КП № 236/1082/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участю:

за участю прокурора Пономарьової О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красний Лиман (із використанням засобів відеоконференції) кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Крива Лука Краснолиманського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше засудженого (вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 26.03.2014 року за ч.1 ст.185 КК України, із призначенням покарання у виді 120 годин громадських робіт), який фактично проживає за адресою АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з даними обвинувального акта ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

На початку квітня 2014 року, на території Донецької області України, невстановленими досудовим слідством особами, для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки" було створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою а також мали тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того, в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

В кінці квітня 2014 року ОСОБА_1,діючи з прямим умислом, добровільно вступив до незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки". Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками члена вказаного збройного формування, ОСОБА_1 дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим підтвердив свої наміри на участь у вказаному незаконному збройному формуванні та виконання його цілей і завдань.

Продовжуючи протиправну діяльність, у період з кінця квітня 2014 року до початку червня 2014 року ОСОБА_1, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі не передбаченого законами України збройного формування самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки", систематично виконував накази свого безпосереднього командира по здійсненню визначених йому завдань, а саме чергував на блокпосту "Ямпіль", розташованому при в'їзді до с. Ямпіль Краснолиманського району Донецької області, при цьому виконував функції щодо здійснення контрольно-пропускного режиму, перевірки транспорту та документів, охорони блокпосту,обладнання інженерних споруд на прилеглій території.

Таким чином, протиправні дії ОСОБА_1 носили тривалий характер (з кінця квітня 2014 року до початку червня 2014 року) та виразились в активній участі в діяльності не передбаченого законом збройного формування.

Діяння ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковане за ч.2 ст.260 КК України як участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не заперечував проти вчинення кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище, та повністю підтвердив такі обставини, проте надавати суду детальні пояснення щодо вчиненого кримінального правопорушення відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Сторона обвинувачення запропонувала здійснювати розгляд справи у скороченому порядку. Обвинувачений не заперечував проти розгляду справи у скороченому порядку, йому було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження, з огляду на це та враховуючи відмову обвинуваченого від надання показань в судовому засіданні, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім дослідження данних про особу обвинуваченого.

Суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення - брав активну участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування, його діяння правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 260 КК України.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності (вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 26.03.2014 року засуджений за ч.1 ст.185 КК України, із призначенням покарання у виді 120 годин громадських робіт,покарання повністю відбув)(а.с.75-77), психічно та фізично здоровий, не перебуває на диспансерному обліку у лікарів - нарколога та психіатра (а.с.81), посередньо характеризується за місцем проживання(а.с.78), не одружений, не працює, суспільно корисною діяльністю не займається.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України суд вважає рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід обрати покарання у межах санкції ч.2 ст. 260 КК України у вигляді позбавлення волі. Також суд вважає доцільним не застосовувати конфіскацію майна з огляду на передбачене санкцією ч.2 ст. 260 КК України додаткове альтернативне покарання у виді конфіскації майна та через відсутність у ОСОБА_1 корисливих мотивів скоєння кримінального правопорушення.

Аналізуючи викладене і враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням позитивної характеристики, каяття у вчиненому, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Суд врахував, що в складі незаконного збройного формування ОСОБА_1 перебував з кінця квітня 2014 року до початку червня 2014 року,тобто порівняно недовгий час, після чого добровільно вийшов зі складу цього формування, будь-яких дій, пов'язаних з застосуванням насильства щодо життя та здоров'я громадян, обвинувачений не здійснював, з початку червня 2014 року та до часу його затримання працівниками правоохоронних органів України, він перебував за місцем свого проживання і будь-яких правопорушень не здійснював. Будь-яких інших фактів, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 незаконних дій щодо окремих осіб, або дій, які зумовили настання тяжких наслідків, матеріали досудового і судового проваджень не містять.

Суд приходить до висновку. що призначення і відбування покарання з випробуванням в цьому конкретному провадженні забезпечує належним чином профілактику здійснення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень та вважає за можливе застосувати норми ст.ст. 75, 76 КК України.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає. Цивільні позови в кримінальному провадженні заявлені не були. Відомостей про документально підтверджені судові витрати в матеріалах кримінального провадження немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням тривалістю 3 (три) роки, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч.1 ст.76 КК України обов'язки, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили скасувати, звільнити його з під варти зі слідчого ізолятора №27 м. Харкова управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ до Апеляційного суду Запорізької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення (засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку).

Суддя -