеріальної допомоги з 07.11.2006 року по 08.09.2009 року у розмірі:  з 01.01.2007 року  по 31.03.2007 року - 167,13 грн., з 01.04.2007 року по 30.04.2007 року – 185,13 грн. (з урахуванням доходів сім’ї) з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року – 90,00 грн., з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року – 130 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року – 246,25 грн. ( з урахуванням доходів сім’ї) з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – 247,25 грн., (з урахуванням доходів сім’ї) з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року – 378,61 грн., (з урахуванням доходів сім’ї).  

    У грудні 2008року з засобів масової інформації їй стало відомо, про те, що розмір виплачуваної їй допомоги не відповідає тому розміру який встановлено законодавством України, а саме ст.15ч.1 закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми», де вказано що розмір цієї допомоги повинен виплачуватись у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. З питання виплати матеріальної допомоги у повному розмірі вона знов звернулась до відповідача, але у своєму листі №03-4134 від 20.10.2008року  відповідач фактично відмовив їй у виплаті допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років мотивуючи це тим, що відповідно до закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» ст.15 допомога по догляду за дитиною віком до 3-х років виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім‘ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш як 130грн. У своїй відповіді відповідач вказує на те, що допомога по догляду за дитиною до 3-х років виплачується як різниця між 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн у 2008 році, і саме виходячи з цього відповідачем і проводились їй виплати матеріальної допомоги, тобто таке формулювання, та посилання на нору закону яка з»явилася після антиконституційних змін до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та виплата на даний час матеріальної допомоги у сумі 130 грн і є відмовою в виплаті їй цієї допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  Вона з цим категорично не згодна з наступних підстав:

У ст.1 Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення згідно ст. 3 є головним обов'язком держави,  згідно ст. 21 права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 не може бути звужений.

Верховна Ради України  при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняє дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист     і достатній рівень життя кожного відповідно до ст. ст.  46, 48 Конституції України.

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, ст.46ч.3 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава
окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст.6 ч.2, ст. 19 ч.2, ст. 68 ч.1 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального     забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями
суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України, а саме: рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, має систематичний характер.

У ст.8 ч.2 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України — усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу
законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 85ч.1п3, ст. 91 Конституції України належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система     України     відповідно до ст. 92ч.2п.1 Конституції України. Державний бюджет України затверджується
щорічно     Верховною     Радою      України     на     період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період про що зазначено у ст.96ч.1  Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону. Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ст.95ч.2  Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу. Встановлений ст.95ч.2 Конституції України, та ст. 38ч.2 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій ст.  27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є
забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів
України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед
громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень що закріплено ст. 48 Конституції України.

Отже предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

    Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та рішенні від 22 травня 2008року  №10-рп/2008 (справа №1-28/2008)  дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині           другій, статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

    Тобто з урахуванням викладеного вона вважає таким, що не відповідає Конституції України, виплату їй допомоги по догляду  за дитиною віком до 3-х років з  27.12.2005 року по 31.12.2007 рік у розмірі 90 гривень, з 01.01.2008 рік у розмірі 130 гривень,  оскільки відповідно до ст.15ч.1 закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» особам незастрахованим у системі загальнообов‘язкового державного страхування допомога виплачується у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а якщо особа застрахована в системі загальнообов‘язкового державного страхування допомога виплачується на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму. Але, незважаючи на вищезазначені рішення Конституційного Суду України про неприпустимість внесення змін та скасування законів України законом «Про Державний бюджет України», саме Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ст. 43 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено зовсім, а до ст.15ч.1 закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» внесені зміни згідно яких розмір допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років фактично зменшено до 130грн.

Згідно ст. 62  закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складав: з 01.01.2007року - 434грн., з 01.04.2007року – 463грн., з 01.10.2007року – 470грн., розмір прожиткового мінімуму на одну особу: з 01.01.2007року  – 492грн., з 01.04.2007року – 525грн, з 01.10.2007року – 532грн. Тобто розмір доплати по догляду за дитиною віком до 3-хроків для осіб незастрахованих в системі загальнообов‘язкового державного страхування повинен був складати з 01.01.2007року  - 434грн., з 01.04.2007року  – 463грн., з 01.10.2007року – 470грн., а для осіб застрахованих в системі загальнообов‘язкового державного страхування: з 01.01.2007року  –492грн., з 01.04.2007року  – 525грн, з 01.10.2007року – 532грн.,  оскільки вона не застрахована в системі загальнообов‘язкового державного страхування розмір доплати для неї у 2007році повинен був складати – 5490грн., але вона  у 2007році отримала  за рік лише  1406,52 грн., з урахуванням чого за 2007рік їй не доплачено   4083,48   грн.

Згідно ст. 58 закону «Про державний бюджет України на 2008рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає: з 1 січня 2008року - 526грн, з 1 квітня 2008року – 538грн., з 1 липня 2008року – 540грн., з 1 жовтня 2008року – 557грн., розмір прожиткового мінімуму на одну особу: з 1.01.2008року – 592грн., з 1.04.2008року – 605грн., з 1.07.2008року – 607грн., з 1.10.2008року – 626грн., а отже і розмір доплат по догляду за дитиною віком до 3-хроків для осіб незастрахованих в системі загальнообов‘язкового державного страхування повинен був складати з 1 січня 2008року - 526грн, з 1 квітня 2008року – 538грн., з 1 липня 2008року – 540грн., з 1 жовтня 2008року – 557грн., для застрахованих осіб з 1.01.2008року – 592грн., з 1.04.2008року – 605грн., з 1.07.2008року – 607грн., з 1.10.2008року – 626грн., розмір доплати за період з 1 січня 2008року по грудень 2008 року повинен був складати 5926 грн. Але починаючи з 1 січня 2008року  по грудень 2008року їй  сплачено лише 2504,58 грн., з урахуванням чого за період з 1 січня 2008року по грудень 2008року їй не доплачено 3421,42   грн.

Згідно ст.. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим законом має   особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, або інші родичі), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Відповідно до ст. 14 цього ж закону умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку де йдеться: Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Особам зареєстрованим в державній службі зайнятості (якою вона є) безробітні, допомога по догляду за Адиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

Оскільки  коли їй стало відомо про порушення її права на матеріальну допомогу, вона звернулась до відповідача з метою досудового вирішення спору, але відповідач відмовився його вирішувати, то вважає, що у відповідності до ст. 99 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на звернення до суду обчислюється саме з дня отримання нею рішення відповідача щодо її звернення, тобто з 31.12.2008року.

Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного  Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та п.6 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) від 22 травня 2008року,  рішення  Конституційного Суду України  має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

    Згідно із ст.. 17 КаС України компетенція адміністративних судів розповсюджується на 1) спори фізичних осіб та юридичних осіб суб’єктам владних повноважень по оскарженню його рішень (нормативно-правових актів або правових актів особистої дії), дія або бездіяльність.

    Відповідно до ч. 1 ст. 18 КаС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні 1) адміністративні справи, в яких однією зі сторін являється орган або посадова особа місцевого самоврядування, посадова або службова особа органу місцевого самоврядування, окрім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

    Відповідно до ч. 2 ст. 99 КаС України для звернення в адміністративний суд за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа взнала чи повинна знати про порушення своїх прав, свобод або інтересів, про те що порушені її права вона дізналася в грудні 2008 року.

Просить суд поновити пропущений строк для звернення в суд за захистом порушених прав, визнати незаконним рішення Управління праці та соціального захисту населення у м. Первомайську щодо відмови у наданні державної  допомоги сім’ям з дітьми, зобов‘язати Управління праці та соціального захисту населення у м. Первомайську  виплатити їй матеріальну допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років за 2007рік у розмірі 4083,48 грн., з обов‘язати Управління праці та соціального захисту населення у м. Первомайську  виплатити їй матеріальну допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років за період з 1 січня 2008року по грудень  2008року включно,  у розмірі   3421,42 грн.

В судове засідання позивачка та її представник не з’явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, згідно поданих заперечень просить справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги не визнала, посилаючись  на те, що   посилаючись  на те, що відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Згідно статті 4 цього ж Закону покриття витрат на виплату державної допомоги сім»ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Відповідач відповідно до вимог статті 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" є управлінням Первомайської міської ради, а також розпорядником бюджетних коштів. Саме тому у здійсненні своєї діяльності у частині виплати допомоги сім»ям з дітьми керується не тільки Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», який безпосередньо регулює правовідносини в даній сфері, а ще й бюджетними нормами: Законом про Державний бюджет, Бюджетним кодексом, Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13, та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями).    

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями), передбачено, що "фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах,  бюджеті  Автономної Республіки  Крим,  бюджетах  міст  Києва  та  Севастополя,  міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі". Згідно пункту 4 цього ж Порядку "щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державного казначейства, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя".    

Щодо вимог позивачки про стягнення допомоги на 2007 рік, вважає за необхідне повідомити наступне: п унктом 7 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік» була зупинена дія ст.. 41 та 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та п. 14 цієї ж статті зупинена дія ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

А ст.. 56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлює: «допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ«Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09 липня 2007року Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким були визначені неконституційними положення ст.. 71 ЗУ « Про державний бюджет України на 2007рік», але ж цим Законом одночасно був затверджений обсяг видатків відповідної субвенції Державного бюджету України з урахуванням внесених змін до зазначених Законів. Тому Управління здійснювало виплату допомоги у межах виділених сум, оскільки ч.2 ст.95 Конституції України передбачає, що виключно ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідні роки визначаються будь – які видатки Держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей Держави.

Що стосується вимог позивачки про стягнення допомоги за 2008 рік то п.7 п. 23 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.1 ст.15  викладена в такій редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 грн». 8) п.3 розділу У111 «прикінцеві положення» викласти у такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008 р – 50%, з 01.01.2009 року – 75%, з 01.01.2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення "Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 23 розділу II зазначеного Закону не визнані неконституційними до теперішнього часу. Тому вважає, що дії Управління при виплаті допомоги у розмірах, затверджених цим Законом, були цілком законними.    

