КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-9755/08 Головуючий у І інстанції: Митрохіна А.В.
Суддя-доповідач: Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Коваля М.П., суддів Літвіної Н.М. та Федорової Г.Г., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання договору недійсним та стягнення 300000 грн., -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2007 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено заздалегідь суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення оспорюваного правочину.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі - позивач), звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, судом першої інстанції не вірно застосовано ст. 49 ЦК УРСР, ст. 203 ЦК України, ст. 208 ГК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.
Згідно з п.11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5\111 від 12.03.1999р. із змінами та доповненнями, необхідними умовами визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у сторони (сторін) угоди. Тобто сторона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що 02.10.02 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі -відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю „ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - відповідач -2) було укладено договір № 208 про дослідження стійкості покриття до дії різних хімічних середовищ. Відповідно до зазначеного договору замовник доручає та оплачує послуги виконавця по проведенню дослідження стійкості покриття до дії різних хімічних середовищ.
На виконання умов зазначеного договору відповідачем -1 було виписано на ім'я відповідача -2 податкову накладну № 1501/7 від 15.01.03 року на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн. Сума податку на додану вартість, зазначена у вказаній податковій накладній, включена відповідачем-2 до податкового кредиту за січень 2003 р. та відображена у податковій декларації з ПДВ за відповідний звітний період.
Протягом жовтня 2002 - січня 2003 рр. відповідач-1 виконало договірні зобов'язання щодо надання послуг по дослідженню стійкості покриття на основі матеріалів композиційних АНКОПЛАСТ Е (ТУУ В.2.7-23708687-001-97) на дію різних хімічних середовищ і передало їх відповідачу 2, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт б/н від 15.01.2003 р.
Розрахунки між підприємствами за надані послуги здійснювались частково шляхом перерахування відповідачем -2 грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача -1 в сумі 174000 грн. (в т.ч. ПДВ 29000 грн.) на підставі наступних платіжних доручень: від 04.04.2003 р. № 988 на суму 19500,67 грн., в т.ч ПДВ 3250,00 грн., від 08.04.2003 р. № 998 на суму 27000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4500,00 грн., від 29.05.2003 р. № 1076 на суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн., від 04.06.2003 р. № 1099 на суму 13000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн., від 19.06.2003 р. № 1119 на суму 11000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1833,33 грн., від 21.07.2003 р. № 1178 на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн., від 31.07.2003 р. № 1188 на суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ 1650,00 грн., від 08.08.2003 р. № 1215 на суму 19800,00грн., в т.ч. ПДВ 3300,00 грн., від 27.08.2003 р. № 1249 на суму 18000,00грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн., від 01.09.2003 р. № 1252 на суму 22200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3700,00 грн. Також відповідачем-2 в якості розрахунку було передано відповідачу-1 по акту приймання-передачі векселя від 04.11.2003 р.
Рішенням Печерського районного суду від 01.07.2004 року були визнані недійсними установчі документи відповідача-1 та свідоцтво про його реєстрацію платника ПДВ, починаючи з моменту реєстрації.
Вказане рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2006 року, а справу направлено на новий судовий розгляд. Ухвалою від 05.12.2006 р. Печерський районний суд м. Києва цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1", Нудненка О.П., про скасування державної реєстрації та визнання недійсними статутних, установчих та інших документів ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1" залишив без розгляду.
В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-1 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-1 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-1, в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.
За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що відповідач -2 сплатив продавцю в ціні послуг податок на додану вартість.
Колегія суддів враховує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, зокрема, варто звернути увагу на те, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) особи, яка діяла від імені ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1" за прізвищем якої підписано первинні документи від іменні ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме ОСОБА_2
Окрім того, сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною є правильним.
Проте, Господарський суд м. Києва не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.
Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані цивільним законодавством України.
Положеннями статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.
У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04 грудня 1990 року вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання договору недійсним та стягнення 300000
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2007 року - скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання договору недійсним та стягнення 300000 грн.- закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий
Судді
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-9755/08 Головуючий у І інстанції: Митрохіна А.В.
Суддя-доповідач: Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Коваля М.П., суддів Літвіної Н.М. та Федорової Г.Г., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання договору недійсним та стягнення 300000 грн., -
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2007 року - скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІНФОРМАЦІЯ_2» про визнання договору недійсним та стягнення 300000 грн. - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий
Судді