КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 911/379/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Тертичний Т.Т. (дов. №б/н від 15.12.2014 року);

Кондратенко О.М. (дов. №б/н від 15.12.2014 року);

від відповідача - Комар О.В. (дов. №47 від 27.02.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Гідеона Бьома в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ"

на ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року

про припинення провадження у справі №911/379/15 (суддя С.О. Саванчук)

за позовом Гідеона Бьома в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ", м. Гамбург, Німеччина

до публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, Київська область

про стягнення 72 191 763,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2015 року Гідеон Бьом в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ" звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" про стягнення 72 191 763,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з викупу акцій, що належать позивачу, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2015 року припинено провадження у справі №911/379/15 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що арбітражний керуючий, посадова особа юридичної особи, з огляду на статтю 21 Господарського процесуального кодексу України, не може бути стороною в господарському процесі.

Вказана ухвала мотивована тим, що позов арбітражного керуючого, який діє від власного імені, а не від імені юридичної особи, не підлягає розглядові в судовому порядку.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Гідеон Бьом в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ" подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/379/15 у повному обсязі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Гідеона Бьома в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ" на ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року про припинення провадження у справі №911/379/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено розгляд справи на 22.04.2015 року.

20.04.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення апелянта.

В судове засідання, призначене на 22.04.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні представниками сторін було подано клопотання про продовження строків розгляду спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.04.2015 року оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 27.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

24.04.2015 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення апелянта на відзив.

В судове засідання, призначене на 27.04.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Припиняючи провадження у справі №911/379/15 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд посилався на те, що арбітражний керуючий, посадова особа юридичної особи, не може бути стороною в господарському процесі.

Однак, з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву б/н від 02.02.2015 року подано до господарського суду Київської області Гідеоном Бьомом в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ".

В підтвердження своїх повноважень Гідеоном Бьомом подано рішення Місцевого суду м. Гамбург (т. 2, а.с. 93-95) у справі про банкрутство компанії «Конрад Якобсон ГмбХ».

У відповідності до рішення Місцевого суду м. Гамбург (т. 2, а.с. 93-95), арбітражним керуючим у справі про банкрутство компанії «Конрад Якобсон ГмбХ» призначено юриста д-р Гідеон Бьом, Моорфуртвег 11, 22301, Гамбург, Німеччина.

У вказаному рішенні зазначено, що особи, які мають зобов'язання перед боржником, надалі мають сплачувати їх не боржнику, а арбітражному керуючому.

Питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 6 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Порядок визначення правового статусу іноземної особи, яка є учасником судового процесу, визначається з урахуванням ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої сторона подає документ, що є доказом її правосуб'єктності.

Правовий статус іноземної юридичної особи визначається за законом країни, де створено (інкорпоровано) юридичну особу (абз. 5 п. 2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»).

Згідно законодавства Німеччини, після порушення провадження у справі про банкрутство право боржника розпоряджатися ліквідаційною масою та передавати право власності на неї переходить до арбітражного керуючого (& 80 абз. 1 Положення про банкрутство ФРН).

Крім того, лише арбітражний керуючий може ініціювати нові провадження щодо неплатоспроможного товариства (діючи як окрема сторона від власного імені у якості арбітражного керуючого) (абз. 4 висновку фахівців з німецького права від 23.03.2015 року) (т. 2, а.с. 101-103).

З аналізу наведених норм слідує, що за німецьким правом арбітражний керуючий діє в силу службового положення як сторона від власного імені та виходячи з власних прав, проте діючи як на користь, так і проти ліквідаційної маси неплатоспроможного підприємства. Це відповідає нормам як матеріального, так і процесуального права. При цьому, арбітражний керуючий діє не як представник неплатоспроможного товариства, а в якості арбітражного керуючого.

Згідно з усталеною практикою Імперського верховного суду та Верховного федерального суду, арбітражний керуючий є не представником боржника, а стороною в силу службового положення (Верховний федеральний суд, рішення від 26.01.2006 року - IX ZR 282/03=ZInsO).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Гідеон Бьом, діючи в якості арбітражного керуючого іноземної юридичної особи, в межах прав та обов'язків, наданих йому за правом ФРН, реалізував право на судовий захист у відповідності до норм міжнародного права.

Колегія суддів наголошує на тому, що право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод закріплено в статті 55 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується право на суд, захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом. Ця норма закону є виконанням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в пункті 1 статті 6 якої закріплено право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безпосереднім судом.

Згідно зі статтями 2, 3 Закону України «Про суд і статус суддів» завданням суду є забезпечення кожному права на справедливий суд при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права. Реалізація права на справедливий судовий розгляд передбачає, зокрема, забезпечення доступу до правосуддя. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Європейський суд з прав людини трактує доступ до правосуддя як одне з фундаментальних прав людини і громадянина, яке випливає зі змісту права на справедливий, незалежний безсторонній суд, утворений на підставі закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто судді зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини» як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Таким чином, при зверненні до суду за захистом свого порушеного права можна посилатися на норми Конвенції, а також рішення Європейського суду з прав людини як правову підставу своїх вимог та заперечень. При судовому розгляді та при прийнятті судових рішень у справі суди зобов'язані враховувати не лише закони та підзаконні акти при прийнятті органами державної влади, а і практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію, оскільки це буде сприяти впровадженню принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України) при здійсненні судочинства.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Беручи до уваги відсутність у інших судах справ між тими ж сторонами, з тих самих підстав, про той же предмет, то підстави для припинення провадження у справі №911/379/15 відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі на підставі того, що позов не підлягає розглядові в судовому порядку, позбавив позивача - Гідеона Бьома, який діє в якості арбітражного керуючого компанії «Конрад Якобсон ГмбХ» конституційного права на захист своїх прав та інтересів у судовому порядку.

З огляду на зазначене, арбітражний керуючий правомірно звернувся до господарського суду Київської області як позивач для реалізації права на судовий захист компанії «Конрад Якобсон ГмбХ».

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки по своїй суті є лише припущеннями. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовували б обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року про припинення провадження у справі №911/379/15 у повному обсязі та направляє справу до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви по суті.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гідеона Бьома в якості арбітражного керуючого компанії "Конрад Якобсон ГмбХ" на ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року про припинення провадження у справі №911/379/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 26.03.2015 року про припинення провадження у справі №911/379/15 скасувати.

3. Матеріали справи №911/379/15 передати для розгляду по суті до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук