ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 р. Справа № 917/430/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, буд. 12-г, м.Київ, 01001)

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, буд. 62, м.Кременчук, Полтавська область, 39631)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (м.Київ, вул.Артема, буд.73).

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М.

суддя Киричук О. А.

суддя Сірош Д. М.

Представники:

від позивача: Пономаренко П. І.

від відповідача: Невмивака А. Ю.

від третьої особи: не з'явився

Розглядається позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р., а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року на загальну суму 642 669 545,55 грн. в тому числі: 280336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 286765501,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 40515615,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 3000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 41664382,95 грн. - 3% річних та 11385045,62 грн. інфляційних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог); (т.1, а.с.2-5).

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 10.12.2014р. справу № 917/430/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Киричук О. А., суддя Сірош Д.М. (т.4 а.с. 124). Колегія суддів прийняла справу до провадження.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги за заявами від 15.04.2014р., від 05.12.2014р., від 08.01.2015р., від 23.01.2015р. (т.2 а.с.144-146; т. 4 а.с.70-72; т.5 а.с.1-5; т. 5 а.с.114-117).

Дані заяви в частині збільшення позовних вимог були прийняті судом до розгляду за ухвалами від 09.12.2014р., від 27.01.2015р. (т. 4 а.с.118-119; т. 5 а.с. 161-166).

Позивачем подано заяву від 20.04.2015р. № 55/2-08/545 про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, в якій прохає звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки для погашення заборгованості відповідача за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року в сумі 1277098184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат; А також визначення способу реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, встановленої згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ВП Консалтінг" від 11.12.2014, що становить 76 101 000,00 грн. без ПДВ, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (т.7 а.с.24-26).

Представником відповідача в судовому засіданні 27.04.2015р. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з заявою про зміну позовних вимог. Оскільки строк вирішення спору закінчується, в судовому засіданні 27.04.2015р. суд оголосив перерву на одну годину для надання відповідачу можливості ознайомитися зі збільшеними позовними вимогами.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву суд приймає в частині збільшення розміру позовних вимог.

В п. 3 вказаної заяви позивачем поставлені вимоги про визначення способу реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, встановленої згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ВП Консалтінг" від 11.12.2014, що становить 76 101 000,00 грн. без ПДВ, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом надання публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, для чого надати АТ "Ощадбанк" всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: право на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою-покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета іпотеки тощо.

Згідно ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розгляд справи по суті було розпочато 18.11.2014р., про визначено в ухвалі від 18.11.2014р. (т.4, а.с.62-63). Дана заява від 20.04.2015р. подана після початку розгляду справи по суті.

Крім того, у цій заяві позивачем включено додаткові вимоги - надати АТ "Ощадбанк" всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: право на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою-покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета іпотеки тощо.

В п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. визначено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на заявлення "додаткових" позовних вимог.

З огляду на викладене вказані заяви в частині зміни предмету позову та додаткових вимог судом до не приймаються.

В п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» роз'яснено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ПК).

Отже, подальший розгляд справи проводиться з врахуванням збільшеного розміру позовних вимог за заявою від 20.04.2015р. про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки для погашення заборгованості відповідача за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року в сумі 1 277 098 184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем в порушення ст. 35 Закону України "Про іпотеку" не надсилалася письмова вимога про усунення порушень; позивачем нараховано в суму боргу 9 % річних та інфляційних витрат, які не можуть входить до загальної суми заборгованості, оскільки нараховані позивачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 27.12.2012р. по 14.02.2013р. Відповідач повідомив про часткову сплату боргу на загальну суму 1991150,58 грн. під час виконавчого провадження у справі № 917/1000/13 (т.3 а.с.112-114, 125).

Про час та місце розгляду справи позивач, відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 17.04.2015р. (т.7 а.с.18-20).

В судовому засіданні 27.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

09.10.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (позивач, банк) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (позичальник), яке в подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (відповідач), був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 (далі - Кредитний договір); (т. 1 а.с. 9-17).

Згідно цього Кредитного договору банк (позивач) зобов'язався на умовах цього договору надати, а позичальник (відповідач) - отримати, належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.1. Кредитного договору).

