Справа № 572/909/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МАРТИНЮК І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до САРНЕНСЬКОЇ ОСОБА_2 Сарненського району Рівненської області про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт її проживання з серпня 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 однією сім’єю із ОСОБА_3, померлою 2 жовтня 2014 року, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали повністю. Позивач пояснила, що проживала по сусідству із ОСОБА_3, яка було особою похилого віку та через наявні у неї хронічні захворювання потребувала постійного догляду. В зв’язку із вказаними обставинами, а також через те, що остання не мала рідні, позивач протягом кількох років здійснювала за ОСОБА_3 догляд, а саме : готувала їжу, купувала продукти харчування та ліки, прибирала у квартирі. Зі слів ОСОБА_1 – вона з 2009 року постійно проживала із сусідкою ОСОБА_3, оскільки не могла її залишить через важкий стан здоров’я останньої.

Представник відповідача – Сарненської міської ради заявлені вимоги не визнала, пояснила, що позивачем не надано переконливих і достатніх доказів на підтвердження факту проживання однією сім’єю із померлою ОСОБА_3 Представник відповідача наголошує на те, що опіка над померлою не встановлювалась, договору довічного утримання між позивачем та померлою власницею спірного житла не укладалось.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України – у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивачем ставиться вимоги про встановлення судом факту її проживання однією сім’єю із померлою ОСОБА_3

Із копії свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 1993 року встановлено, що ОСОБА_3 (яка, згідно із копією свідоцтва про смерть померла 2 жовтня 2014 року), була власником квартири АДРЕСА_1. Довідка № 1600 від 20 січня 2015 року, наявна в матеріалах справи, доводить, що остання була зареєстрована у вказаному житлі і проживала у цій квартирі до своєї смерті.

Надана позивачем виписка із амбулаторної картки хворої ОСОБА_3 № 4 від 22 січня 2015 року підтверджує, що остання мала хронічні захворювання, внаслідок чого потребувала сторонньої допомоги.

В судовому засіданні із пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 достовірно встановлено, що ОСОБА_1 була сусідкою померлої ОСОБА_6 і протягом декількох років до смерті останньої позивач здійснювала за нею догляд : придбавала продукти харчування, прибирала у житлі ОСОБА_3

Зі слів свідків ОСОБА_3 за життя поясняла, що належна їй на праві власності квартира в подальшому буде належати позивачу. Однак, реальних дій на виконання обіцянок не вчиняла.

Однак, суд не може вважати доведеним факт проживання позивача однією сім’єю із ОСОБА_3, приймаючи до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що приблизно з 2009 року ОСОБА_3 потребувала постійної сторонньої допомоги, яку надавала останній її сусідка ОСОБА_1, оскільки обидва свідка не заперечують, що вони проживали у сусідньому будинку із позивачем та померлою ОСОБА_3, навідувались до останньої час від часу. Як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 вночі у померлої в помешканні жодного разу не бували. Суттєвим у поясненнях свідків є той факт, що обидва свідка у довільних поясненнях вказували, що позивач як сусідка допомагала ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_5 пояснила, що «ця жінка (позивач), ходила, як сусідка, допомагала їй (ОСОБА_3Т.)». Інший свідок – ОСОБА_4 пояснила, : «(ОСОБА_1Г.) і приходила, і уходила, і проживала». Тобто, у довільних поясненнях свідки не вказували на постійне проживання позивача із померлою сусідкою і вказували не це лише після запитань, які їм ставили учасники судового розгляду. Свідки не заперечували, що особисті речі позивач зберігала по місцю свого власного проживання.

Таким чином, суд вважає доведеним факт догляду позивачем за особою похилого віку - ОСОБА_3, яка була сусідкою останньої, при чому, під час хвороби ОСОБА_3 позивач залишалась доглядати за нею і вночі. Встановлені обставини не можуть бути підтвердженням факту проживання цих осіб однією сім’єю, оскільки, відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу – сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Таким чином, для визнання осіб сім’єю, окрім спільного проживання, необхідним є ведення спільного побуту та наявність у осіб певних прав та обов’язків.

Позивачем не надано доказів на підтвердження ведення з померлою ОСОБА_3 спільного побуту.

Крім цього, відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» - громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Із копії свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 28 квітня 1994 року та довідки про склад сім’ї № 3432, видана КП «Житлосервіс» 18 лютого 2015 року, встановлено, що позивач є власником вказаної квартири, де і є зареєстрованою з 27 липня 1983 року по час видачі довідки.

Зазначені вище докази також спростовують твердження позивача щодо постійного її проживання у квартирі ОСОБА_3, оскільки зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання є власне житло.

З огляду на наведені обставини, підстав для визнання факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю із ОСОБА_3, на думку суду, немає.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України – право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім’єю – є безпідставною вимога позивача про визнання за нею права власності на належну померлій ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, а тому у позові слід відмовити повністю.

На підставі наведеного, ст.ст. 328, 1218, 1220, 1222, 1264 ЦК України, керуючись ст.ст. 212-215, 256 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до САРНЕНСЬКОЇ ОСОБА_2 Сарненського району Рівненської області про встановлення факту проживання позивача з серпня 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 однією сім’єю із ОСОБА_3, померлою 2 жовтня 2014 року, визнання за ОСОБА_1 права власності за законом на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 – відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_7