    Вважає,  що неможливо визнати дії УПСЗН незаконними та стягнути на користь позивачки недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до встановленого розміру прожиткового мінімуму, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В суді встановлено, що позивачка ОСОБА_1   є матір'ю дитини ОСОБА_2 , та перебуває на обліку  в УП та СЗН Первомайської міської Ради Луганської області.

  Відповідно повідомлення  відповідача позивачці було відмовлено у виплаті допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. Їй призначена матеріальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 07.11.2006 року по 08.09.2009 року  розмір якої складає:

з 07.11.2006 року по 31.12.2006 року – 157,13 грн. (з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.01.2007 року  по 31.03.2007 року - 167,13 грн. (з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.04.2007 року по 30.04.2007 року – 185,13 грн. (з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року – 90,00 грн.,

з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року – 130 грн.,

з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року – 246,25 грн. ( з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – 247,25 грн., (з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року – 211,36 грн. (з урахуванням доходів сім’ї);

з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року – 378,61 грн., (з урахуванням доходів сім’ї).

    Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

      Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

    Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХЇІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Закон України « Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку  з  тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон  України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В зв’язку з цим позовні вимоги Попової О.І, задовольняються частково, оскільки розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років нижчій від прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено» що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції  щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України мас найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами   України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод. За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.                            

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-У було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року  визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію статті 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

З таких обставин право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виникає з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з січня – 434 грн., з 1 квітня – 463 грн., з 1 жовтня – 470 грн.    

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811 -XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що  позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року (з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від  09.07.2007 р. ) і до закінчення відпустити по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі, передбаченому   ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». При цьому суд вважає, що конкретні розрахунки розміру допомоги за 2008 рік повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій.

А саме за період:

з 09.07.2007 року по грудень 2007 року виходячи із встановленому розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а не в розмирі загального показника прожиткового мінімуму як вказує позивачка.

Сума недоплаченої відповідачем позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає:  

Починаючи з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року.

За 23 дні липня 2007 року  слід нарахувати 343 грн. 50 коп. (463 грн / 31дні  х 23 дні) + 926грн ( 463 грн., х 2 міс + 1410 грн. ( 470 грн х 3 місяці) = 2679, 50 грн . А з урахуванням виплачених сум з липня по грудень 2007 року, а саме:  

- за липень ,серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 року, як вказує позивачка їй виплачена щорічна допомога на утримання дитини в розмірі – 540 грн . ., по 90 грн., щомісячно.

Виходячи з цього позивачці слід заплатити: 2679,50 грн. – 540 грн. = 2139,50 грн.  

Законом України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року  № 107, який набав чинності 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.                        

        Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані такими що не відповідають Конституції України, положення ст.. 67 розділу 1 п.2-4, п. 6-8, п. 1—18, підпункту 7 пункту 19, п. п. 20-22, п. 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, п.36-100, розділу ІІ «внесення змін до деяких законодавчих актів України», та пункту 3 розділу 3 «Прикінцевих положень», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В зв’язку з чим позивачка має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  встановленого ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» а саме  в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, починаючи з 22 травня 2008 року, тобто з дня винесення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.  

Оскільки  позивачці стало відомо про порушення її права на матеріальну допомогу, та вона зверталася до відповідача з метою досудового вирішення спору, але відповідач відмовився його вирішувати, то суд вважає, що у відповідності до ст. 99 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на звернення до суду обчислюється саме з дня отримання позивачкою рішення відповідача щодо її звернення, тобто з 31.12.2008року., тому строк для звернення до суду не порушено.

             Посилання відповідача  на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат не можуть буди підставою для відмови в задоволенні позову  з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

    Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про  відсутність  предмету спору, оскільки  відповідь  позивачці  фактично містить  відмову в перерахуванні виплат з посиланням на норми законів. Крім того, відповідач дійсно виплачує допомогу в меншому ніж передбачено  законом розмірі та не виконує рішення Конституційного Суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,9,159-163  Кодексу адміністративного судочинства України,  Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року, та від 22 травня 2008,   Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, -

ПОСТАНОВИВ:    

Позовні вимоги ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення Первомайської  міської ради Луганської області задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області здійснити  виплату ОСОБА_1  допомогу по догляд у за дитиною до досягнення  нею 3-річного віку в розмірі який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком  до 6 років, за  період з липня по грудень 2007 року, тобто з дня винесення Рішення Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року,   в розмірі  -  2139,50 грн.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області здійснити  виплату   ОСОБА_1  допомогу по догляд у за дитиною до досягнення  нею 3-річного віку за період з  22 травня 2008 року,   тобто з дня винесення Рішення Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року, в розмірі, передбаченому 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.          

            Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання заяви на апеляційне оскарження.

    Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з для її проголошення в Донецькому апеляційному адміністративному суді через Первомайський міський суд.

           

                              Суддя                                             Золотарьов І.Л.