ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р.Справа № 924/228/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Якубовської Людмили Миколаївни, м. Хмельницький

до 1) акціонерного комерційного банку „Форум" в особі Хмельницької філії АКБ „Форум", м. Хмельницький

2) товариства з обмеженою відповідальністю „Поділляжитлобуд", м. Хмельницький

3) відкритого акціонерного товариства „Ресторан „Поділля", м. Хмельницький

про визнання недійсним, з моменту укладення, іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, договору від 30 травня 2008 року реєстровий №3501 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, та договору реєстровий №7674 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і № 3478 від 5 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького округу Бережною Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Шкодяк В.І. - за свідоцтвом №666 від 20.07.2009р.

від відповідачів: не з'явилися

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним, з моменту укладення, іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, договору від 30 травня 2008 року реєстровий №3501 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, та договору реєстровий №7674 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і № 3478 від 5 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького округу Бережною Л.П.

Як вважає позивач, оспорюваний договір порушує його майнові права та інтереси, як акціонера ВАТ „Ресторан „Поділля", встановлені Конституцією та Законами України, унеможливлює використання/реалізацію своїх прав, передбачених розділом 4 статуту ВАТ „Ресторан „Поділля" щодо участі в управлінні товариством; право на отримання частини прибутку відповідно до кількості акцій; право на отримання вартості частки майна при ліквідації товариства.

На думку позивача, оспорюваний договір суперечить Конституції та Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вчинений особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, порушує публічний порядок, спрямований на порушення прав і законних інтересів акціонерів, встановлених Конституцією України, законами та статутом, а тому з підстав, встановлених законом, має бути визнаний недійсним (ст.ст. 6, 92, 98, 203, 215, 228 ЦКУ, ст. 207 ГКУ, п. „і" ч. 5 ст. 41 Закону України „Про господарські товариства", ст. 6 Закону України „Про іпотеку").

Відзначає, що для укладення спірного договору про передачу в іпотеку АКБ „Форум" (відчуження) всього майна ВАТ „Ресторан „Поділля", обов'язково необхідна згода 3/4 (кваліфікована більшість) голосів загальних зборів акціонерів (співвласників майна). Також, вказує, що АКБ „Форум", виходячи із змісту договору, знав і не міг не знати про обмеження повноважень голови правління ВАТ „Ресторан „Поділля", встановлені абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, при відчуженні всього майна товариства. Для укладання договору, на вимогу відповідача-1 надано лише згоду виконавчого органу - правління товариства, у вигляді протоколу засідання правління, яким голові правління надано право на підписання (не укладання, а підписання) цього спірного договору. Інших документів щодо згоди на укладання іпотечного договору відповідач-1 не вимагав.

На переконання позивача, позиція відповідача-1 у прийнятті рішення про укладення спірного договору була не виваженою, поспішною і хибною. Не маючи згоди/рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Ресторан „Поділля" на укладення значного правочину, ціна предмету якого перевищує в рази вартість всіх активів товариства (на дату укладення), АКБ „Форум" мав би відмовити в наданні кредиту та укладенні договору. Натомість, рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.04.2014р. звернуто стягнення на заставлене майно та виконавчою службою призначено прилюдні торги з продажу всього заставленого майна, що, як вважає позивач, призвело до незаконного позбавлення його і всіх акціонерів ВАТ „Ресторан „Поділля", будь-яких законних прав та інтересів, в тому числі і права власності на акції товариства.

Відповідач - банк „Форум" вважає доводи наведені в позовній заяві необгрунтованими, а вимоги позивача такими, що підлягають повному відхиленню. Свою позицію обгрунтовує тим, що у Якубовської Людмили Миколаївни відсутнє право на звернення із позовом у цій справі та нею не наведено фактів порушення її прав і охоронюваних законом інтересів. На переконання відповідача, спірні правочини укладені з дотриманням всіх умов, передбачених ст. 203 ЦК України, в тому числі і щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, що його вчиняла. До того ж, звертає увагу, що, уклавши договори про внесення змін до спірного договору, вважається його схвалення. Також, відповідач заявляє про сплив позовної давності та просить застосувати наслідки пропущення терміну позовної давності, посилаючись на те, що спірний правочин укладено 05.06.2007р. і строк позовної давності сплив 05.06.2010р.

