Справа № 298/372/15-к

Номер провадження № 1-кп/298/38/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Тарасевича П.П.,

при секретарі Брітовій Е.А.,

з участю прокурора Валько Д.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070220000031 від 10.03.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, громадянина України, раніше не судимого,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 непрацюючого, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,

обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 185 ч.2, 277 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 05 березня 2015 року, близько 23.00 год., перебуваючи на залізничній колії, а саме на 226 км 7-10 пікету перегону Великий Березний - Дубриничі ВП «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх діянь, за допомогою наявного у них розвідного, гайкового ключа, викрали елементи верхньої будови колії: болти клемні з гайкою в кількості 76 штук, шайби плоскі в кількості 76 штук, клеми в кількості 76 штук. Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли. Таким чином, своїми протиправними діями останні пошкодили шляхи сполучення, чим спричинили Відокремленому підрозділу «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» матеріальну шкоду на загальну суму 1032 (десять тисяч тридцять дві) грн. 38 коп.

- 2 -

Відповідно до технічного висновку № 9 від 16.03.2015 року головного ревізора з безпеки руху поїздів і автотранспорту Ужгородської ревізорської дільниці ДТГО «Львівська залізниця»

Хабенюка І.В. відсутність вказаних елементів могла призвести до сходження рухомого складу з рейок, що згідно діючих нормативних документів з безпеки руху в залежності від наслідків могло кваліфікуватися як катастрофа, аварія на залізничному транспорті або серйозний інцидент.

Органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч.1 ст. 277 КК України - умисне пошкодження шляхів сполучення, що могло спричинити аварію поїзда та порушило нормальну роботу транспорту.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину визнали повністю та підтвердили обставини вчинених ними кримінальних правопорушень, вказаних в обвинувальному акті, в скоєному щиро розкаялися.

27 квітня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070220000031 від 10.03.2015 року, між прокурором прокуратури м. Ужгород юристом 3-го класу Валько Діаною Володимирівною та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено угоди про визнання винуватості, які подано до початку судового розгляду.

Відповідно до умов вищезазначених угод про визнання винуватості обвинувачені та прокурор за спільною ініціативою та обопільною згодою, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, уклали дані угоди про визнання винуватості, в яких виклали формулювання обвинувачень та їх правові кваліфікації за ст.ст. 185 ч.2, 277 ч.1 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини, причому обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю визнали свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Крім того, сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч.1 ст. 277 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановити їм іспитовий строк терміном 1 (один) рік, без покладення на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Також у даних угодах зазначені та роз'яснені обвинуваченим наслідки укладення та затвердження угод і наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачені підтримали угоди про визнання винуватості та просили їх затвердити.

Розглядаючи питання про затвердження угод, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

У судовому засіданні судом встановлено, що дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за: ч.2 ст. 185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч.1 ст. 277 КК

- 3 -

України - умисне пошкодження шляхів сполучення, що могло спричинити аварію поїзда та порушило нормальну роботу транспорту. Відповідно до ст. 12 КК України дані злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості, що згідно ч.3 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення вищезазначених угод.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цілком розуміють положення ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угод судом.

Перевіривши угоди на відповідність вимогам КПК України, суд переконався, що умови угод не суперечать вимогам КПК та КК України; укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах; умови угод не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; обвинувачені можуть виконати взяті на себе за угодами зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, що визначені ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам підсудних.

Згідно ч.1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості між прокурором Валько Д.В. та обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 і призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоди про визнання винуватості, укладені 27 квітня 2015 року між прокурором прокуратури м. Ужгород юристом 3-го класу Валько Діаною Володимирівною і обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 277 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ст. 185 ч.2 КК України - у виді двох років позбавлення волі;

- за ст. 277 ч.1 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку терміном в один рік не вчинить нового злочину.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 277 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ст. 185 ч.2 КК України - у виді двох років позбавлення волі;

- за ст. 277 ч.1 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- 4 -

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку терміном в один рік не вчинить нового злочину.

На вирок може бути подана апеляція з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, через цей суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий: