Справа № 127/23091/14-ц Провадження № 22-ц/772/1214/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.

Категорія 27Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Іванюка М. В., Панасюка О. С.,

за участю секретаря: Топольської В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Мельникової Марини Володимирівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про припинення правовідносин за договором поруки ,

встановила:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачів ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про припинення правовідносин за договором поруки, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.07.2006 року у м. Вінниці між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого являється ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір поруки №SR-B00/144/2006, за яким позивач зобов'язалась відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» по кредитному договору №CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року.

16.09.2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості ОСОБА_4 відповідно до договору поруки №SR-B00/144/2006 від 19.07.2006 року. Зі змісту отриманого позову позивачу стало відомо, що між банком та ОСОБА_4 було укладено Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 11.03.2009 року до кредитного договору №CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року, відповідно до якого відсоткова ставка по кредиту збільшується на 1,20% з 19.10.2009 року.

Проте, жодних змін та доповнень до договору поруки позивач не підписувала. Окрім того, договір поруки не містить умов, які наперед погоджують зміни до кредитного договору, що у відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки.

Поряд з іншим зазначала, що 20.06.2011 року за вих.№15152 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направлено ОСОБА_3 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року, відповідно до змісту якої відповідач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», скориставшись правом передбаченим п.3.1 договору поруки, вимагає достроково виконати боргові зобов'язання позичальника в повному обсязі на протязі 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Дану вимогу позивач отримала 22.06.2011 року.

Враховуючи, що строк дострокового виконання основного зобов'язання настав 22.07.2011 року відповідачі в будь-якому випадку мали право звернутись з позовом до позивача на протязі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України. А, оскільки, відповідачі в передбачений законом строк таких дій не вчинили, позивач вважає, що зобов'язання, що виникло з договору поруки, має бути визнано припиненим.

Вище викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2015 року позов задоволено, визнано припиненим зобов'язання, що виникли з договору поруки №SR-B00/144/2006, укладеного 19.07.2006 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3

Стягнуто в рівних частках з публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43, та товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 28д, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Мельникова М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, необ'єктивність, та те, що воно не ґрунтується на законі, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову про визнання договору поруки в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з на­ступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон­ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідно­сини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосу­ванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо­чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі­джені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясу­вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.07.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого являється відповідач ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №CNL-B00/144/2006, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 39 000 дол. США на споживчі цілі з фіксованою процентною ставкою - 14% річних, дата остаточного повернення кредиту 18.07.2016 року (а.с.6-12).

Того ж дня між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна», було укладено договір поруки №CR-B00/144/2006, за яким позивач зобов'язалась відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань перед АКБ «Райффайзенбанк Україна» по кредитному договору №CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року (а.с.5).

11.03.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 11.03.2009 року до кредитного договору №CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року, відповідно до якого відсоткова ставка по кредиту збільшується на 1,20% з 19.10.2009 року (а.с.13-17).

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене збільшення кредитної процентної ставки було здійснено за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року роз'яснено, що припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З аналізу положень договору поруки вбачається, що п.2.1 договору на який відсилає п.2.2, не передбачає згоду поручителя на збільшення відсоткової ставки без згоди поручителя, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не відповідають положенням укладеного договору поруки.

Разом з тим, не заслуговують на увагу посилання апелянта в частині відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ч.4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 травня 2012 року (справа № 6-33цс12), умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно пп. а п. 2.1 договору боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 18 липня 2016 р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг» 20.06.2011 року направило ОСОБА_3 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/144/2006 від 19.07.2006 року, в якій вимагало достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за даним кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 36).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 отримала вимогу 20.06.2011 року (а.с. 37). Останнім днем для її виконання було 22.07.2011 року.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року (справа № 6-53цс14), виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таким чином, звернувшись до ОСОБА_3 з вимогою про дострокове виконання боргових зобов'язань, банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Із вимогою до поручителя банк звернувся лише 16 вересня 2014 року (а.с. 18).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що порука припинилась відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта носять формальний характер та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Мельникової Марини Володимирівни відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

З оригіналом вірно: О. Ю. Береговий