Справа № 1-4/09

В И Р О К

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

27 лютого 2009 року                                     м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Сугоняко Н.О.,

з участю прокурора Отрошека О.І.,

адвоката ОСОБА_12,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шостка, гр-на України, українця, одруженого, працюючого директором ФГ «Озиме покоління», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного раніше не судимого,

-за ст.ст.191 ч.5, 366 ч.1, 366 ч.2 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Ростов на Дону РФ, гр.-ки України, з вищою освітою, пенсіонерки, заміжньої, проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

-за ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Таш-Кумир, Киргизької РСР, гр-ки України, з вищою освітою, вдови, працюючої головним бухгалтером ПП «Івушка-Шостка», проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

-за ст.366 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕУ-2» і являючись службовою особою, протягом періоду часу з вересня 2001 року по липень 2003 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою в групі з інспектором відділу кадрів ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_2 , з метою заволодіння чужим майном, а саме   коштами держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особливо великих розмірах , неодноразово оформлювали завідомо неправдиві документи щодо працевлаштування в ТОВ «ЖЕУ-2»  безробітних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  та ОСОБА_8 ., яких було направлено на роботу до ТОВ «ЖЕУ-2» з Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення, які в свою чергу писали заяви про прийняття  на роботу на різні посади у вказаному підприємстві і на підставі цих заяв видавались накази про прийняття їх на роботу.

Після чого вказані особи на роботу не виходили, заробітну плату у ТОВ «ЖЕУ-2» не отримували, а тільки формально рахувались на підприємстві.

На цих осіб інспектором відділу кадрів ОСОБА_2  складались табелі робочого часу, в які вона вносила завідомо неправдиві відомості про те, що перелічені особи нібито працювали на підприємстві, а генеральним директором ОСОБА_1 , крім цього, виносились ще і накази про преміювання зазначених осіб.

Далі, на підставі підроблених табелів обліку робочого часу та наказів про преміювання, щомісячно складались розрахунково-платіжні відомості  та відомості на виплату заробітної плати, в які вносились вище перелічені особи, які на підприємстві не працювали, а тільки формально рахувались.

Після цього, ОСОБА_1 , отримував в банківській установі з рахунку підприємства грошові кошти, які належали ТОВ «ЖЕУ-2» та передавав їх ОСОБА_2 , яка періодично виконувала обов'язки касира і  в свою чергу видавала ці грошові кошти в якості заробітної плати всім працівникам підприємства, що фактично працювали, а за непрацюючих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7  та ОСОБА_8 . , які тільки рахувались в ТОВ «ЖЕУ-2», ОСОБА_2  підробляла підписи у відомостях про видачу заробітної плати від імені цих осіб про отримання ними заробітної плати, а грошові кошти за цих осіб ОСОБА_2  та ОСОБА_1  привласнювали.

Таким чином, шляхом підробки табелів обліку робочого часу та  відомостей про нарахування і виплату заробітної плати, ОСОБА_2  і ОСОБА_1  шляхом зловживання службовим становищем заволоділи грошовими коштами на загальну суму 11 730,32 грн.    

З метою приховування своїх злочинних дій, спрямованих на заволодіння чужим майном,  а саме  коштами держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ,   після видачі заробітної плати вказані підроблені табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування і видачу заробітної плати та рахунок-фактуру на компенсацію витрат по видачі заробітної плати дотаційним робітникам щомісячно ОСОБА_1  та ОСОБА_2  надавались до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення, який в свою чергу отримував грошові кошти від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і в подальшому на підставі договору від 01.08.01 № 14 і доповнення до цього договору від 23.06.02 № 29, договору від 31.01.03 № 5 «Про отримання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих безробітних», перераховував ці кошти на рахунок ТОВ «ЖЕУ-2» у виді компенсації витрат за видану заробітну плату вказаній категорії працівників.

Так на підставі наказів від 07.09.01 № 2, від 05.10.01 № 10, від 05.11.01 № 23, від 10.12.01 № 48, від 07.01.02 № 54, від 07.02.02 № 10, від 05.03.02 № 27, від 29.03.02 № 45, від 07.05.02 № 51, від 04.06.02 № 92, від 27.06.02 № 104, 07.08.02 № 139, від 30.08.02 № 154, від 30.09.02 № 177, від 31.10.02 № 210, 29.11.02 № 234, від 31.12.02 № 242, від 31.01.03 № 1, від. 28.03.03 № 25, від  31.03.03 № 53, від 30.04.03 № 99, від 30.05.03 № 139, від 27.06.03 № 166 Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення в якості дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі фактичних витрат на заробітну плату прийнятих безробітних на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖЕУ-2» з Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення у якості дотації  перераховано грошові кошти на загальну суму 82 062,27 грн.

Із зазначеної суми коштів, Шосткинським міськрайцентром зайнятості населення 15 258,15 грн. перераховано в якості дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі фактичних витрат на заробітну плату нібито прийнятих на роботу безробітних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ., які ТОВ «ЖЕУ-2» не мало права отримувати, так як зазначеним вище безробітним додаткові робочі місця у підприємстві не створювались, з яких 11 730,32 грн. це кошти на заробітну плату, що була нарахована і виплачена нібито працюючим у ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ., та якими заволоділи ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , а решта - це витрати на виплату обов'язкових платежів.

Таким чином, вказаними злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2  було заподіяно матеріальні збитки державі в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на суму 15 258,15 грн., що є особливо великим розміром.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи службовою особою - генеральним директором ТОВ “ЖЕУ-2», за попередньою змовою в групі з інспектором відділу кадрів ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_2  з метою заволодіння вищевказаною сумою грошових коштів, зазначеним способом, вносили до офіційних документів -   табелів обліку робочого часу, відомостей про нарахування і видачу заробітної плати, наказів на преміювання та рахунок-фактуру  завідомо неправдиві відомості, які у подальшому надавались ними від імені ТОВ «ЖЕУ-2» до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення.

При цьому, ОСОБА_1  і ОСОБА_2  достовірно знали, що їх дії по складанню та заповненню табелів обліку робочого часу,  відомостей про нарахування і видачу заробітної плати, наказів на преміювання працівників ТОВ «ЖЕУ-2», підписанню їх як керівником підприємства і внесенню в них відомостей про нарахування та виплату заробітної плати та премій   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  та ОСОБА_8 ., яких було направлено на роботу від Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення, але фактично не працевлаштовано в підприємстві, призведуть до нарахування заробітної плати зазначеним працівникам.

З метою приховування своїх злочинних дій, спрямованих на заволодіння чужим майном, а саме  коштами держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем,   фактично не створивши додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, а лише фіктивно зарахувавши на роботу у ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7  та ОСОБА_8 ., у точно не встановлені у ході досудового слідства дні та часи, але у період часу з вересня 2001 року по липень 2003 року, у приміщенні ТОВ «ЖЕУ-2», яке розташовувалось з вересня 2001 року по грудень 2002 року за адресою: м. Шостка, вул. Халтуріна, 44, а після переїзду з січня 2003 року по липень 2003 року за адресою: м. Шостка, вул. Короленка, 11, під час складання та підписання табелів обліку робочого часу, відомостей про нарахування і видачу заробітної плати, наказів на преміювання та рахунка-фактури  вносили до цих документів завідомо неправдиві відомості щодо фактичного працевлаштування на роботу у ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  та ОСОБА_8 . та про одержання ними заробітної плати. Другі примірники перелічених документів, з недостовірними відомостями надавались до Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення.

      Так, складання завідомо неправдивих документів - табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, відомостей на виплату заробітної плати, рахунку-фактури, наказів про преміювання фактично не працюючих працівників за період з вересня 2001 року по липень 2003 року, а також їх подача до Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення, призвело до того, що Шосткинський міськрайцентр зайнятості населення зайве перераховував у якості дотації на рахунок ТОВ «ЖЕУ-2» грошові кошти на загальну суму 15 238,15 грн., а саме: серпень 2001 року - 147,06 грн.; вересень 2001 року - 147,99 грн.; жовтень 2001 року - 191,85 грн.; листопад 2001 року - 184,49 грн.; грудень 2001 року - 261,06 грн.; січень 2002 року - 512,93 грн.; лютий 2002 року - 897,85 грн.; березень 2002 року - 856,03 грн.; квітень 2002 року - 803,67 грн.; травень 2002 року - 838,62 грн.; червень 2002 року - 957,47 грн.; липень 2002 року - 979,8 грн.; серпень 2002 року - 895,19 грн.; вересень 2002 року - 776,28 грн.; жовтень 2002 року - 780,23 грн.; листопад 2002 року - 936,27 грн.; грудень 2002року - 936,27 грн.; січень 2003 року - 1050,64 грн.; лютий 2003 року - 646,40 грн.; березень 2003 року - 646,40 грн.; квітень 2003 року - 646,40 грн.; травень 2003 року - 590,29 грн.;  червень 2003 року - 554,96 грн., з яких 11 730,32 грн. це кошти нараховані як заробітна плата нібито працюючим у ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ., та якими заволоділи ОСОБА_1  і ОСОБА_2 , а решта - це витрати на виплату обов'язкових платежів.

Таким чином, вказаними діями ОСОБА_1  і ОСОБА_2 , які виразились у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі (наданні завідомо неправдивих документів - табелів робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, відомостей на виплату заробітної плати, рахунку-фактури, наказів про преміювання фактично не працюючих працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  та ОСОБА_8 . за період з вересня 2001 року по липень 2003 року, були заподіяні матеріальні збитки державі в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття  на загальну суму 15 258,15 грн., яка у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

Крім цього, у серпні 2004 року ОСОБА_1 , працюючи на посаді генерального директора ТОВ «ЖЕУ-2», як фізична особа вирішив отримати споживчий кредит у Шосткинському відділенні Сумської філії «ПриватБанку» у сумі 34 674,35 грн. для придбання у власне користування автомобілю ВАЗ-21102 у ТОВ «Автосвіт», що розташоване у м. Шостка, вул. Леніна, 1. Однією  з обов'язкових умов одержання споживчого кредиту на суму 34 674,35 грн. у Шосткинському відділенні Сумській філії «ПриватБанку» є постійний заробіток клієнта у сумі, яка дозволяє у межах чинного законодавства сплачувати частку доходу на погашення кредиту та відсотків.  

Так, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що при наданні ним до банківської установи довідки про доходи із зазначенням його фактичних доходів за основним місцем роботи він не зможе отримати кредит на придбання автомобілю, 19 серпня 2004 року, у точно невстановлений у ході слідства час, у приміщенні ТОВ «ЖЕУ-2», яке розташовуване у м. Шостка, вул. Короленка, 11, вступивши у попередню змову з головним бухгалтером ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_3 , з метою одержання кредиту у Шосткинському відділенні Сумської філії «ПриватБанку» в суммі 34 674,35 грн. на придбання у власне користування легкового автомобілю, вніс разом з ОСОБА_3  у свою довідку про доходи за основним місцем роботи від 19.08.04 №423 відомості про отримання заробітної плати - сукупного доходу за період часу з лютого по липень 2004 року на загальну суму 10 320,00 грн., зазначивши, що його щомісячна нарахована заробітна плата за цей час складала 1 720,00 грн., хоча на справді він отримував за цей час заробітну плату в значно меншому розмірі.

Вказану довідку ОСОБА_1  підписав особисто, а також надав її для підпису ОСОБА_3  Після складання завідомо неправдивого документу та внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1  надав цю довідку про доходи до Шосткинського відділення Сумської філії «ПриватБанку».

21.08.04 з урахуванням завідомо неправдивого документу - довідки про доходи за основним місцем роботи від 19 серпня 2004 року № 423, на засіданні малого кредитного комітету Шосткинського відділення Сумської філії «ПриватБанку» було прийняте рішення надати ОСОБА_1  кредит у сумі 34 674,35 грн. для придбання легкового автомобілю, що і було зроблено на підставі кредитного договору № SUS1АК00002401 від 01.09.04 між Приватбанком та ОСОБА_1  

Однак, згідно платіжних відомостей ТОВ «ЖЕУ-2», в яких є підпис про одержання заробітної плати ОСОБА_1 , його заробітна плата за лютий-липень 2004 року, складала у сукупності 1 502,58 грн., тобто дохід від роботи за основним місцем праці складає 1 502,58 грн.

Таким чином, складання завідомо неправдивого документу - довідки про доходи за основним місцем роботи від 19 серпня 2004 року № 423, внесення до неї завідомо неправдивих відомостей і надання її до Шосткинського відділення Сумської філії «ПриватБанку», призвело до того, що Шосткинське відділення Сумської філії «ПриватБанку» надало кредит ОСОБА_1  на придбання автомобілю у сумі 34 674,35 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  по пред'явленому йому обвинуваченню за ст.ст.191 ч.5, 366 ч.1, 366 ч.2 КК України, винним себе визнав повністю але відмовився від дачі показань, скориставшись своїм правом, пояснивши, що по пред'явленому йому обвинуваченню він свою вину визнає в повному обсязі і щиро кається у вчиненому.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_2  по пред'явленому їй обвинуваченню за ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України винною себе визнала повністю і показала, що з початку 2001 року і по вересень місяць 2003 року вона працювала інспектором відділу кадрів в ТОВ «ЖЕУ-2» і вона займалась оформленням документів про прийняття та звільнення з роботи працівників підприємства. Крім цього, з січня 2003 р. виконувала обов'язки касира, а до цього часу ці обов'язки виконувала періодично.

    Між підприємством та Шосткинським міськрайцентром зайнятості населення був укладений договір про створення робочих місць для безробітних і згідно цього договору міськрайцентр зайнятості населення направляв на підприємство безробітних для працевлаштування. З усіма безробітними бесіду проводив генеральний директор ОСОБА_1  і визначав кого треба оформлювати на роботу, а кого ні.

    Безпосереднім оформленням тих осіб, кого треба було приймати на роботу, займалась вона особисто, як інспектор відділу кадрів. Вона диктувала заяви про прийняття на роботу, готувала накази про їх прийняття та звільнення.

    Серед тих осіб, які прийшли по направленню з міськрайцентру зайнятості населення були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  та ОСОБА_8 ., які написали заяви про прийняття на роботу, але фактично на підприємстві не працювали, а тільки формально рахувались. Вона оформлювала всіх цих осіб. Оформити формально на роботу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 . і ОСОБА_8 . їй сказав ОСОБА_1 , а ОСОБА_7  вона оформлювала особисто без відома ОСОБА_1

    Після оформлення на роботу, перелічені особи на підприємстві не працювали, а тільки формально рахувались.

    Кожного місяця, вона заповнювала бланк табелю робочого часу, куди включала всіх працівників, які працювали на підприємстві, а також включала вище перелічених осіб, які не працювали, а формально рахувались. Це вона робила за вказівкою ОСОБА_1  для того щоб непрацюючим особам нараховувалась заробітна плата.

    Після чого черновий варіант бланку табелю робочого часу, з прізвищами працівників вона передавала майстру ОСОБА_9 , який ставив «вісімки» всім зазначеним у табелі працівникам, після чого передав табель їй, а вона складала вже чистовий варіант табелю, в якому також зазначала непрацюючих співробітників і далі передавала цей табель в бухгалтерію, де на підставі цього табелю, бухгалтер нараховував заробітну плату на всіх зазначених там працівників.

    Далі, ОСОБА_1 , їхав в банк, де отримував грошові кошти на виплату заробітної плати, які передавав їй, коли вона виконувала обов'язки касира, а вона вже безпосередньо видавала ці грошові кошти працюючим працівникам, а за непрацюючих вона підробляла підписи у відомостях на видачу заробітної плати, а грошові кошти за цих працівників вона передавала ОСОБА_1  

    Після чого, відомості про нарахування і видачу заробітної плати, а також інші документи, бухгалтером передавались до Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення, який перераховував на рахунок підприємства компенсацію за виплачену заробітну плату працівникам, які працювали по направленню з центру зайнятості населення. Гроші також перераховувались і за непрацюючих працівників.

    Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_3  по пред'явленому їй обвинуваченню за ст.366 ч.1 КК України винною себе не визнала і показала, що вона працювала в ТОВ «ЖЕУ-2» з березня 2002 року на посаді головного бухгалтера.

    10.08.2004 року до неї надійшов наказ генерального директора підприємства ОСОБА_1  про перерахунок заробітної плати в бік підвищення йому та комерційному директору ОСОБА_10  з лютого 2004 р. по липень 2004 р. і вона зробила такий перерахунок.

    19.08.2004 р. ОСОБА_1  попросив її видати йому довідку про доходи за 2004 рік в якій треба було зазначити заробітну плату, яка була йому нарахована після проведеного перерахунку.

