КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-9790/08 Головуючий у 1-й інстанції Голота Л.О.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Межевича М.В. при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Вінниці №2(Вишенька), Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2007 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідачів протиправними та стягнення невиплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2004-2007 роки у сумі 8368,08 грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком як інваліду війни 2-ї групи, проте відповідачем зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі з посиланням на Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2007 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату і час судового розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснювати судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни другої групи, про що свідчить посвідчення серії Б № ІНФОРМАЦІЯ_1, видане ІНФОРМАЦІЯ_2 року Управлінням соціального захисту населення Ленінського району м. Вінниці (а.с.4).
Ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-ї групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», інвалідам війни 2-ї групи передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені Закони України в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнані неконституційними.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 2-ї групи.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», статтею 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст.ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в Конституційному Суді України на предмет конституційності не розглядалися, тому вони не втратили своєї чинності.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Нежданової В.Я. в частині стягнення на її користь разової щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 рік у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення допомоги за 2004 рік, то дійсно, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 положення статті 44 Закону України від 27 листопада 2003 року «Про Державний бюджет України на 2004 рік», які визначали розмір допомоги, що має виплачуватися учасникам війни, втратили чинність. Проте, на момент виникнення спірних відносин процесуальним законом, який встановлював строк на оскарження в судовому порядку рішень органу державної влади, був Цивільний процесуальний Кодекс України 1963 року. Статтею 248-5 зазначеного Кодексу було передбачено, що скаргу може бути подано до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Цією ж статтею також встановлено, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин. Судовою колегією не встановлено поважних причин для поновлення пропущеного строку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції позивач отримала щорічну разову допомогу як інвалід війни 2-ї групи до 5 травня в 2007 році в розмірі 360 грн. відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано неконституційною стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги встановлена відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Оскільки, позивач Нежданова В.Я. звернулася до суду із вимогами про стягнення допомоги за 2007 рік лише 09.10.2007 року, тобто поза межами періоду, встановленого ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав стягнення з відповідачів вказаної допомоги за 2007 рік.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у задоволені позову було відмовлено обґрунтовано
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним та є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-9790/08 Головуючий у 1-й інстанції Голота Л.О.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Межевича М.В. при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Вінниці №2(Вишенька), Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді ухвали у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини ухвали підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднується до справи.
Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом ухвали суду вони зможуть ознайомитися 27 січня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: