Судове рішення #4199690

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Справа № 22-а-9742/08                                                            Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.

                                                             Суддя-доповідач Коваль М.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

22 січня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді  - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Межевича М.В. при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії, -      

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Маврин Г.І. є військовим пенсіонером, знаходиться на обліку в Пенсійному фонді України в м. Києві, що підтверджується пенсійним посвідченням серії М № 027290 та посвідченням ветерана праці  серії В-І № 048255, яке видане Мінським райвіськоматом 15.03.1996 року.

Згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 63  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 594 від 28.03.2007 року «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році» з 01.04.2007 року Міністру оборони України здійснювати преміювання військовослужбовців понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Наказом Міністра оборони України від 14.04.2007 року № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України» встановлені граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби, а тому позивач має право на перерахування пенсії, яка має бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям офіцерського складу, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби з 01 квітня 2007 року у розмірах, визначених п. 2 вказаного наказу.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодиться не може виходячи з наступного.

Згідно Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 « Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації, зокрема державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Як встановлено судом першої інстанції, Наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України» не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому, колегія суддів вважає, що оскільки він не набув чинності, тому не може бути застосований органами Пенсійного фонду України, так як відповідно до ч. 2 Положення про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

            Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року скасувати. 

            У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

           

Головуючий суддя

           

Судді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

Справа № 22-а-9742/08                                                            Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.

                                                             Суддя-доповідач Коваль М.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

22 січня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді  - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Межевича М.В. при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії, -      

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються  в судовому засіданні та приєднується до справи.

Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом постанови суду вони зможуть ознайомитися  27 січня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -

 

П О С Т А Н О В И Л А :

 

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

            Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року скасувати. 

            У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

           

Головуючий суддя

           

Судді:

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація