Справа № 22-8808                          

головуючий по 1 інстанції - Нежура В.А.

Доповідач Столбун В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеля­ційного суду м. Києва в складі:

головуючого- Столбун В.І,  суддів Волошиної В.М. ,  Желепи О.В.,  при секретарі Денисенко С. С.  розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України,  3-і особи: ректор Національного університету фізичного виховання і спорту України Платонов В.М. ,  ла­боранти кафедри біології спорту ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування мора­льної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І.,  пояснення сторін,  перевіривши матері­али справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія

встановила:

 14.02.2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом,  в якому про­сила поновити її на посаді старшого лаборанта кафедри біології спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України,  стягнути з відповідача на її ко­ристь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2007 року,  зобов»язати відповідача надати їй відпустку за 2006 рік тривалістю 31 календарний день та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Під час розгляду,  справи позивачка доповнила свої вимоги і просила скасувати наказ № 3-вк від 15.01.2007 року про її звільнення.

Свої вимоги мотивував тим,  що у відповідача працювала з вересня 1999 року на посаді старшого лаборанта кафедри біології людини,  а 15.01.2007 року була звільнена на підставі п.1  ст. 40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією кафедри. Вважає,  що на­справді ліквідації не було,  а мала місце реорганізація,  внаслідок якої на базі кафедри біології людини була створена нова кафедра біології спорту. Всіх викладачів і двох ла­борантів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже в лютому 2007 року було прийнято на ново­утворену кафедру - Звільнення вважає також незаконним і тому,  що їй не було запро­поновано іншу роботу в, межах її спеціальності та посади,  хоча в університеті були ва­кантні посади лаборантів ,  про що подавались дані до Центру зайнятості. Також була порушена  ст. 42 КЗпП ,  не враховане її переважне право на залишення на роботі. Крім того,  на підставі  ст. 42-1 КЗпП працівник,  з яким розірвано трудовий договір з підстав передбачених п.1  ст. 40 ,  протягом року має право на укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу,  якщо проводиться прийняття на роботу осіб аналогічної кваліфікації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2007 року в задо-воленні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням,  ОСОБА_1 подала апеляційну скар­гу,  в якій просить його скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.

В скарзі апелянт посилається на те,  що висновки суду викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Зокрема,  вважає,  що висновок суду про її звільнення з дотриманням норм трудового законодавства є непра-

вильним.  Суд не дослідив належним чином звіти відповідача до Печерського районно­го центру зайнятості за період з вересня 2006 року,  з яких вбачається наявність вакант­них посад лаборантів на інших кафедрах,  які вона могла б зайняти і ці посади їй не про­понувались. Позиція суду про обов»язкову наявність медичної освіти для зайняття від­повідної посади є необгрунтованою,  оскільки у зазначених звітах зазначено «вища,  се­редня медична»,  а вона має вищу педагогічну освіту. Крім того,  заново прийняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не мають ні вищої ні відповідної медичної освіти.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши закон­ність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  суд дійшов висновку ,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз"яснень,  що містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 06.11.1992 року (зі змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори,  пов"язані зі звільненням за п.1  ст. 40 КЗпП Украї­ни,  суди зобов"язані з"ясувати,  чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробни­цтва і праці,  зокрема,  ліквідація,  реорганізація або перепрофіяювання,  скорочення чисельності або штату працівників,  чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм зако­нодавства,  що регулюють вивільнення працівника,  які є докази щодо змін в організації вироб­ництва і праці,  про те,  що працівник відмовився від переведення на іншу роботу,  або влас­ник не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж під­приємстві,  чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено,  що ОСОБА_1 06.09.1999 року була прийнята на посаду старшого лаборанта кафедри біології людини Національного університету фізичного вихо­вання і спорту України. У 2003 році була переведена на кафедру теорії та методики спортив­ної підготовки резервних можливостей спортсменів зі збереженням посади. У 2004 році знову переведена на кафедру біології людини,  у 2006 році переведена на кафедру зимових видів спорту. У лютому 2006 року була звільнена за прогул без поважних причин. Рішенням Апеля­ційного суду м. Києва від 05.10.2006 року буда поновлена на раніше займаній посаді.

Наказом №3-вк від 15 січня 2007 року ОСОБА_1   звільнена з посади стар­шого лаборанта кафедри біології людини у зв»язку з ліквідацією штату кафедри біології люди­ни (п.1  ст. 40 КЗпП України).

З наказу №35-заг від 28.04.2006 року вбачається,  що Вченою радою Університету фіз.ичного виховання і спорту України було прийняте рішення про створення з червня 2006 року медичного факультету. При цьому із складу факультету фізичного виховання,  фізичної реабілітації і спортивної медицини було виведено кафедру спортивної медицини та введено до складу медичного факультету. З урахуванням навчального процесу деякі дисципліни,  які ви­кладались кафедрою біології людини були передані на інші кафедри медичного факультету з переведенням викладачів. Кафедру біології людини вирішено ліквідувати,  а створено кафедру біології спорту,  яку закріплено за факультетом фізичного виховання,  фізичної реабілітації і велеології. В зв'язку з цим були внесені зміни в штатний розпис.

Тобто,  з наведеного вбачається,  що у відповідача насправді мали місце зміни в органі­зації виробництва і праці,  пов»язані з ліквідацією однієї з кафедр,  які потягли за собою скоро­чення штату.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції послався на те,  що звільнення позивачки було проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Проте,  з таким висновком колегія не може погодитись.