Відповідач - ВАТ „Ресторан „Поділля" проти позову не заперечує. Погоджується з тим, що спірною угодою вчинено відстрочене/приховане відчуження всього майна акціонерного товариства ВАТ „Ресторан „Поділля"; угода суперечить статутній діяльності підприємства та інтересам всіх, без виключення, акціонерів товариства. Вважає, що іпотечний договір направлений на незаконне відчуження майна юридичної особи, порушує права та інтереси акціонерів, суперечить визначеній статутній діяльності товариства, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України.

Відзначає, що статутом товариства встановлено, що голова правління і саме правління здійснюють керівництво поточною господарською діяльністю товариства у всіх напрямках його діяльності. Голові правління статутом надано право укладати всі без виключення угоди/договори щодо розпорядження майном, реалізувати інші права при здійсненні господарської діяльності. Водночас, відповідно до положень ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України „Загальні збори учасників товариства" встановлено імперативну вимогу, щодо укладання угод/договорів про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 % голосів, якщо інше не встановлено законом. Статутом товариства не встановлено граничну суму угод/договорів, які потребують схвалення/затвердження загальними зборами, іншим компетентним органом управління, тому слід керуватись саме законом - положеннями ЦКУ.

Вважає, що в даному випадку, статут товариства „Ресторан „Поділля" є недосконалим, а тому його недоліки дають змогу органам управління, іншим ніж загальні збори товариства, порушувати права або інтереси співвласників/засновників акціонерного товариства. Для захисту прав акціонерів необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 92 ЦКУ.

Відповідач - ТОВ „Поділляжитлобуд" позовні вимоги визнав, вважаючи, що вони відповідають дійсності. На переконання відповідача, спірний іпотечний договір укладений головою правління ВАТ „Ресторан „Поділля" з перевищенням повноважень та суперечить цілям і меті діяльності товариства, визначеній у статуті.

Вважає, що кредитор знав про фінансові результати діяльності іпотекодавця, знав про ту обставину, що в іпотеку передавалось все майно ВАТ „Ресторан „Поділля", знав те, що в угоді передбачено застереження про перехід права власності на предмет іпотеки (відчуження всього майна іпотекодавця), розумів можливі наслідки укладення такого договору, а тому мав би вимагати надання додаткових доказів цивільної дієздатності та правомочності голови правління. Відповідач 1 знав і розумів, що він/голова правління/ не є власником майна, і не може, без згоди всіх власників майна, самостійно, на свій розсуд розпорядитись всім майном товариства; не міг самостійно приймати такі рішення, і при умові отримання дозволу від членів правління - найманих працівників, які не є власниками майна товариства.

Щодо невизначення/невстановлення в установчих документах всіх підстав здійснення цивільної дієздатності органів управління юридичної особи/ВАТ „Ресторан „Поділля", її меж та обмежень, про які йдеться у позовній заяві, а саме про невизначеність у статуті товариства суми, перевищення якої вимагає затвердження загальними зборами, дає підставу застосовувати ст. 92 ЦКУ.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. Крім того, надав додаткові пояснення на підтвердження своїх вимог та заперечення на відзив, поданий ПАТ КБ „Форум" щодо пропуску строку позовної давності. Зауважує, що дізнавшись про рішення господарського суду Хмельницької області від 27.03.2014р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення ВАТ „Ресторан „Поділля", які органом приватизації Хмельницького міськвиконкому при створені/приватизації підприємства були внесені до статутного фонду, позивач - Якубовська 27.02.2015р. звернулась до акціонерного товариства із письмовим запитом щодо здійснення підприємницької діяльності та причин невиплати дивідендів. 28.02.2015р. Якубовська Л.М. отримала відповідь за вих. №28/02, в якій зазначено, що основним видом діяльності товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна згідно КВКД-2010 року - код діяльності 68.20., іншою діяльністю товариство не займається.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

05.06.2007р. між акціонерним комерційним банком „Форум" (іпотекодержателем), правонаступником якого є ПАТ „Банк Форум", згідно статуту ПАТ „Банк Форум", та відкритим акціонерним товариством „Ресторан „Поділля" (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір №27, в який в подальшому вносились зміни договором від 29.12.2008р. та договором від 30.05.2008р.