До даного Кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 28.10.2008 року, № 2 від 13.02.2009 року, № 3 від 24.02.2009 року, № 4 від 23.04.2009 року, № 5 від 27.04.2009 року, № 6 від 03.06.2009 року, № 7 від 12.06.2009 року, № 8 від 13.10.2009 року, № 9 від 18.12.2009 року та № 10 від 22.04.2010 року (т. 1 а.с. 19-29).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 року (т. 1 а.с. 28).

Згідно п. 2.3. кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування на рівні 40000000,00 доларів США.

Відповідно до приписів пп. 2.3.5. кредитного договору в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року сторони дійшли згоди стосовно збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

- з 09.10.2009 року по 23.02.2009 року - 40000000,00 доларів США;

- з 24.02.2009 року по 22.04.2009 року - 56000000,00 доларів США;

- з 23.04.2009 року по 02.06.2009 року - 57850000,00 доларів США;

- з 03.06.2009 року по 29.02.2012 року - 500759150,00 грн.;

- з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року - 500000000,00 грн.;

- з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року - 450000000,00 грн.;

- з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року - 400000000,00 грн.;

- з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року - 350000000,00 грн.;

- з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року - 300000000,00 грн.;

- з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року - 250000000,00 грн.;

- з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року - 200000000,00 грн.;

- з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року - 150000000,00 грн.;

- з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року - 100000000,00 грн.;

- з 01.12.2012 року по 25.12.2012 року - 50000000,00 грн.

Відповідно до положень п. 2.4. кредитного договору кредит надається позичальнику траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Факт надання позивачем відповідачеві кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку (т. 1, а.с. 158-213; т. 2, а.с. 1-57).

Згідно з пп. 2.7.1. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) починаючи з 01.12.2009 року проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути змінена в визначеному цим договором порядку.

Відповідно до пп. 2.7.3. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) сторони погодили, що сплата процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року (включно), проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, розрахованої використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року підлягає сплаті починаючи з 01.01.2012 року щомісячно рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

Відповідно до пп. 5.3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит точно у строки, обумовлені цим договором, та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Згідно з пп. 7.1.1. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За п. 4.1.1. Кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за цим договором (у т.ч. із додатковими договорами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна (будівлі промислового призначення), що знаходяться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 62 та вул. Київська, 69-А.

На виконання п. 4.1.1. Кредитного договору в порядку забезпечення зобов'язань позичальника між ПАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ПАТ "АвтоКрАЗ", був укладений договір іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 року (далі - Іпотечний договір); (т. 1, а.с. 30-37).

До вказаного Іпотечного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 24.02.2009 року, № 2 від 23.04.2009 року та № 83 від 03.06.2009 року (т. 1, а.с. 38-41).