Відповідно до  ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав передбачених п.1 даної статті допускається,  якщо неможливо перевести працівника за його згодою,  на іншу роботу.

В попередженні про вивільнення від 16.10.2006 року,  адресованому ОСОБА_1 зазначено,  що у зв'язку з відсутністю вакантної посади,  яка б відповідала її кваліфікації та до­свіду роботи відсутня можливість працевлаштування шляхом переведення на іншу робо-гу.(а.с. 108).

Після цього 25.10.2006 року ОСОБА_1 звертається до ректора університету з заявою,  в якій просить надати їй можливість отримати іншу роботу в межах професії (а.с. 111)

Відповідь на заяву відповідачем не була надана.

При цьому згідно звіту відповідача до Печерського центру зайнятості про наявність ва­кансій станом на 28.12.2006 року вакантними були посади старших лаборантів на кафедрі силових видів спорту і фехтування,  кафедрі теорії і практики лікувально-діагностичного проце­су,  кафедрі гігієни і екології,  кафедрі теоретичної і клінічної морфології людини.

В наказі про звільнення ОСОБА_1,  як на підставу звільнення,  є посилання на акт від 15.01.2007 року про ознайомлення її з переліком вакантних посад та відмову надати ін­формацію про відказ від працевлаштування на запропоновані посади або про згоду на переве­дення на посади згідно переліку.

Проте,  в самому акті не відображено які саме посади пропонувались ОСОБА_1 і від яких вона відмовилась.

ОСОБА_1 в свою чергу надала суду перелік посад,  які їй пропонувались (а.с. 9),  серед яких вищезгаданих посад старших лаборантів не вказано.

Представник відповідача не надав доказів про те,  що позивачка відмовилась від цих посад або ж про наявність будь-яких перешкод для зайняття їх нею.

Колегією ретельно перевірена обставина чи мав змогу роботодавець виконати вимоги  ст. 49-2 КЗпП України. За змістом цієї норми працівникові одночасно з попередженням про звільнення має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю,  в разі відсутності такої роботи - інша.

Доводи відповідача щодо пропозицій обійняти інші вакантні посади є неконкретними і доказів з цього приводу немає. До того ж акт про відмову від запропонованих посад складений 15.01.2007 року - у день звільнення,  що свідчить про те,  що і посади пропонувались не за два місяці,  а в останній день роботи.

Крім того,  не були дотримані і вимоги  ст.  42-1 КЗпП України щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Згідно звіту про заплановане вивільнення працівників станом на 09.11.2006 року (а.с.  112),  поданого відповідачем до Печерського центру зайнятості було скорочено три посади старших лаборантів (ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_1). При цьому зазначено,  що ОСОБА_3 не має вищої освіти.

Проте,  з матеріалів справи вбачається,  що і ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були прийняті на роботу повторно на новоутворену кафедру,  але ОСОБА_1 ці посади не пропонува­лись,  хоча вона має переваги передними.

Тому колегія приходйТБ до висновку,  що при звільненні ОСОБА_1 відповідач порушив вимоги трудового законодавства,  а тому вона підлягає поновленню.

Термін вимушеного прогулу за період з 16.01.2007 року по день постановления рішен­ня становить 288 днів. Виходячи з розміру середньої заробітної плати 529 грн. та шестиденно­го робочого тижня,  середньоденна зарплата ОСОБА_1 становить 20 грн.35 коп.,  а то­му 288 днів X 20, 35 = 5860, 80 грн.

На підставі  ст. 237-1 КЗпП України колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 також компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Саме такий розмір компенсації є адекватним психологічним і фізичним стражданням позивачки,  є розумним і справедливим.

Що стосується вимог позивачки про зобов»язання відповідача надати їй відпустку за 2000рік,  то в цій частині в позові слід відмовити,  оскільки з довідки Університету вбачається,  що їй була нарахована компенсація за невикористану відпустку,  яка перерахована на її карт­ковий рахунок.

Не вбачає колегія і підстав для стягнення витрат на надання правової допомоги,  оскіль­ки ОСОБА_1 не змогла довести суду про те,  що надані нею квитанції про оплату цих послуг стосуються надання правової допомоги,  пов»язаної саме з розглядом цієї справи,  оскі­льки оплати проводились на підставі договору «Про правове обслуговування від 16.04.2006 ро­ку,  тобто укладеного ще до звільнення ОСОБА_1 і звернення з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції повно і объективно з*ясував дійсні обставини справи,  пе­ревірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами,  але зробив висновки,  які протирічать фактичним обставинам справи,  що є підставою для скасування оскар­женого рішення і постановления нового.

Керуючись  ст.   ст.  40, 42, 42-1, 49-1, 237-1 КЗпП України,   ст.  ст. 303,  307,  309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2007 року ска­сувати і ухвалити нове наступного змісту:

Позов ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого лаборанта кафедри біології людини Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Визнати незаконним п.3 наказу № 3-вк від 15.01.2007 року.

Стягнути з Національного університету фізичного виховання і спорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного про­гулу в розмірі 5860 грн. 80 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національного університету фізичного виховання і спорту України на користь держави мито в розмірі 59 грн. 46 коп. та 8 грн. 50 коп. і витрати на Інфор­маційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 30 грн.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.