ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/624/15-а

13 год. 50 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю: представників позивача - Дулепова А.В., Білюшова В.М.,

представника відповідача - Попелишка Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Каховський завод електрозварювального устаткування" (далі - позивач, ПАТ "КЗЕСО") звернулося із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, визнати протиправними та скасувати наказ на проведення перевірки від 07.11.2014 р. № 1-23 та визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. №№ 0000222206, 0000232206 та вимогу від 07.11.2014 р. № 1-23.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є платником податків та знаходиться на обліку в Каховській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, а тому ГУ ДФС у Херсонській області не мало повноважень для призначення та проведення перевірки ПАТ "КЗЕСО". Крім того, вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.77 ПК України щодо періодичності проведення документальних планових перевірок, а тому дії ГУ ДФС у Херсонській області по призначенню та проведенню перевірки та наказ на проведення перевірки є протиправними. Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ПАТ "КЗЕСО" вказує, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушенням ним ст.49, ч.1 ст.52, ч.4, 5, п.1 ч.11 ст.58, ст. 74, ч. 3 ст. 75, ст. 257, ч.1 ст. 266, ст.ст. 270, 286, 293 Митного кодексу України, ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651 та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, п.2.6 розділу 2, п.5.1 розділу 5, п.6.1, п.6.4 розділу 6, п.7.4 розділу 7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р., п. 36.1 ст.36, пп.3 п.180.1 ст.180, пп."в" п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження митної вартості, бази оподаткування податком на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з ввізного мита та ПДВ всього на загальну суму 35484,96 грн., в тому числі: по ввізному миту - 13108,88 грн., по ПДВ - 22376,08 грн., оскільки до заперечення на акт перевірки було надано всі документи на спростування цих висновків податкового органу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного наказу та проведенні документальної планової виїзної перевірки стану дотримання вимог податкового законодавства України з питань митної справи ПАТ "КЗЕСО" за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р. Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так як перевіркою виявлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. №№ 0000222206, 0000232206 та вимогу від 07.11.2014 р. № 1-23, які вважає обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

І. Вирішуючи спір щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 30.07.2014 р. № 252 Головного управління Міндоходів у Херсонській області "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ "КЗЕСО" (код за ЄДР 00213993)", суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "КЗЕСО" включено до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на ІІІ квартал 2014 року за результатами аналізу та опрацювання Реєстру СГ з автоматичним розрахунком ризиків, а саме: оформлення митних декларацій у митних режимах за кодом 31, 51; сплата "ліцензійних платежів" на рахунок нерезидента; здійснення митного оформлення товарів суб'єктом ЗЕД за ціною, що є нижчою ніж митна вартість ідентичних/подібних товарів попередніх періодів; здійснення митного оформлення товарів з ризиком невірної класифікації згідно УКТЗЕД, що впливає на надходження митних платежів до бюджету; декларування товарів із співвідношенням ваги нетто до ваги брутто з критичним значенням; декларування складових митної вартості в декларації митної вартості з ризиком недостовірності величин (витрати на транспортування).

На підставі ст.ст. 345, 346 Митного кодексу України та на підставі загального плану проведення Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області у ІІІ кварталі 2014 року документальних планових виїзних перевірок підприємств, відповідачем винесено наказ "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ "КЗЕСО" (код за ЄДР 00213993)" від 30.07.2014 р. № 252.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб органу доходів і зборів перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні органу доходів і зборів (ч. 2 ст. 346 Митного кодексу України).

Частиною 3 ст. 346 Митного кодексу України передбачено, що проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється органами доходів і зборів на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування органами доходів і зборів виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

При цьому за визначенням, наведеним у п. 34-1 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Водночас, згідно із п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п. 41.3 ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 03.09.2013 р. № 440 "Щодо проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної політики" начальників головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центрального офісу зобов'язано забезпечити неухильне виконання делегованих повноважень з проведення документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до п.1 ст. 3 Положення про Головне управління Міндоходів у Херсонській області, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 р. № 59 (далі - Положення № 59), одним із основних завдань ГУ Міндоходів є забезпечення реалізації державної податкової та державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів.

Пунктом 5 ст. 4 Положення № 59 визначено, що ГУ Міндоходів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням податкового і митного законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та в межах своїх повноважень - іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на Міндоходів.

ГУ Міндоходів для виконання покладених на нього завдань має право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків (крім установ Національного банку України) і звірки (п.1 ст. 6 Положення № 59).

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України)

Пунктом 77.4 ст.77 ПК України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Так, на виконання вимог податкового законодавства ГУ Міндоходів у Херсонській області наказ "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ "КЗЕСО" (код за ЄДР 00213993)" від 30.07.2014 р. № 252.

