ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 р. Справа№ 914/596/15

За позовом: Дочірнього підприємства "Дуокс" Словацького Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуокс с.р.о.», м. Львів

до відповідача: Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», м.Львів

про стягнення 122 222,72 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Багрій О.Л. - представник за довіреністю №013 від 12.05.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Дочірнєм підприємством "Дуокс" Словацького ТзОВ "Дуокс с.р.о." подано позов до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про стягнення 122 222,72 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.03.2015р.

З причин та підстав зазначених в ухвалах суду від 16.03.2015р. розгляд справи відкладався на 06.04.2015р.

В судовому засіданні 06.04.2015р. оголошено перерву до 20.04.2015р., а 20.04.2015р. на 27.04.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки від 15.01.2013р. № 46 не оплатив вартість поставлених йому тролейбусів у встановлені строки договором. У зв'язку не своєчасним виконання зобов'язання позивач просить стягнути 10 136,72 грн. - 3% річних, 99 550,11 грн. інфляційних втрат та 12 535,89 грн. - штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить суд їх задоволити та стягнути 10 136,72 грн. - 3% річних, 99 550,11 грн. інфляційних втрат та 12 535,89 грн. - штрафу.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

В запереченнях на позовну заяву (вх.№16255/15 від 20.04.2015р.) відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог. Просить застосувати строк позовної давності до частини позовних вимог.

У судовому засіданні 27.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.01.2013р. між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» (замовник) та ДП «Дуокс» Словацького ТзОВ «Дуокс с.р.о.» (постачальник) було укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати «Автобуси та тролейбуси» (код.34.10.3) «Тролейбус Шкода 14 Тр, Шкода 15 Тр (бувший у використанні)» (надалі - товар) замовнику, а замовник зобов'язувався оплатити його у строк та в порядку визначених цим договором відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" протоколу №3-2 від 26.12.2012р. щодо акцепту цінової пропозиції постачальника за результатами процедури відкритих торгів.

Згідно п.2.1. договору кількість товару, що є предметом договору, визначена в специфікації (додатку №1), що є невід'ємною частиною даного договору та може бути зменшена в залежності від виділених асигнувань на потреби замовника.

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору загальна сума договору становить 10 500 000,00 грн. в т.ч ПДВ. Ціна за одиницю - зазначена в специфікації (додатку №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.4.1. договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

- 40% передоплата - згідно виставленого рахунку на протязі 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника.

- 60% - після поставки товару на протязі 30 днів після отримання товару на складі замовника за адресою: 79053, м.Львів, вул.Тролейбусна, 1, тролейбусне депо і виставлення рахунку-фактури.

Згідно п.4.2. договору днем поставки товару вважається дата підписання акту приймання-передачі - фактичної передачі товару представнику замовника.

За умовами п.6.1.1. договору замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

31.12.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №46 від 15.01.2013р., якою враховуючи зміни в чинному законодавстві Україні з питань поставки імпортного товару, а також затримки фінансування витрат замовника з незалежних від нього причин, керуючись п.8.1. (підпункт 4) договору поставки №46 від 15.01.2013р., сторони домовились продовжити строк дії договору №46 від 15.01.2013р. до 30.04.2014р.

Позивач свої зобов'язання згідно договору №46 від 15.01.2013р. та додаткової угоди від 31.12.2013р. виконав повністю, поставив відповідачу товар (тролейбуси Шкода 14 Тр та Шкода 15 Тр) на загальну суму 3 450 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі за період з 27.09.2013р. по 30.04.2014р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково відтак, у нього виникла заборгованість, в сумі 710 000,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у справі №914/3232/14 позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дуокс» Словацького ТзОВ "Дуокс с.р.о." до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про стягнення 1 097 063,70 грн. заборгованості за договором №46 від 15.01.2013р., з яких 710 000,00 грн. основного боргу, 32 809,30 грн. 3% річних, 208 192,21 грн. інфляційних нарахуваннь та 146 062,20 грн. штраф., задоволено повністю. Рішення набрало законної сили 21.11.2014р. 21.11.2014р. на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у справі № 914/3232/14 видано наказ.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

13.01.2015р. відповідачем внесено кошти на виконання рішення від 05.11.2014р. у справі № 914/3232/14, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.01.2015р. на суму 1 119 004,99 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 99 550,11 та 3% річних в сумі 10 136,72 грн. до повного виконання грошового зобов'язання, тобто до зарахування коштів на рахунок позивача.

У відповідності до п.7.2. договору за прострочення термінів платежу кінцевого розрахунку замовник сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості поставленого товару, за який була проведена передоплата.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України позивач просить стягнути штраф в сумі 12 535,89 грн. за Актом № 11 від 30.04.2014р.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора (п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено, що по Акту № 8 від 27.12.2013р., Акту № 9 від 27.12.2013р., Акту № 11 від 30.04.2014р. рішенням суду від 05.11.2014р. у справі № 914/3232/14 стягнуто інфляційних втрат та 3 % річних до 19.08.2014р., а по акту № 10 від 21.01.2014р. до 01.09.2014р.

Позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання, а саме до 12.02.2015р.

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційний втрат по Акту № 8 від 27.12.2013р., Акту № 9 від 27.12.2013р., Акту № 11 від 30.04.2014р. за період з 20.08.2014р. по 12.02.2015р. та по Акту № 10 від 21.01.2014р. за період з 02.09.2014р. по 12.02.2015р., дійшов висновку, що інфляційні втрати в сумі 99 550,11 грн. та 3% річних в сумі 10 136,72 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.7.2. договору за прострочення термінів платежу кінцевого розрахунку замовник сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості поставленого товару, за який була проведена передоплата.

Зважаючи на визначення пені, що міститься у ч.3 ст.549 ЦК України, передбачений сторонами у п.7.2. договору штраф за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Рішенням суду від 05.11.2014р. у справі № 914/3232/14 стягнуто пеню по акту № 11 від 30.04.2014р. за період з 31.05.2014р. по 19.08.2014р.(в межах заявлених позовних вимог).

В даній позовній заяві позивач просить стягнути пеню згідно Акту №11 від 30.04.2014р. за період з 20.08.2014р. по 28.11.2014р. з посиланням, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Суд здійснивши перевірку нарахування пені встановив, що сума пені яка підлягає стягненню є більшою ніж просить стягнути позивач.

Враховуючи, що суд при розгляді справи не має права вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, відтак до стягнення з відповідача підлягає 12 535,89 грн. пені.

Щодо застосування позовної давності, заявленої відповідачем суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із частини 1 статті 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До вимоги про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п.1 ч.2ст.258 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У запереченнях на позовну заяву(вх.№16255/15 від 20.04.2015р.) позивач просить застосувати позовну давність до частини позовних вимог.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, неустойка (пеня) нарахована позивачем межах шестимісячного строку (по Акту № 11 від 30.04.2014р.) згідно ч.6 ст. 232 ГК України, та в межах річного строку позовної давності відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо спливу позовної давності вважаються безпідставними.

Також, застосування позовної давності до нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79012, м.Львів, вул.Сахарова, 2; код ЄДРПОУ 03328406) на користь Дочірнього підприємства «Дуокс» Словацького товариства з обмеженою відповідальністю "Дуокс с.р.о." (79039; м.Львів, вул. Моринецька, буд.7А/11; код ЄДРПОУ 30583401) 12 535,89 грн. пені, 99 550,11 грн. інфляційних втрат та 10 136,72 грн. 3% річних та 2 444,45 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2015 року.

Суддя Коссак С.М.