    Вона видала таку довідку, в якій зазначила, що за період з лютого по липень 2004 р. заробітна плата ОСОБА_1  складала 1720 грн., хоча фактично за цей період часу він отримував заробітну плату близько 200-250 грн.

    В кінці серпня 2004 р., коли вона підрахувала суму грошових коштів, що знаходились на рахунку підприємства, то виявила, що у випадку, якщо вона проведе виплату заробітної плати ОСОБА_1  і ОСОБА_10  по новому розрахунку, то грошей на рахунку підприємства не вистачить.

    Тому 25 чи 26.08.2004 р. вона подала про це доповідну записку комерційному директору підприємства ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_1  в той час на підприємстві не було.

    Далі, ОСОБА_10 ., виніс наказ про призупинення дії наказу ОСОБА_1  про перерахунок їм обом заробітної плати.

    Вважає, що вона не підробляла довідки про доходи ОСОБА_1 , оскільки в цій довідці вона вказала підвищену заробітну плату після проведеного перерахунку.

    Крім повного визнання своєї вини підсудними ОСОБА_1  та ОСОБА_2  і не визнанням своєї вини підсудною ОСОБА_3 , їх вина підтверджується зібраними по справі органами досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Вина підсудних ОСОБА_1  і ОСОБА_2  підтверджується наступними доказами.

    Так, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4  показав, що на початку вересня 2002 р. він був направлений з Шосткинського міськрайцентру зайнятості населення для працевлаштування в ТОВ «ЖЕУ-2» на посаду маляра. Прибувши до вказаного підприємства він звернувся у відділ кадрів до раніше йому невідомої ОСОБА_2 , у якої він написав заяву про прийняття на роботу і яка сказала скільки він буде отримувати заробітної плати. Розмір зарплати його не влаштував, тому він звернувся до директора ОСОБА_1  і сказав, що не хоче працювати за такі кошти. ОСОБА_1  запропонував йому оформитись на роботу, але на роботу не ходити і заробітну плату не отримувати, а просто формально рахуватись. Його це влаштовувало, тому він оформився на роботу в ТОВ «ЖЕУ-2», але жодного дня на роботу не виходив, заробітну плату не отримував. Хто отримував замість нього кошти, не знає. Через рік він прийшов на підприємство і звільнився звідти.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 . показав, що в червні 2002 року він був направлений з Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення для працевлаштування в ТОВ «ЖЕУ-2» муляром. Він прибув у вказане підприємство до відділу кадрів, до раніше йому не знайомої ОСОБА_2  і сказав щоб йому відмовили у прийнятті на роботу, оскільки він не хотів працювати муляром. В цей момент мимо них проходив раніше невідомий йому чоловік, який почув їх розмову і який запропонував, якщо він не хоче працювати, то запропонував формально оформитись на підприємстві, на роботу не ходити, заробітну плату не отримувати, а через рік прийти забрати трудову книжку. Його ця пропозиція цілком влаштовувала, він оформився на підприємстві на посаду маляра і здав трудову книжку. Чи писав він заяву про прийняття на роботу, не пам'ятає.

    Після  чого він поїхав на заробітки і на роботу в «ЖЕУ-2» не ходив, заробітну плату не отримував. Хто отримував за нього заробітну плату, не знає. Через рік він приїхав, звільнився з «ЖЕУ-2» і забрав свою трудову книжку.

    Хто був той чоловік, який запропонував йому формально оформитись на роботу, він не знає, але з розмови зрозумів, що це був хтось з керівників підприємства.

    Підсудна ОСОБА_2  у судовому засіданні показала, що це був ОСОБА_1 , який і запропонував ОСОБА_5  формально оформитись на роботу.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6  показав, що раніше він працював в ТОВ «ЖЕУ-2», ще до ОСОБА_1 , після чого звільнився і стояв на обліку в міськрайцентрі зайнятості населення.

    На початку січня 2002 року він знову був направлений для працевлаштування в ТОВ «ЖЕУ-2», але працювати в цьому підприємстві він не хотів. Тому підійшов до директора ОСОБА_1  і попросив щоб той написав на направленні відмову в прийнятті на роботу, але ОСОБА_1  запропонував йому формально оформитись, на роботу не виходити, заробітну плату не отримувати, а тільки формально рахуватись на роботі.

    Він погодився на таку пропозицію, т.я. йому до пенсії не хватало трохи трудового стажу і він хотів поїхати на заробітки.

    Оформившись на роботу, на підприємстві він не працював, заробітну плату не отримував. Хто за нього отримував гроші, не знає.      

    Приблизно через півроку, може трохи пізніше, він звільнився з «ЖЕУ-2».

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7  показав, що він перебував на обліку в міськрайцентрі зайнятості населення. На початку лютого 2002 року, йому була запропоновано іти працювати на ВАТ «Свема» або самому шукати якусь роботу. На «Свемі» працювати він не хотів, оскільки там не виплачували заробітної плати, тому він підійшов до своєї знайомої ОСОБА_2 , яка працювала в ТОВ «ЖЕУ-2» і спитав чи можна формально оформитись у них, а на роботу не ходити. ОСОБА_2  сказала, що зможе його формально оформити на роботу. У ОСОБА_2  він написав заяву про прийняття на роботу на посаду слюсаря-жестянщика і віддав їй свою трудову книжку. Після чого на роботу не виходив, заробітну плату не отримував, хто за нього отримував гроші, не знає.

    З ОСОБА_1  з приводу оформлення на роботу ніяких розмов він не вів і навіть не спілкувався з ним з цього приводу.

    Приблизно через 8 місяців, ОСОБА_2 , зателефонувала йому і сказала, що треба звільнятись з роботи. Після чого він прийшов на підприємство, написав заяву про звільнення, забрав свою трудову книжку, в якій була запис про те, що він працював в ТОВ «ЖЕУ-2».

    Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 . показала, що у липні 2001 року вона була направлена для працевлаштування в ТОВ «ЖЕУ-2» на посаду дворового прибиральника і оформилась на роботу. Пропрацювала на вказаному підприємстві вона 3 дні, після чого підійшла до директора ОСОБА_1  і попросила щоб він звільнив її, оскільки чоловік не дозволяв працювати їй дворником. ОСОБА_1  запропонував їй не звільнятись, а формально рахуватись на підприємстві, на роботу не ходити і заробітну плату не отримувати. ЇЇ ця пропозиція цілком влаштовувала, оскільки їй йшов трудовий стаж, тому вона погодилась і більше на роботу не виходила і заробітну плату не отримувала. У серпні місяці 2002 року їй зателефонувала ОСОБА_2  і сказала, що треба звільнятись, тому вона прийшла в «ЖЕУ-2» де написала заяву про звільнення і їй була видана трудова книжка.

    Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9  показав, що він працював майстром в ТОВ «ЖЕУ-2» з вересня 2001 року по вересень 2003 року. В його функціональні обов'язки входило ведення табелів робочого часу. Так, інспектор відділу кадрів ОСОБА_2  давала йому чернові варіанти табелів обліку робочого часу, в яких вже були вписані прізвища працівників підприємства, які фактично працювали, а також були вписані і прізвища осіб, які не працювали на підприємстві - це ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  і ОСОБА_8 . По розпорядженню ОСОБА_2  він ставив всім особам вписаним у табелі, в тому числі і переліченим, вісімки, після чого ці табелі передавав ОСОБА_2  Для чого це було потрібно і кому, він не цікавився.

    Коли він працював на вказаному підприємстві ще будучи направленим з міськрайцентру зайнятості населення, то заробітну плату йому видавала ОСОБА_2

    Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11  показала, що вона працювала в ТОВ «ЖЕУ-2» з 2001 року і по листопад 2006 року бухгалтером по особовим рахункам. Крім цього, вона видавала заробітну плату постійним працівникам підприємства, а працівникам направленим з міськрайцентру зайнятості населення заробітну плату видавала ОСОБА_2

    Тим самим свідок ОСОБА_11  підтвердила, що ОСОБА_2  видавала заробітну плату дотаційним працівникам.  

    Крім показань свідків, вина ОСОБА_1  і ОСОБА_2  також підтверджується:

    Із долучених до справи розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку робочого часу, відомостей на видачу заробітної плати заяв та наказів про прийняття працівників на роботу, вбачається, що у всіх перелічених документах такі працівники як ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7  і ОСОБА_8 . на підприємстві не працювали, а тільки формально рахувались. /т.1 а.с.45-116/ та додатки до справи в томах №№1, 2, 3, 5.

    Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 24.05.2005 року, у відомостях на виплату заробітної плати мають співпадаючи ознаки стійкі, істотні, та утворюють індивідуальний комплекс, достатній для ймовірного висновку про те, що підписи від імені вищеперерахованих осіб, які формально рахувались на підприємстві, виконані ОСОБА_2  /т.1 а.с. 205-213/

    Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 15.02.2007 р. підписи у платіжних відомостях на видачу заробітної плати від імені ОСОБА_5 ., вірогідно виконані ОСОБА_2  /т.7 а.с.141-145/

    За фактом підробки довідки про доходи ОСОБА_1  для отримання кредиту, його вина  та вина ОСОБА_3  підтверджується наступними доказами:

    Долученою до матеріалів справи довідкою про доходи директора ТОВ «ЖЕУ-2» ОСОБА_1  за період з лютого по липень 2004 року, в якій зазначено, що за цей період часу щомісячна заробітна плата ОСОБА_1  складала 1720 грн. і що за цей період часу він отримав заробітну плату на загальну суму 10320 грн., хоча насправді щомісячна заробітна плата ОСОБА_1  за цей період часу складала від 171 грн. до 237 грн., що значно менше ніж зазначено в довідці. Ця довідка підписана підсудними ОСОБА_1  і ОСОБА_3  /т.1 а.с.248/

    На підставі вказаної довідки про доходи, в якій були зазначені неправдиві відомості, ОСОБА_1  в подальшому отримав кредит і придбав собі автомобіль ВАЗ 21102.

     Будучи допитаною на досудовому слідстві - 07.09.2005 р., в якості обвинуваченої ОСОБА_3  давала показання про те, що вказану довідку про доходи ОСОБА_1  вона виписувала особисто на його прохання. В цій довідці зазначено, що заробітна плата ОСОБА_1  складає 1720 грн. щомісяця. Ця довідка не відповідає дійсності, оскільки заробітна плата ОСОБА_1  в дійсності складала від 171 грн. до 237 грн. Неправдиві відомості в цю довідку вона внесла по узгодженню з ОСОБА_1 , який сказав щоб вона виписала йому довідку з урахуванню запланованої заробітної плати в підвищеному виді. Із-за того, що платежі за комунальні послуги підвищені не були, перерахунок заробітної плати фактично ОСОБА_1  зроблений не був. Таким чином, у вказаній довідці зазначені невірні відомості. /т.2 а.с.88/

    У вказаному протоколі допиту, підсудна ОСОБА_3 , власноручно зазначила, що протокол допиту нею прочитаний, з її слів записаний вірно.

    Тобто на перших етапах досудового слідства, ОСОБА_3  давала показання, які повністю співпадали з обставинами справи, тому ці її показання можна розцінювати як правдиві, оскільки показання вона давала добровільно без будь-якого примусу, а вже в подальшому, по надуманим мотивам, вона змінила свої показання з метою уникнути  відповідальності за вчинене і з метою допомогти підсудному ОСОБА_1  також уникнути відповідальності за вказаний злочин.        

    Здобуті під час досудового слідства і досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає об'єктивними.

    Таким чином, наведені вище докази повністю підтверджують ту обставину, що підсудні ОСОБА_1  і ОСОБА_2  заволоділи чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою між собою, в особливо великих розмірах, а також вчинили службове підроблення, а підсудна ОСОБА_3  теж вчинила службове підроблення.

    Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку, суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2  і ОСОБА_3  слід кваліфікувати наступним чином.

    Дії підсудного ОСОБА_1  слід кваліфікувати за ст.191 ч.5 КК України, т.я. він заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

    -за ст.366 ч.1 КК України, т.я. він вчинив службове підроблення, тобто  внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;

    -за ст.366 ч.2 КК України, т.я. він вчинив службове підроблення, тобто  внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

    Дії підсудної ОСОБА_2  суд кваліфікує за ст.191 ч.5 КК України, т.я. вона заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

    -за ст.366 ч.2 КК України, т.я. вона вчинила службове підроблення, тобто  внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

    Дії підсудної ОСОБА_3  суд кваліфікує за ст.366 ч.1 КК України т.я. вона вчинила службове підроблення, тобто  внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

При призначенні покарання, суд на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 , суд враховує щире каяття у вчинених злочинах, позитивно характеризується за місцем проживання і нової роботи, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей.