Позивач допустив відповідача до проведення перевірки та забезпечив проведення перевірки, не оскарживши при цьому спірний наказ, а тому дане рішення відповідача є актом одноразової дії, що реалізоване у спосіб проведення перевірки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про проведення документальної виїзної перевірки стану дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи було прийнято у межах повноважень та відповідно до норм чинного на час його прийняття законодавства України. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасування наказу задоволенню не підлягають.

ІІ. Вирішуючи спір про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Не пред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, ГУ Міндоходів у Херсонській області листом від 30.07.2014 р. № 4756 повідомлено ПАТ "КЗЕСО" про дату початку перевірки. В журналі реєстрації перевірок підприємство вчинено відповідний запис.

Таким чином у платника податку є право не допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, наведених у п.81.1 ст.81 ПК України.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на тому, що податковим органом одночасно проводились дві планові перевірки ПАТ "КЗЕСО", що заборонено податковим законодавством. Так, матеріали справи містять копію акту перевірки від 08.10.2014 р. № 248/22/00213993, зі змісту якого слідує, що Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією у період з11.08.2014 р. по 01.10.2014 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "КЗЕСО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р.

Отже, позивач, знаючи про проведення Каховською ОДПІ планової перевірки, допустив відповідача до перевірки митного законодавства, тобто не скористався правом не допуску, та не оскаржив наказ та дії посадових осіб органу про проведення перевірки до суду.

Оскільки наказ про перевірку з дозволу позивача фактично був реалізований, що свідчить про те, що позивач визнав його правомірність, допустивши відповідача до перевірки, і погодився з діями контролюючого органу щодо його виконання.

Крім того, суд зазначає, що дії контролюючого органу по проведенню перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, тому вчинення таких дій є функцією суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, документальна планова виїзна перевірка ПАТ "КЗЕСО" проведена на підставі та в порядку, визначеному податковим законодавством України, а тому вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки задоволенню не підлягають.

ІІІ. Вирішуючи спір про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 р. №№ 0000222206, 0000232206, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У період з 11.08.2014 р. по 19.09.2014 р. фахівцями ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи публічним акціонерним товариством "Каховський завод електрозварювального устаткування" (код за ЄДР 00213993) у період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 24.09.2014 р. № 0012/4/21-22-22-06-26/0000213993.

Під час проведення даної перевірки податковим органом встановлено порушення ПАТ "КЗЕСО" ст. 49, ч. 1 ст. 52, ч. 4, 5, п.1 ч. 11 ст. 58, ст. 74, ч. 3 ст. 75, ст. 257, ч.1 ст. 266, ст.ст. 270, 286, 293 Митного кодексу України, ч. 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, п. 2.6 розділу 2, п.5.1 розділу 5, п.6.1, п.6.4 розділу 6, п. 7.4 розділу 7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р., п. 36.1 ст. 36, пп.3 п. 180.1 ст. 180, пп."в" п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження митної вартості, бази оподаткування податком на додану вартість та заниження податкових зобов'язань з ввізного мита та ПДВ всього на загальну суму 35484,96 грн., в тому числі: по ввізному миту - 13108,88 грн., по ПДВ - 22376,08 грн.

Підставою для вказаних висновків контролюючого органу слугувало:

- безпідставне застосування пільгової ставки при ввезенні товару - трансформаторів із Росії та Республіки Білорусь;

- за актами наданих послуг, наданих до перевірки, витрати вказані в довідці перевізника, документально не підтверджуються та не піддаються обчисленню (з загальної вартості наданих послуг не було виділено та документально не підтверджено витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та витрати транспортування після ввезення).

На підставі акта перевірки від 24.09.2014 р. № 0012/4/21-22-22-06-26/0000213993 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 р.

- № 0000222206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на 16386,10 грн., з яких за основним платежем на 13108,88 грн., за штрафними санкціями на 3277,22 грн.;

- № 0000232206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання.

Щодо позиції контролюючого органу про безпідставність застосування нульової ставки ПАТ "КЗЕСО" при ввезенні товару - трансформаторів із Росії та Республіки Білорусь суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19.02.2013 р. між ПАТ "КЗЕСО" та ТОВ "Объединенные энергетические технологии-Самара" укладено договір № 023 на придбання трансформаторів. Відповідно до договору ПАТ "КЗЕСО" проводить закупівлю трансформаторів, виготовлених ВАТ "Самарський трансформатор" згідно з умовами контракту, затвердженими сторонами у відповідності до специфікацій, які є частиною договору. Товар поставляється на умовах FCA RU Самара. Ціни на товар визначаються в рос. руб. і вказуються в специфікаціях.

Відповідно до митної декларації від 23.07.2013 р. № 508010000/2013/003564 до митного оформлення було надано сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № RUUA 3007001784, виданий Торгово-промисловою палатою Самарської області.

Крім того, 21.03.2013 р. між ПАТ "КЗЕСО" та УП "МЄТЗ им. В.И. Козлова" укладено договір на придбання трансформаторів № 2/15/1874, відповідно до якого ПАТ "КЗЕСО" проводить закупівлю трансформаторів, виготовлених згідно з умовами контракту, затвердженими сторонами у відповідності до специфікації, які є частиною договору. Товар поставляється на умовах FCA BY Мінськ. Ціни на товар визначаються в рос.руб. і вказуються в специфікаціях.

Відповідно до митної декларації від 01.10.2013 р. № 508010000/2013/004615 до митного оформлення було надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA 101539601, виданий Унітарним підприємством по наданню послуг "Мінське відділення Білоруської торгово-промислової палати".

Згідно графи 11 "Торг. країна/Країна виробн." та 34 "Код країни походження" митної декларації від 23.07.2013 р. № 508010000/2013/003564, підприємством визначено країну походження - Російська Федерація.

Як вбачається з графи 11 "Торг. країна/Країна виробн." та 34 "Код країни походження" митної декларації від 01.10.2013 р. № 508010000/2013/004615, підприємством визначено країну походження - Білорусь.

Документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (ст. 43 Митного кодексу України).

Відповідно до преамбули Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, (далі - Правила), ратифікованих Законом України "Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав" від 06.07.2011 р. № 3592-VI, ці Правила діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на митні території держав - учасниць Угоди з третіх країн і вивозяться в треті країни із цих держав, регламентується національним законодавством держав - учасниць Угоди та міжнародними договорами.

Згідно з п.2.1 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.5.1 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 Правил визначено, що підтвердженням країни походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі є надання митним органам оригіналу сертифіката форми СТ-1, засвідченого уповноваженим органом країни походження товару.

Слід зазначити, що під час здійснення митного оформлення з боку посадових осіб Херсонської митниці до поданих позивачем митних декларацій не було зауважень, митний орган підтвердив правильність та достовірність її заповнення, про що свідчить відбиток штампу Херсонської митниці.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що ПАТ "КЗЕСО" не мало права на застосування пільгових ставок при ввезенні товару, оскільки під час перевірки підприємством не надано висновки про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, яким підтверджуються умови виготовлення товару та використання матеріалів для виготовлення даного товару.

Суд не погоджується із вказаною позицією, оскільки у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Крім того, відповідно до акта перевірки від 24.09.2014 р. № 0012/4/21-22-22-06-26/0000213993 в сертифікаті не зазначено всю партію товару, однак, як вбачається з матеріалів справи та наданих фотознімків, кришки пластмасові, що не вказані в митних деклараціях, є складовою частиною трансформаторів, а тому не мають зазначатися як окремий вид товару.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ГУ Міндоходів у Херсонській області протиправно нараховано ПАТ "КЗЕСО" ввізне мито за ставкою 5% в розмірі 6269,28 грн. та податок на додану вартість в сумі 1253,86 грн.

Щодо не підтвердження витрат на транспортування товару, слід зазначити наступне.

Під час проведення документальної планової виїзної перевірки фахівцями ГУ Міндоходів у Херсонській області виявлено, що відповідно до актів виконаних робіт суми транспортних витрат значно перевищують суми вартості транспортних послуг, задекларованих в митних деклараціях.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у травні 2014 р., тобто до проведення перевірки аудиторською фірмою ПКФ "Аудит-фінанси" виявлено неправильне оформлення актів виконаних робіт - в актах виконаних робіт по виконанню транспортно-експедиційних послуг мають відображатися суми з розбивкою до перетину пункту пропуску кордону (територія України) та після перетину пункту пропуску кордону. Підприємством було усунено вказані недоліки, однак до перевірки помилково надано акти виконаних робіт без розмежування таких витрат. В подальшому, ПАТ "КЗЕСО" надіслано відповідачу заперечення на акт перевірки, до яких долучено акти виконаних робіт, оформленими належним чином, однак відповідачем вказані документи не було взято до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи за період, що підлягав перевірці, позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність, а саме - імпорт товарів, на підставі контрактів з контрагентами.

Доставка вантажів позивачеві здійснювалась на підставі договорів про надання транспортно-експедиційних послуг з: ТОВ "Транспортні технології" від 04.09.2013 р. № 36/270, ПрАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 14.06.2013 р. № 36/181. В даних договорах встановлено порядок розрахунків із перевізником, а вартість кожної партії перевезеного товару визначалась окремо.

Розрахунки з перевізниками, які надавали транспортно-експедиторські послуги позивачу, проводились відповідно до пред'явлених перевізником замовнику рахунків-фактур, актів надання послуг, актів виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Як передбачено абз. «а» п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг, а саме: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При визначенні митної вартості, згідно із п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Відповідно, витрати на транспортування після ввезення на територію України не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення на момент митного оформлення.

Правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8 визначено Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказ Міністерства фінансів України 30.05.2012 р. № 651 (далі - Порядок № 651).

Відповідно до Порядку № 651 у правому підрозділі графи 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарiв у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфiкацiї).

Якщо у фактурну вартість товарів включені також понесені продавцем витрати на транспортування, навантаження, страхування тощо, які визначені в рахунку в іншій валюті, ніж та, в якій визначена вартість товару, то їх значення перераховується у валюту, зазначену в лівому підрозділі графи, за курсом відповідно до курсів гривні до цих іноземних валют, установлених Національним банком України на дату подання декларації до оформлення.

Із митних декларацій, наданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що до митної вартості товарів включено також вартість транспортних послуг за перевезення до митної території України. Суми витрат на перевезення вантажу також підтверджуються рахунками-фактурами, актами наданих послуг, актами виконаних робіт, відповідно до яких розмежовано витрати, понесені ПАТ "КЗЕСО" по перевезенню вантажу до митної території України та після перетину кордону.

У кожному окремому випадку, з урахуванням довідок перевізників про вартість перевезення до митного кордону України, позивачем задекларовано митну вартість товару, про що до них внесено відповідні відомості у відповідних графах і митним органом було визнано таку митну вартість під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів, про що в них проставлено відповідні відмітки Херсонської митниці.

Таким чином, твердження ГУ Міндоходів у Херсонській області щодо неправильного оформлення актів виконаних робіт спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що митне законодавство не передбачає конкретний спосіб, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митного кордону України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню. Як вбачається з матеріалів справи, в довідках та інших документах, які надавалися під час митного оформлення, ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України, була виділена, відповідно наявність наданих документів під час митного оформлення та первинних документів дозволяє обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України.

Таким чином, аналіз наданих позивачем документів дає можливість для ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України, що в свою чергу не суперечить загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку та вказує на безпідставність доводів відповідача.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п.86.7 ст.86 ПК України).

Окремо суд зазначає, що ПАТ "КЗЕСО" акт перевірки від 24.09.2014 р. № 0012/4/21-22-22-06-26/0000213993 отримано 25.09.2014 р. й підписано із запереченнями та зазначено, що заперечення будуть надані у строки, передбачені законодавством. Як встановлено судом, позивачем 01.10.2014 р., тобто в межах строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України, засобами поштового зв'язку направлено до контролюючого органу заперечення разом із документами, які б надали можливість обчислити вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України та виправлені акти виконаних робіт проте, відповідач, не надавши оцінку вказаним документам, 02.10.2014 р. прийняв спірні ППР.

Згідно із п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином відповідач, будучи попередженим про надання заперечення на акт перевірки, передчасно (02.10.2014 р.) винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0000222206, 0000232206, що унеможливило об'єктивне з'ясування контролюючим органом обставин перевірки.

Таким чином, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

ІV. Щодо позовних вимог про скасування вимоги від 07.11.2014 р. № 1-23.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкові-повідомлення рішення від 02.10.2014 р. №№ 0000222206, 0000232206, на підставі яких сформовано вимогу, оскаржено в судовому порядку, то податкове зобов'язання донараховане такими податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим. Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність таких податкових повідомлень-рішень, отже оскаржена податкова вимога є протиправною, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги ПАТ "КЗЕСО" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 р. №№ 0000222206, 0000232206 та податкової вимоги від 07.11.2014 р. № 1-23 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

ПАТ "КЗЕСО" було заявлено позовні вимоги немайнового та майнового характеру.

Згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 73,08 грн. (0,06 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При подачі адміністративного позову підприємством сплачено судовий збір у сумі 328,86 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Судом за результатами розгляду справи у задоволенні позовних вимог немайнового характеру відмовлено, а позовні вимоги майнового характеру задоволено, тому сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ПАТ "КЗЕСО", складає 255,78 грн. (328,86 - 73,08 грн.)

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.10.2014 р. № 0000222206 та № 0000232206.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.11.2014 р. № 1-23.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 255,78 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 квітня 2015 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.3.3