АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15
Справа № 22-к-1815/ 2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого : судді Качан В.Я.,
суддів : Вовченко В. М, Мороз Л.Л., Панченко М. М. , Білич І.М.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 13 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від ЗО вересня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини жилого будинку недійсним і визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину жилого будинку, розподіл його в натурі та відшкодування витрат на утримання будинку та поховання.
встановила:
У червні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра - ОСОБА_3, яка проживала у будинку АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом їй належала 1/2 частина цього будинку, а інша 1/2 частина належала її брату ОСОБА_4 Після смерті якого у 1998 році успадкувала його дружина -відповідачка. Звернувшись до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав після смерті сестри ОСОБА_1 дізналася , що ОСОБА_3 подарувала належну їй частину будинку ОСОБА_2 Просила суд визнати договір дарування 1/2 частини зазначеного будинку від 20 травня 1999 року недійсним. У подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила також суд визнати за нею право власності на спірну частину будинку і передати їй у користування.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про відшкодування збитків, посилаючись на те, що при сумісному проживанні з ОСОБА_3 у одному будинку вона та члени її сім'ї зробили ремонт всього будинку, провадили оплату побутових послуг. Оскільки, позивачка вважає себе спадкоємцем померлої, то згідно із ст. 556 ЦК України повинна відшкодувати ці витрати. У подальшому ОСОБА_2 уточнила свої зустрічні позовні вимоги. Просила суд у порядку розподілу спадкового майна, з урахуванням витрат на ремонтні роботи та благоустрій будинку, а також неможливістю його розподілу без значних переобладнань порівну, за наявністю у позивачки власного будинку та неприязних відносин з нею, визнати за нею -відповідачкою, право власності на весь будинок і виділити їй його у користування з
виплатою позивачці грошової компенсації за 1/2 частину його вартості. Крім того, просила суду стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість ремонтно-відновлювальних робіт, обладнання і будівельних матеріалів за ремонт будинку, витрати на поховання ОСОБА_3 у розмірі 874 гривні 96 копійок, витрати на оплату житлово-комунальних послуг -1909 гривень 26 копійок та витрати за надання юридичної допомоги - 820 гривень.
У подальшому ОСОБА_2 відмовилася від своїх зустрічних позовних вимог в частині стягнення витрат за ремонтні роботи у спірній частині будинку та оплати житлово-комунальних послуг. Відмова була прийнята судом і ухвалою від 13 липня 2004 року провадження по справі в цій частині було закрито.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 13 липня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Договір дарування Уг частини спірного будинку від 20 травня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було визнано недійсним. За ОСОБА_2 визнано право власності на спірну Уг частину будинку та стягнуто грошову компенсацію на користь ОСОБА_1 у розмірі 7743 гривни. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на поховання відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави мито у розмірі 65 гривень 93 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмірі 19 гривень 43 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2004 року, рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 13 липня 2004 року у частині стягнення держмита було змінено. ОСОБА_1 від оплати держмита у розмірі 65 гривень 93 коп. було звільнено, у іншій частині вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення. Новоазовського районного суду Донецької області від 13 липня 2004 року у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Уг частину жилого будинку АДРЕСА_1 і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за вказану частину будинку у розмірі 7443 гривень, а також у частині розподілу і стягнення судових витрат та витрат на оплату юридичних послуг та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2004 року скасувати. Справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотивуючи свою вимогу порушенням судами вимог матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається і з матеріалів справи ОСОБА_1 звертаючись до суду просила визнати договір дарування частини житлового будинку недійсним та визнати за нею право власності.
Постановляючи рішення, суд зазначив, що договір дарування 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений 20 травня 1999 року приватним нотаріусом Новоазовського районного нотаріального округу, є недійсним.
В той же час, судом при постановленні рішення залишилися нерозглянутими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею право власності . Також до розгляду справи не був залучений приватний нотаріус, який посвідчував договір дарування, визнаний судом недійсним.
У відповідності до постановленого судового рішення за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, стягнуто на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію з ОСОБА_2 за вказану частину жилого будинку у розмірі 7443 гривни.
Однак , при цьому рішення суду не містить вказівки на яку ж саме "частину житлового будинку" за ОСОБА_2 визнано право власності, - та з яких правових підстав. За даних обставин , суд не прийнявши рішення про визнання права власності на спірне спадкове майно відносно ОСОБА_1 , приймає рішення про сплату компенсаційної суми що дорівнює її частці власності.
Судом також не взято до уваги , що сторони по справі не заявляли позовних вимог пов'язаних з встановленням порядку користування власністю та виділу його в натурі. У той же час , суд приходить до висновку , про неможливість переобладнання спірного житлового будинку та виділу його в натурі власникам .Вважає можливим постановити рішення про сплату грошової компенсації у розмірі вартості 1/2 частини спірного будинку, тим самим виходячи за межі заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. . 301 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню , з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336 , 338 ЦПК України та Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697 та глави 2 розділу V ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 13 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2004 року скасувати , справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.