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору (в редакції додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року) предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: сталеливарний цех з побутовими приміщеннями (загальна площа 5824,2 м2, літера БТІ О); західні побутові приміщення головного корпусу (загальна площа 2673,9 м2, літера БТІ Aп, A-3); корпус допоміжного виробництва з вбудованими побутовими приміщеннями (північні) (загальна площа 11300,0 м2, літера БТІ А); компресорна станція № 1 (поршнева) з трансформаторною (біля пресового цеху) (загальна площа 444,7 м2, літера БТІ 2Г); киснева станція та її прохідна (загальна площа 333,5 м2, літера БТІ З, И); склад сірчаної кислоти і солі котельного цеху (загальна площа 153,5 м2, літера БТІ Е, З); побутові приміщення рамно-кузовного корпусу окремо розташовані (загальна площа 4197,2 м2, літера БТІ А); станція нейтралізації ділянки емалювання (загальна площа 195,5 м2, літера БТІ В, Б); ділянка термоемалювання ДП "КрАЗПобуттехніка" (загальна площа 962,3 м2, літера БТІ А); будівля ЦІС і ЦАС (загальна площа 1230,2 м2, літера БТІ А); станція перекачування фекальних стоків (загальна площа 313,0 м2, літера БТІ 23); локомотивне депо залізничногоцеху з конторсько-побутовими приміщеннями (рембаза на 2 стоянки) (загальна площа 1684,6 м2, літера БТІ А); будівля залізничних вагів (загальна площа 7,8 м2, літера БТІ А); дільниця зарядки електрокар (загальна площа 656,5 м2, літера БТІ А); контора начальника зміни залізничного цеху (загальна площа 28,6 м2, літера БТІ А); газорозподільний пункт білясхідної прохідної (загальна площа 42,8 м2, літера БТІ В); тепловий пункт (загальнаплоща 91,3 м2, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 м2, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 м2, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа 1458,7 м2, літера БТІ Ж); насосна протипожежного та хозпитного водопроводу (загальна площа 551,1 м2, літера БТІ Д, Дп); система оборотного водопостачання № 1 у районі компресорних з градирнями № 1, № 2, насосною станцією, резервуарами і мережами (загальна площа 496,9 м2, літера БТІ Б, Бп); адміністративний корпус (в минулому - МСЧ) (загальна площа 1120,9 м2, літера БТІ А); склад будматеріалів (БУ "Автобуд") та навіс (загальна площа 401,9 м2, літера БТІ А); склад матеріалів і приміщення по заготівлі скла БУ "Автобуд" (загальна площа 318,0 м2, літера БТІ А); бетонно-розчинний вузол (старий) зі складом цементу (загальна площа 316,3 м2, літера БТІ А); будинок виготовлення залізобетонних виробів і арматурних каркасів (загальна площа 973,6 м2, літера БТІ А, Б, В); будівля дільниці благоустрою РСЦ (загальна площа 60,8 м2, літера БТІ А); контора для майстрів, БУ "Автобуд" біля прохідної (загальна площа 95,3 м2, літера БТІ А); приміщення механіка-енергетика (БУ "Автобуд") і ремонту будівельної техніки 2 навісами (загальна площа 855,1 м2, літера БТІ А, Б); приміщення майстрів БУ "Автобуд" (Колишні РБЦ) (загальна площа 220,3 м2, літера БТІ А, Б); комора та слюсарні ділянки БУ "Автобуд" та зварювальний пост (загальна площа 773,3 м2, літера БТІ А, Б, В, Г); побутові приміщення БУ "Автобуд" (РСЦ) (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А); оранжерея БУ "Автобуд" (загальна площа 744,4 м2, літера БТІ А, Б); модуль М-3 (загальна площа 666,1 м2, літера БТІ А); будівля лісосушильної камери з ділянкою для охолодження (загальна площа 834,3 м2, літера БТІ А, Б); гараж-майстерня спецтехніки, столярні майстерні БУ "Автобуд" (загальна площа 840,7 м2, літера БТІ А); будівля цеху шасі в механоскладальному корпусі № 1 (загальна площа 38980,6 м2, літера БТІ А); будівля цеху роздавальних коробок (загальна площа 26883,6 м2, літера БТІ А, А'); будівлі та споруди складу готових автомобілів (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А, Б, В, Г, Д); корпус складання, мийки та доробки автомобілів (загальна площа 21765,1 м2, літера БТІ Ю, Ю', ю).

Відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому, або тієї чи іншої частини, а також в інших випадках, передбачених договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.3. Іпотечного договору, іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, вимагати до сплати на користь іпотекодержателя: основну суму кредиту; комісійні винагороди банку, сплата яких передбачена кредитним договором; проценти за користування кредитом; нараховані та несплачені іпотекодавцем на момент реалізації права іпотеки; штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце; спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання за кредитним договором (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі повертав суму кредиту та не повністю сплачував відсотки. Дані обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, яка набрала законної сили, (т. 2, а.с. 71-76). На підставі ст.. 35 ГПК України ці обставини враховуються судом при розгляді даного спору у справі № 917/430/14.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами кредитним договором позивачем на його адресу були направлені вимоги за №26-10/106-751 від 03.02.2011 року, №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року та №26/3-06/1396-7754 від 22.07.2013 року про відкликання кредиту та про усунення порушення зобов'язань (вимога №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року); (т. 2, а.с. 58-61, 181-182). Дані вимоги були одержані відповідачем, але залишені без реагування.

22.05.2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" заборгованості за кредитним договором. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, було змінено рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 року по цій справі, позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково та стягнуто на його користь із Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 294336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 221330646,84 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 16038418,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 34711113,61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 44854307,90 грн. 3% річних, 19088962,47 грн. інфляційних витрат за період з 28.12.2010 року по 19.05.2013 року включно та 63252,46 грн. судового збору (т. 2, а.с. 71-76).

Судовий наказ, виданий 19.11.2013 року на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, на даний час перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (т.4 а.с.50-51).