    Обставин, які обтяжують його покарання суд не знаходить.

    Обставинами, які пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_2 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, позитивно характеризується за місцем проживання, вчинення злочинів через службову залежність.

    Обставин, які обтяжують її покарання не має.

    Обставинами, які пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_3 , суд враховує  позитивні характеристики з місця проживання і роботи, вчинення злочину через службову залежність.

    Обставин, які обтяжують її покарання не має.

    Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_1  і ОСОБА_2  суд також враховує те, що з моменту вчинення ними злочинів пройшло більше п'яти років, а за злочини, передбачені ст.366 ч.1 і 2 КК України взагалі минули строки давності, з моменту вчинення ними злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України і на час розгляду справи в суді, змінились розміри заподіяної шкоди, які враховуються при кваліфікації дій підсудних, за цей період часу вони нових злочинів не вчинили, до адміністративної відповідальності не притягувались, вчинені ними кримінально карані діяння за цей час втратили свою суспільну небезпечність, а підсудні перестали бути суспільно небезпечними, крім цього, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання та істотно ступінь тяжкості вчинених злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням осіб підсудних, які раніше судимі не були, до адміністративної відповідальності не притягувались, суд вважає за можливе при призначенні покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті у виді штрафу та без призначення додаткових видів покарань, застосувавши до них ст.69 КК України і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи також те, що підсудний ОСОБА_1  знаходився під вартою по цій справі протягом періоду часу з 02.12.2005 року по 28.03.2006 року, суд у відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України, враховуючи попереднє ув'язнення вважає за можливе зменшити розмір штрафу, передбачений загальною частиною цього кодексу.

    Крім цього, підсудний ОСОБА_1  підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.366 частинами 1 і 2 КК України, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України він вчинив у серпні 2004 року, а злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України він вчинив за період часу з 2001 по липень 2003 року, тому з моменту вчинення цих злочинів і на час розгляду справи в суді минули строки давності, передбачені ст.49 КК України, за дані злочини.

Підсудна ОСОБА_2  також підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.366 ч.2 КК України, оскільки цей злочин вона також вчинила за період часу з 2001 по липень 2003 року і з моменту вчинення злочину і на час розгляду справи в суді минули строки давності, передбачені ст.49 КК України, за даний злочин.

Підсудна ОСОБА_3  теж підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України, оскільки цей злочин вона вчинила у серпні 2004 року і з моменту вчинення злочину і на час розгляду справи в суді також минули строки давності, передбачені ст.49 КК України, за даний злочин.

    Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, ст.49 КК України,

З А С У Д И В:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 366 ч.1, 366 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

•   за ст.191 ч.5 КК України із застосуванням ст.69 КК України штраф у розмірі 4000 грн. без позбавлення його права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю і без конфіскації майна;

•   за ст.366 ч.1 КК України - звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності;  

•   за ст.366 ч.2 КК України - звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності;  

Попереднє ув'язнення засудженого ОСОБА_1  в період часу з 02.12.2005 року по 28.03.2006 року включно, згідно ч.5 ст.72 КК України врахувати при призначенні йому покарання у виді штрафу в меншому розмірі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.

ОСОБА_2  визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 366 ч.2 КК України та призначити їй покарання:

•   за ст.191 ч.5 КК України із застосуванням ст.69 КК України штраф у розмірі 3000 грн. без позбавлення її права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю і без конфіскації майна;

•   за ст.366 ч.2 КК України - звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності;  

Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_2  до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.

ОСОБА_3  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України і звільнити її від кримінальної відповідальності за даний злочин у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3  до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1  і ОСОБА_2  судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 250 грн., стягнувши з кожного по 125 грн., які перерахувати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області.

Речові докази по справі:

8 дисків із записом судових засідань, які зберігаються при кримінальній справі - залишити при справі;

Бухгалтерська документація, яка була долучена до матеріалів справи у виді додатків в 6 томах - залишити при справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

    Суддя                             О.І.Чернобай