ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р.Справа № 916/14/15-г

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

Петрова М.С.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 18.03.2015р. №116)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.04.2015р.:

від позивача: Шмаюн Н.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"

на рішення господарського суду Одеської області

від 02 березня 2015 року

по справі №916/14/15-г

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"

про зобов'язання виконати певні дії та стягнення 255 245,74 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 22.04.2015р.

В судовому засіданні 22.04.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 березня 2015 року у справі №916/14/15-г (суддя Волков Р.В.) позов Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено повністю, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" заборгованість в сумі 270560,49грн., з яких 255245,74грн. штрафу, 15314,75грн. судового збору; зобов'язано Селянське (фермерське) господарство „Тритікум" передати Державному підприємству „Державний резервний насіннєвий фонд України" насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн. з посиланням на те, що позовні вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" є обґрунтованими та доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (СФГ „Тритікум") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України".

09.04.2015р. від ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" в судове засідання 22.04.2015р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.04.2015р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства „Тритікум", розглянувши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки встановлених обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, та заслухавши представника позивача, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, 22.03.2011р. між ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" (поклажодавець) та СФГ „Тритікум" (зберігач) укладено договір №С-22/03/11-01 про надання послуг зі зберігання насіння, за умовами якого, зберігач надає поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно до акта приймання-передачі насіння, (надалі - насіння), а поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у даному договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. договору №С-22/03/11-01, насіння, яке передається зберігачу згідно із даним договором, належить до Державного резервного насіннєвого фонду. Передане на зберігання насіння залишається власністю поклажодавця протягом усього часу знаходження його на зберіганні у зберігача.

За п.2.1. договору №С-22/03/11-01 поклажодавець зобов'язується передати насіння зберігачу на зберігання та направити представника для отримання насіння з належно оформленою довіреністю.

Пунктом 2.2. договору №С-22/03/11-01 встановлено, що зберігач зобов'язується, зокрема, прийняти насіння надане поклажодавцем на зберігання і повернути його поклажодавцеві у схоронності. Надати поклажодавцю акт приймання-передачі. Забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93. Письмово протягом 10 днів повідомити поклажодавця про виявлені після одержання насіння недоліки, пошкодження, які не могли бути виявлені зовнішнім оглядом у момент прийняття насіння.

Згідно з п.п. 2.6, 2.7. договору, зберігач зобов'язався вживати усіх заходів, встановлених договором, законодавчими та нормативно-правовими актами для забезпечення схоронності насіння; виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до п. 2.8. договору зберігання сторони встановили, що у разі небезпеки пошкодження насіння або втрати посівних якостей негайно, у письмовій формі, повідомити поклажодавця про необхідність зміни способу, місця чи інших умов зберігання.

Приписами п.п.6.1-6.5 договору №С-22/03/11-01 встановлено що сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору відповідно до законодавства України. Збитки завдані поклажодавцеві, втратою (нестача) або пошкодження насіння, відшкодовуються зберігачем, а у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням - у розмірі його повної вартості. Вартість насіння відшкодовуються виходячи з цін, які вказані в акті прийому-передачі насіння. У випадку недотримання умов договору про надання послуг зі зберігання, що спричинили поклажодавцеві матеріальні збитки, зберігач зобов'язаний відшкодувати всі збитки поклажодавцю. У разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув насіння, поклажодавець вправі стягнути штраф із зберігача у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості насіння.

Пунктами 6.6, 6.7. договору сторони визначили, що у разі втрати посівних якостей насіння, за погодженням з поклажодавцем, зберігач зобов'язаний зробить заміну на насіння належної якості, що підтверджується сертифікатом на насіння України. Зберігач відповідає за невиконання умов договору (втрату, нестачу, пошкодження насіння тощо) незалежно від наявності вини.

Згідно з п. 7.1 договору №С-22/03/11-01 сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 (три) роки, а в частині виконання зберігачем зобов'язань зі зберігання насіння - до моменту повного виконання зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №С-22/03/11-01 ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" було передано СФГ „Тритікум" на зберігання насіння соняшнику "Евріка МЛ" еліти врожаю 2010 року у кількості 25,0 т. та насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" першої репродукції врожаю 2010 року в кількості 148,0 т. загальною вартістю 512602,44 грн., що підтверджується актом приймання-передачі насіння від 22.03.2011р. до договору зберігання №22/03/11-01, який був підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Матеріали справи містять копії Сертифікатів на насіння України, які підтверджують якість переданого на зберігання насіння: Сертифікат серії БН 014692 №16-18-02 від 02.03.2011р., виданий на насіння соняшнику сорту "Евріка МЛ" еліти врожаю 2010 року та Сертифікат серії БН 014691 №16-18-01 від 17.02.2011р., виданий на насіння озимої твердої пшениці сорту „Дельфін" першої репродукції врожаю 2010 року.