Твердження відповідача про часткове погашення боргу за даним наказом під час розгляду даної справи були підтверджені частково.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, зобов'язання з повернення кредиту буде виконано з дати надходження вказаних коштів на рахунок позивача, а не дата подання платіжного документа до банку чи дата списання коштів з рахунку відповідача.

Відповідно до розрахунку від 13.11.2014р. перерахування коштів з ПАТ «АвтоКраз» відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» наданим державним виконавцем, відповідача на користь позивача в межах зведеного виконавчого провадження по трьох виконавчих документах було перераховані кошти в сумі 789077,77 грн., в сумі 81139,13 грн. та в сумі 18442,40 грн. (т.7 а.с.50).

Згідно пояснень позивача (т.5 а.с.114-116) 17.01.2015р. в рахунок погашення заборгованості ПАТ «АвтоКрАЗ» надійшло 888659,30 грн., які перераховані Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України згідно платіжних доручень №№ 5284, 5286, 5288 від 18.11.2014. Грошові кошти в погашення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 розподілено наступним чином:

-кошти в сумі 18 442,40 грн. за платіжним дорученням № 5286 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано на рахунок №63992010204041 як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2011 у справі № 19/193 (наказ господарського суду Полтавської області від 11.01.2012) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008.

-кошти в сумі 81 139,13 грн., за платіжним дорученням № 5284 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 у справі №18/41/11 та як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 у справі №18/41/11 (наказ господарського суду Полтавської області від 20.03.2014);

-кошти в сумі 789 077,77 грн., за платіжним дорученням № 5288 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано на відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 та зараховано як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013).

Відповідно до розрахунку від 13.11.2014р. перерахування коштів з ПАТ «АвтоКраз» в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області по справі № 917/1000/13 з рахунку відповідача на користь позивача було перераховані кошти в сумі 789077,77 грн. (рядок третій розрахунку); (т.7 а.с.50). Зазначене також підтверджується поясненнями позивача від 23.01.2015р. та відповідача від 24.04.2015р. (т.5 а.с.114-116; т.7 а.с.48-49).

Згідно пояснень позивача від 23.01.2015р. кошти в сумі 789 077,77 грн., за платіжним дорученням № 5288 від 18.11.2014р., які 17.01.2015р. надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано наступним чином: 63 252,46 грн. - на рахунок № 63992010204041 як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008р.; 725 825,31 грн. - на рахунок № 20696306305 як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008р. (т.5 а.с.114-116).

Надходження даних коштів було врахована позивачем при здійсненні розрахунку боргу з заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідач також посилається на те, що в забезпечення виконання даних зобов"язань були укладені договори застави акцій (т.3 а.с.125-130). Проте, жодних доказів відшкодування заборгованості за Кредитним договором за рахунок вказаного заставного майна, відповідач суду не надав.

Позивач повідомив суду про те, що на даний час погашення заборгованості за Кредитним договором за рахунок заставного майна не відбулося, рішення судів у справах № 910/20475/13, № 910/23255/13, № 910/25395/13 не виконані (т.7 а.с.56).

Отже, спірна сума заборгованості на даний час не погашена ні відповідачем, ні за рахунок заставного майна.

Враховуючи викладене, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 1277098184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від (т. 7 а.с.24-26).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. При цьому позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або ж зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно приписів ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно зі ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Можливість нарахування пені в разі прострочення позичальником виконання зобов'язань за кредитним договором передбачено пп. 7.1.1. цього договору.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та процентів річних на суму заборгованості за кредитним договором у період з 27.12.2012 року по 14.02.2013 року внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом відхиляються, оскільки вказані обставини були враховані позивачем під час подання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Водночас, як справедливо зазначається позивачем, проценти річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України) входять до складу грошового зобов'язання, внаслідок чого не можуть ототожнюватись із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може також забезпечуватися заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК України).

У відповідності до ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" (№ 898-IV від 05.06.2003 року) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, а також вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення аналогічного змісту містяться у п. 6.1. іпотечного договору.

Як було вказано вище, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про усунення порушення зобов'язань (вимога № 19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року) та про відкликання кредиту (вимоги № 26-10/106-751 від 03.02.2011 року та № 26/3-06/1396-7754 від 22.07.2013 року). Дані вимоги одержувались відповідачем, але залишались без реагування. При цьому судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно недотримання позивачем норм чинного законодавства в частині направлення відповідачеві вимоги про виконання порушеного зобов'язання у розумінні положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема вимогою № 19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року.

