АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/763/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.

Провадження № 22-ц/789/346/15 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костів О. З.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

·  ВСТАНОВИЛА:

· В липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся в суд із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 16 червня 2013 року на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний ОСОБА_5 автомобіль НОМЕР_2 отримав ушкодження на суму 120 459, 17 грн. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах смт. Козова та м. Луцька.

·  За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача в його користь 120 459, 17 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі.

·  Рішенням Козівського районного судувід 13 січня 2015 року позов задоволено:

·  стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,код НОМЕР_3, АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в сумі 120 459,17 грн. та 15000 грн. моральної шкоди;

·  стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,код НОМЕР_3, м. Ужгород, АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2 витрати у справі в сумі 1354 грн.сплаченого судового збору.

·  В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

·  Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги як належний і допустимий доказ у справі висновок товарозначого експертоного дослідження від 26.07.2013 року №4-35/13, оскільки експерт не зміг об'єктивно і точно встановити розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, а лише припустив можливу суму збитку у розмірі 120 459,17 грн.

·  Крім цього, зазначає, що на момент скоєння ДТП його цивільна відповідальність була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, атому страховик - СК "Країна" повинен відшкодовувати заподіяну внаслідок ДТП шкоду.

·  Висновок суду першої інстанції щодо стягнення з нього в користь позивача моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. вважає недоведеним та необгрунтованим.

·  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

·  Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив з того, що шкода позивачу заподіяна винними діями відповідача при використанні ним джерела підвищеної небезпеки, а тому він повинен нести відповідальність у порядку, передбаченому ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України та відшкодувати потерпілому спричинену моральну та матеріальну шкоду.

·  Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства та наявним матеріалам справи.

·  Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

·  Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

·  Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2013 року на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та зазнав матеріальних збитків, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля НОМЕР_4 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року цивільна відповідальність ОСОБА_1 в момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом є зазначений автомобіль НОМЕР_5 (а.с.170).

Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є CK "Країна", забезпечує відшкодування шкоди, завданої майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Згідно ст. З Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

·  Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)

·  Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року (далі - Постанова), відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

·  ООскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. .

·  При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

·  У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Крім цього, у ч. 22.1 ст. 22 вищевказаного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

·  Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

·  З матеріалів справи, а саме з письмових заперечень ОСОБА_1 вбачається, що він не погодився на відшкодування шкоди і просив стягнути шкоду зі страхової компанії (а.с. 56-61),представивши страховий поліс №АВ / 902 29213 від 18 серпня 2012 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також повідомлення про дорожню транспортну пригоду(а.с.64,77). Як вбачається з матеріалів справи, що страховою компанією не приймалося рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_3, а тому саме страховик СК "Країна" повинна відшкодовувати шкоду, завданої позивачу у розмірі, визначеному за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

·  Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не звертався до страхової компанії СК "Країна"про стягнення завданої шкоди зі страховика, а суд першої інстанції залучив СК "Країна" до участі у вказаній справі тільки в якості третьої особи, не вияснивши навіть їхньої думки про прийняте рішення щодо страхового випадку (а.с.172), чим позбавив можливість позивача реалізувати своє право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а при апеляційному розгляді апеляційна інстанція не може усунути такі цивільно- процесуальні порушення та у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди не може визначити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою і (страховим відшкодуванням).

·  За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі.

·  Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

·  ВИРІШИЛА:

· Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

·  Рішення Козівського районного суду від 13 січня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування 20 459, 17 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

·  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

· скільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правовоГоловуючий :

·  Судді :ї відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. .

·  При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

·  У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Крім цього, у ч. 22.1 ст. 22 вищевказаного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

·  Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

·  З матеріалів справи, а саме з письмових заперечень ОСОБА_1 вбачається, що він не погодився на відшкодування шкоди і просив стягнути шкоду зі страхової компанії (а.с. 56-61),представивши страховий поліс №АВ / 902 29213 від 18 серпня 2012 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також повідомлення про дорожню транспортну пригоду(а.с.64,77). Як вбачається з матеріалів справи, що страховою компанією не приймалося рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_3, а тому саме страховик СК "Країна" повинна відшкодовувати шкоду, завданої позивачу у розмірі, визначеному за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

·  Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не звертався до страхової компанії СК "Країна"про стягнення завданої шкоди зі страховика, а суд першої інстанції залучив СК "Країна" до участі у вказаній справі тільки в якості третьої особи, не вияснивши навіть їхньої думки про прийняте рішення щодо страхового випадку (а.с.172), чим позбавив можливість позивача реалізувати своє право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а при апеляційному розгляді апеляційна інстанція не може усунути такі цивільно- процесуальні порушення та у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди не може визначити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою і (страховим відшкодуванням).

·  За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі.

·  Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

· ВИРІШИЛА:

· Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

·  Рішення Козівського районного суду від 13 січня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування 20 459, 17 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

·  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

·  Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. .

·  При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

·  У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Крім цього, у ч. 22.1 ст. 22 вищевказаного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

·  Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

·  З матеріалів справи, а саме з письмових заперечень ОСОБА_1 вбачається, що він не погодився на відшкодування шкоди і просив стягнути шкоду зі страхової компанії (а.с. 56-61),представивши страховий поліс №АВ / 902 29213 від 18 серпня 2012 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також повідомлення про дорожню транспортну пригоду(а.с.64,77). Як вбачається з матеріалів справи, що страховою компанією не приймалося рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_3, а тому саме страховик СК "Країна" повинна відшкодовувати шкоду, завданої позивачу у розмірі, визначеному за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

·  Із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не звертався до страхової компанії СК "Країна"про стягнення завданої шкоди зі страховика, а суд першої інстанції залучив СК "Країна" до участі у вказаній справі тільки в якості третьої особи, не вияснивши навіть їхньої думки про прийняте рішення щодо страхового випадку (а.с.172), чим позбавив можливість позивача реалізувати своє право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а при апеляційному розгляді апеляційна інстанція не може усунути такі цивільно- процесуальні порушення та у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди не може визначити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою і (страховим відшкодуванням).

·  За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі.

·  Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

·  ВИРІШИЛА:

· Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

·  Рішення Козівського районного суду від 13 січня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування 20 459, 17 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

·  Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

· 

· 

· 

· 

· 

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Сташків Б.І.