Іпотечний договір та договори про внесення змін до нього, з однієї сторони підписані і скріплені печаткою іпотекодавця - ВАТ „Ресторан „Поділля", з іншої сторони - іпотекодержателя - АКБ „Форум".

Згідно п. 11.3.2 статуту ВАТ „Ресторан" Поділля", серед інших прав правління, обумовлено право затверджувати договори, укладені на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

На засіданні правління ВАТ „Ресторан" Поділля", яке було оформлено протоколом від 16.05.2017р., вирішено надання в заставу приміщення загальною площею 2190,3 кв.м., що знаходиться в місті Xмельницькому, по вул. Шевченка, буд. 34 та належить ВАТ „Ресторан" Поділля" та уповноваження голови правління на укладення договору застави від імені ВАТ „Ресторан" Поділля".

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору (з врахуванням внесених змін) цей договір забезпечує виконання товариством з обмеженою відповідальністю „Поділляжитлобуд" (боржником) зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0040/07/17-KLMVI від 05.06.2007р., договору про внесення змін до кредитного договору № 0040/07/17-KLMVI від 05.06.2007р. та додаткових угод та/або додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов'язання), за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти надані у формі кредитної лінії у гривні та в доларах США з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 15500000грн., з кінцевим терміном повернення 03.06.20009р., сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 20 процентів річних у гривні та 12,8 процентів річних у доларах США, 13,5 відсотків річних у доларах США в разі настання умов, передбачених ч.2. п.1.4. основного зобов'язання і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених основним зобов'язанням і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Як передбачено п. 1.2. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 2190,3 кв.м, що знаходиться в місті Хмельницькому по вулиці Шевченка, будинок 34, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору про поділ в натурі приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новіковою Л.В. 27.04.2007р. (реєстровий номер 5740).

Згідно з п. 1.4. іпотечного договору ринкова вартість предмета іпотеки становить 23519376 грн., що еквівалентно 2985147 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ на 23.12.2008р. за домовленістю сторін. Заставна вартість предмета іпотеки становить 19103608 грн., що еквівалентно 2424685 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ на 23.12.2008р. за домовленістю сторін.

Як передбачено п. 1.5 договору, на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця відповідно до цільового призначення.

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання, та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2 договору іпотеки).

Згідно з п. 5.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.5 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення умов основного зобов'язання цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю вимогу про усунення порушень. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України „Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості за основним зобов'язанням визначається іпотекодержателем та може здійснюватись як із залученням іпотекодавця, так і без нього всіма можливими способами, зокрема через аукціони, біржі тощо (п. 5.6 договору іпотеки).

Сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися, зокрема, шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку" та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов'язанням (п. 6.3 договору іпотеки).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.03.2014р. по справі №8/49-10, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору у рахунок погашення заборгованості ТОВ „Поділляжитлобуд" за кредитним договором №0040/07/17-KLI від 05.06.2007р. перед ПАТ „Банк Форум".

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як передбачено ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним іпотечний договір, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушуює (зачіпає) його права та законні інтереси.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Досліджуючи питання щодо обгрунтованості позовних вимог судом встановлено, що оспорюваний іпотечний договір регулює правовідносини між відповідачами, які не стосуються прав та інтересів позивача.

Доводи позивача про порушення його прав як акціонера ВАТ „Ресторан „Поділля" судом до уваги не приймаються з огляду на наступне: згідно ст. 12 Закону України „Про господарські товариства" та ст. 115 ЦК України, акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.

Відповідно, неможливим є ототожнення прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства, які формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 22.06.2010р. у справі №5020-10/097-1/119.

Враховуючи викладене, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів оспорюваним договором.

Крім того, судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Іпотека, згідно аб. 2 ч. 1 ст. 1, ст. 3 Закону України „Про іпотеку" визначається як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом та виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 98 ЦК України передбачено, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Вказана норма регулює питання саме відчуження майна товариства і не може поширюватись на випадки передачі майна в іпотеку.

Стаття 159 ЦК України встановлює, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; затвердження річного звіту товариства; рішення про ліквідацію товариства.

Таким чином, спеціальна норма закону (ст. 159 ЦК України), що регулює діяльність акціонерних товариств не відносить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів вирішення питання передачі майна в іпотеку чи відчуження його.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить „і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, шо перевищує вказану в статуті товариства". Повноваження, передбачені пунктами б", „в", „г", „д", „є", „ї", „й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Отже, повноваження, передбачені п. „і" ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і можуть бути передані іншим органам товариства.

Статут ВАТ „Ресторан" Поділля", а саме п. 11.3.2. передбачає, що правління має право затверджувати договори, укладені на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Вказаним пунктом делеговані (передані) повноваження загальних зборів на користь правління товариства. Протоколом засідання правління ВАТ „Ресторан" Поділля" від 16.05.2007р. було зафіксовано рішення про надання в заставу приміщення загальною площею 2190,3 кв.м., що знаходиться в місті Xмельницькому, по вул. Шевченка, буд. 34 та належить ВАТ „Ресторан" Поділля"; уповноваження голови правління на укладення договору застави.

Зазначений протокол правління ВАТ „Ресторан" Поділля" не скасований та судом в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Зміст та форма іпотечного договору та договорів про внесення змін до нього не суперечать вимогам законодавства, волевиявленню сторін, договори укладено у встановленій формі, спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто спірний правочин та внесені до нього зміни укладено з дотриманням ст. 203 ЦК України, в тому числі і щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, що їх вчиняли.

Крім того, укладення договорів про внесення змін до спірного іпотечного договору є діями, які свідчать про наступне схвалення правочину згідно ст. 241 ЦК України.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги необгрунтовані і задоволенню не підлягають. Отже, у позові належить відмовити.

З огляду на необгрунтованість позовних вимог, визнання відповідачами - ТОВ „Поділляжитлобуд", ВАТ „Ресторан „Поділля" позову не може мати своїм наслідком прийняття рішення про задоволення позову і з приводу цього відмічається наступне: відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як зазначено в абзаці дев'ятому пп. 3.12 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини п'ятої статті 78 ГПК України, суд приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявою відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Стосовно заяви відповідача - АКБ „Форум" про застосування строків позовної давності судом враховується наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, строк позовної давності до спірних правовідносин судом не застосовується.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Якубовської Людмили Миколаївни, м. Хмельницький до акціонерного комерційного банку „Форум" в особі Хмельницької філії АКБ „Форум", м. Хмельницький, до товариства з обмеженою відповідальністю „Поділляжитлобуд", м. Хмельницький, до відкритого акціонерного товариства „Ресторан „Поділля", м. Хмельницький про визнання недійсним, з моменту укладення, іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, договору від 30 травня 2008 року реєстровий №3501 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і №3478 від 5 червня 2007 року, та договору реєстровий №7674 про внесення змін до іпотечного договору №27 реєстровий №3477 і № 3478 від 5 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького округу Бережною Л.П., відмовити.

Повне рішення складено 29 квітня 2015 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3, 4 - відповідачу - АКБ „Форум" в особі Хмельницької філії (м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7; м. Хмельницький, вул. Шевченка, 34),

5 - відповідачу - ТОВ „Поділляжитлобуд" (м. Хмельницький, вул. Прибузька, 16, кв. 104),

6 - відповідачу - ВАТ „Ресторан „Поділля" (м. Хмельницький, вул. Шевченка, 34).