Матеріалами даної справи підтверджується факт наявності заборгованості за спірним кредитним договором в загальному розмірі 1277098184,12 грн.

Відповідні розрахунки, в т.ч. розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань судом перевірені та визнаються обґрунтованими (т.7 а.с.27-45).

З огляду на викладене, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення вказаної заборгованості є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічне положення міститься у п. 6.2. іпотечного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014р. по даній справі були скасовані прийняті за результатом первісного розгляду даної справи рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2014р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вимоги законів та в резолютивній частині рішення суду, відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначили початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації (т.3, а.с.94-99).

Відповідно до ч.1 ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України при новому розгляді справи судом також встановлено наступне.

Позивач надав звіт про оцінку ринкової вартості визначених об"єктів нерухомості, які обліковуються на балансі ПАТ "АвтоКрАЗ" та знаходяться у заставі ПАТ "Державний ощадний банк України" для цілей прийняття управлінських рішень станом на 30.11.2014р,. виконавцем якого є ТОВ "ВП Консалтінг", де визначена ринкова вартість заставного майна відповідача в сумі 76 101 000,00 грн. (т.5, а.с.40-102).

Відповідач у відзиві проти зазначеної вартості майна заперечував, посилаючись на те, що оцінювачем - ТОВ "ВП "Консалтінг" здійснено огляд ринку складської нерухомості міста Києва на початку 2014 року, при цьому об'єкти, які підлягають оцінці знаходяться на території міста Кременчука Полтавської області; оцінювачем невірно зазначено місцезнаходження об'єкта, не зазначено технічний стан кожного з приміщень, а лише вказано, що об'єкт та об'єкти - аналоги мали різний технічний стан; не взято до уваги спеціальне призначення та виробничо-технічний потенціал об'єктів; оцінка об'єкта нерухомості повинна проводитись судовим експертом, а наданий звіт, який здійснений ТОВ "ВП Консалтінг" не може бути покладений в основу рішення у справі.

Відповідач підтримав клопотання (від 17.11.2014р. №175/18-84) про призначення судової експертизи для визначення вартості предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р. (т.3, а.с.122-124).

Суд задовольнив клопотання відповідача та за ухвалою від 27.01.2015р. призначив відповідну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Полтавському відділенню Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса. Суд зобов'язав відповідача провести оплату вартості експертизи. Провадження у справі в зв'язку з призначенням експертизи було зупинено (т.5 а.с. 161-166).

Від судового експерта надійшло клопотання від 09.02.2015р. (вхід. № 1972 від 12.02.2015р.) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи: матеріалів справи № 917/430/14. Дане клопотання було задоволено судом, матеріали справи направлені експерту 16.02.2015р. (т.5 а.с.176, 178).

Від судового експерта надійшли клопотання від 23.02.2015р. (вхід. № 272 від 27.02.2015р.) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т.7 а.с.1-3).

Ухвалою від 02.03.2015р. суд задовольнив клопотання експерта та зобов"язав Публічне акціонерне товариствоа "АвтоКрАЗ" надати оригінали або якісно виготовлені та належним чином завірену копію технічного паспорту на будівлі і споруди розташовані по вул. Київська, буд. 62, в м. Кременчук Полтавської області; забезпечити безперешкодне обстеження об'єктів дослідження за адресою: вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук у присутності сторін по справі, яке відбудеться 07.04.2015р. з 10 - 00 год. (т.7 а.с.5-6). Дана ухвала була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням від 04.03.2015р. (т.7 а.с.7).

Експертною установою було виставлено відповідачу рахунок на оплату вартості експертизи. Копія даного рахунку надсилалася також судом відповідачеві (т.7 а.с.10-11, 13).

Від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки відповідачем не проведено оплату вартості експертизи та не надано витребуваних доказів (т.7 а.с.15-16). В зв'язку з цим суд ухвалою від 15.04.2015р. поновив провадження у даній справі (т.7 а.с.17).

Посилання відповідача на те, що експертиза не була проведена з незалежних від відповідача причин так як банком не був проведений платіж, судом відхиляються, оскільки вибір банківської установи для проведення платежу проводився відповідачем, при цьому відповідач не був позбавлений права провести платіж через іншу банківську установу.

Також відповідач не навів поважних причин невиконання вимог суду щодо надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.

Отже, суд прийшов до висновку, що експертиза не була проведена з вини відповідача.

З огляду на викладене, усне клопотання представника відповідача в судовому засіданні 27.04.2015р. про повторне призначення експертизи поданій справі судом відхиляється оскільки такі дії свідчать про намагання відповідача затягнути розгляд справи, строк вирішення якої закінчується.

Таким чином, відповідач не довів належними доказами визначену ним оцінку спірного предмета іпотеки.

Разом з тим, суд не може прийняти як належний доказ вартості предмета іпотеки наданий позивачем звіт, виконаний ТОВ «ВП Консалтінг», з наступних мотивів.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що:

- не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи (п.2 Постанови);

- за змістом Закону, зокрема статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу.

Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі (п. 16 Постанови);

- якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п.2 Постанови).

В п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р. (в редакції Додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року) сторонами визначено договірну вартість предмета іпотеки в розмірі 119 334 731,00 грн. (т.1, а.с.38-39).

В звіті про оцінку ринкової вартості визначених об'єктів нерухомості, виконавцем якого є ТОВ "ВП Консалтінг", визначена ринкова вартість заставного майна відповідача в сумі 76101000,00 грн. (т.5, а.с.40-102).

При дослідженні Звіту про оцінку вартості визначених об'єктів нерухомості, виконавцем якого є ТОВ "ВП Консалтінг", судом встановлено, що даний звіт містить суттєві недоліки. Оцінювачем під час аналізу ринку нерухомості проводився огляд ринку складської нерухомості та офісних приміщень міста Києва в той час як заставне майно знаходяться на території міста Кременчука Полтавської області; дослідження по місту Кременчуку не проводилося. Оцінювачем невірно зазначено місцезнаходження об'єкта. Також, не зазначено технічний стан кожного з приміщень, а лише вказано, що об'єкт та об'єкти - аналоги мали різний технічний стан; не взято до уваги спеціальне призначення та виробничо-технічний потенціал об'єктів.

Також, експерт-оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Натомість на сторінці 5 Звіту міститься умова про звільнення виконавця звіту від відповідальності (т.5, а.с.47).

З огляду на вказані недоліки звіту, а також на те, що особа, яка проводила дослідження не була попереджена про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, даний висновок не може бути визнано судом належним та достатнім доказом дійсної ринкової вартості спірного заставного майна.

Врахувавши вказані обставини, недоведеність ні позивачем, ні відповідачем належними доказами вартості предмета іпотеки, господарський суд прийшов до висновку, що слід визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 119334731,00 грн., як погоджено сторонами в п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р. (в редакції Додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року).

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 76 101 000,00 грн. слід відхилити, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у даній справі судом встановлено наступне. Позивачем при подачі позову було сплачено 73080,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 4268 від 16.01.2014р. (т.1 а.с.8). Відповідно до постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2015р. за платіжним дорученням № 23751 від 17.12.2014р. відповідачем було перераховано на користь позивача кошти в сумі 73080,00 грн. судового збору (т.5 а.с.173-174). Дана обставина не заперечується позивачем. Отже, судові витрати були відшкодовані відповідачем позивачу і підстави для їх повторного стягнення на даний час відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Прийняти заяву від 20.04.2015р. за № 55/2-08/545 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в частині збільшення розміру позовних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л., зареєстрованим в реєстрі за № 4906, а саме на нерухоме майно: сталеливарний цех з побутовими приміщеннями (загальна площа 5824,2 кв.м., літера БТІ О); західні побутові приміщення головного корпусу (загальна площа 2673,9 кв.м., літера БТІ Aп, A-3); корпус допоміжного виробництва з вбудованими побутовими приміщеннями (північні) (загальна площа 11300,0 кв.м., літера БТІ А); компресорна станція № 1 (поршнева) з трансформаторною (біля пресового цеху) (загальна площа 444,7 кв.м., літера БТІ 2Г); киснева станція та її прохідна (загальна площа 333,5 кв.м, літера БТІ З, И); склад сірчаної кислоти і солі котельного цеху (загальна площа 153,5 кв.м., літера БТІ Е, З); побутові приміщення рамно-кузовного корпусу окремо розташовані (загальна площа 4197,2 кв.м., літера БТІ А); станція нейтралізації ділянки емалювання (загальна площа 195,5 кв.м., літера БТІ В, Б); ділянка термоемалювання ДП "КрАЗПобуттехніка" (загальна площа 962,3 кв.м, літера БТІ А); будівля ЦІС і ЦАС (загальна площа 1230,2 кв.м., літера БТІ А); станція перекачування фекальних стоків (загальна площа 313,0 кв.м., літера БТІ 23); локомотивне депо залізничного цеху з конторсько-побутовими приміщеннями (рембаза на 2 стоянки) (загальна площа 1684,6 кв.м., літера БТІ А); будівля залізничних вагів (загальна площа 7,8 кв.м., літера БТІ А); дільниця зарядки електрокар (загальна площа 656,5 кв.м, літера БТІ А); контора начальника зміни залізничного цеху (загальна площа 28,6 кв.м, літера БТІ А); газорозподільний пункт біля східної прохідної (загальна площа 42,8 кв.м, літера БТІ В); тепловий пункт (загальна площа 91,3 кв.м, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 кв.м, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 кв.м, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа 1458,7 кв.м, літера БТІ Ж); насосна протипожежного та хозпитного водопроводу (загальна площа 551,1 кв.м, літера БТІ Д, Дп); система оборотного водопостачання № 1 у районі компресорних з градирнями № 1, № 2, насосною станцією, резервуарами і мережами (загальна площа 496,9 кв.м, літера БТІ Б, Бп); адміністративний корпус (в минулому - МСЧ) (загальна площа 1120,9 кв.м, літера БТІ А); склад будматеріалів (БУ "Автобуд") та навіс (загальна площа 401,9 кв.м, літера БТІ А); склад матеріалів і приміщення по заготівлі скла БУ "Автобуд" (загальна площа 318,0 кв.м, літера БТІ А); бетонно-розчинний вузол (старий) зі складом цементу (загальна площа 316,3 кв.м, літера БТІ А); будинок виготовлення залізобетонних виробів і арматурних каркасів (загальна площа 973,6 кв.м, літера БТІ А, Б, В); будівля дільниці благоустрою РСЦ (загальна площа 60,8 кв.м, літера БТІ А); контора для майстрів, БУ "Автобуд" біля прохідної (загальна площа 95,3 кв.м, літера БТІ А); приміщення механіка-енергетика (БУ "Автобуд") і ремонту будівельної техніки 2 навісами (загальна площа 855,1 кв.м, літера БТІ А, Б); приміщення майстрів БУ "Автобуд" (Колишні РБЦ) (загальна площа 220,3 кв.м, літера БТІ А, Б); комора та слюсарні ділянки БУ "Автобуд" та зварювальний пост (загальна площа 773,3 кв.м, літера БТІ А, Б, В, Г); побутові приміщення БУ "Автобуд" (РСЦ) (загальна площа 326,2 кв.м, літера БТІ А); оранжерея БУ "Автобуд" (загальна площа 744,4 кв.м, літера БТІ А, Б); модуль М-3 (загальна площа 666,1 кв.м, літера БТІ А); будівля лісосушильної камери з ділянкою для охолодження (загальна площа 834,3 кв.м, літера БТІ А, Б); гараж-майстерня спецтехніки, столярні майстерні БУ "Автобуд" (загальна площа 840,7 кв.м, літера БТІ А); будівля цеху шасі в механоскладальному корпусі № 1 (загальна площа 38980,6 кв.м, літера БТІ А); будівля цеху роздавальних коробок (загальна площа 26883,6 кв.м, літера БТІ А, А'); будівлі та споруди складу готових автомобілів (загальна площа 326,2 кв.м, літера БТІ А, Б, В, Г, Д); корпус складання, мийки та доробки автомобілів (загальна площа 21765,1 кв.м, літера БТІ Ю, Ю', ю), що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62 та 69-а,

для погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735) перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) за договором відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ", яка виникла в період з 28.12.2010р. по 19.04.2015р. включно, та станом на 20.04.2015р. складає: 294336000грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364637780грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65903308грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91349318грн. 82 коп. річних, 460854776грн. 25 коп. інфляційних витрат.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 119334731грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 28.04.2015р.

Головуючий суддя Безрук Т. М.

Суддя Киричук О. А.

Суддя Сірош Д. М.