28.11.2014р. поклажодавцем було направлено зберігачу лист-вимога №138-2/1-03/2065, у якому ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" вказував на отримання 200 кг. елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" та просив СФГ „Тритікум" повернути у 7-ми денний термін залишок насіння, яке знаходиться на зберіганні у останнього, а саме: насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітне насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48 грн. або відшкодувати його вартість.

Крім того, в цьому листі поклажодавець просив зберігача письмово повідомити про час та місце для направлення повноважного представника ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та належного оформлення повернення насіння.

Проте, зберігач цей лист залишив без відповіді, насіння на вимогу поклажодавця не повернув та не сплатив вартість насіння в сумі 510491,48 грн.

Вищезазначені обставини стали підставою звернення ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з СФГ „Тритікум" штрафу у розмірі 255245,74грн. та зобов'язання передати насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48 грн.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №С-22/03/11-01, сторонами складено акт приймання-передачі насіння від 22.03.2011р., підписаний та скріплений печатками обох сторін, яким підтверджується, що ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" було передано СФГ „Тритікум" на зберігання насіння соняшнику "Евріка МЛ" еліти врожаю 2010 року у кількості 25,0 т. та насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" першої репродукції врожаю 2010 року в кількості 148,0 т. загальною вартістю 512602,44 грн.

Згідно з п.1 ст. 949 Цивільного Кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За положеннями ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як свідчать матеріали справи, листом-вимогою від 28.11.2014р.№ 138-2/1-03/2065, надісланим на адресу відповідача, позивач вказує на отримання 200 кг елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ", в зв'язку з чим залишок на зберіганні складає: насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітне насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48 грн. У вказаному листі позивач вимагає в 7-денний термін повернути вищевказане насіння.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, враховуючи факт отримання відповідачем від позивача спірного насіння загальною вартістю 510491,48 грн., який підтверджується актом приймання - передачі, підписаним сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох сторін, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України» в частині зобов'язання СФГ „Тритікум" передати насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48 грн.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на лист Управління контролю якості насіння і садивного матеріалу Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, що містить інформацію про знаходження на зберіганні СФГ „Тритікум" несортового насіння, тобто зерна, виходячи з наступного.

Відповідно ст.1 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. В залежності від використання, зерно поділяється на: зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів; зерно технічного призначення - зерно, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо); зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про насіння і садивний матеріал", насіння - органи рослин, що використовуються для розмноження; посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву; кондиційне насіння - насіння, сортові та посівні якості якого відповідають вимогам нормативних документів; некондиційне насіння - насіння, що не відповідає за якісними показниками вимогам нормативних документів.

Відповідно ст. 17 вищезазначеного закону, усі партії насіння повинні супроводжуватися сертифікатами. Сертифікат насіння - сертифікат на насіння, що засвідчує сортові та посівні якості. У разі якщо насіння не відповідає вимогам заявленої категорії, державний інспектор територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, знижує її до тієї категорії, вимогам якої воно відповідає, або надає обґрунтовану відмову у видачі сертифіката. Визначення посівних якостей насіння шляхом аналізування проб, відібраних від партій насіння здійснюється лабораторіями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається відповідний сертифікат.

З матеріалів справи вбачається, що якість отриманого на зберігання насіння була підтверджена поклажодавцем відповідними Сертифікатами на насіння України: Сертифікат серії БН 014692 №16-18-02 від 02.03.2011р., виданий на насіння соняшнику сорту "Евріка МЛ" еліти врожаю 2010 року та Сертифікат серії БН 014691 №16-18-01 від 17.02.2011р., виданий на насіння озимої твердої пшениці сорту „Дельфін" першої репродукції врожаю 2010 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Отже, відповідно до виданих сертифікатів, при здачі насіння на зберігання, воно повністю відповідало встановленим нормам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що необґрунтованим є посилання скаржника на Довідку на несортове насіння (зерно) Управління контролю якості насіння і садивного матеріалу як на доказ втрати насінням своїх посівних якостей, з огляду на наступне.

Розділом 13 „Документи про якість насіння" Національного стандарту України „Насіння сільськогосподарських культур" ДСТУ 4138-2002 визначено державні і супровідні господарські документи про якість насіння сільськогосподарських культур.

Так, п.13.3 вказаного ДСТУ до державних документів, стосовно насіння, відносять:

- „Сертифікат на насіння України";

- „Посвідчення про кондиційність насіння";

- „Результат аналізу насіння"

Пунктом 13.3.1 ДСТУ встановлено, що державні документи на якість насіння видають насіннєві інспекції України.

Відповідно до п.13.3.3.1. Термін дії „Сертифіката" такий самий, як і „Посвідчення", згідно ДСТУ 2240-93.

За умовами п.13.4 ДСТУ 4138-2002, до супровідних документів відносять ті господарські документи. що видає споживачеві виробник насіння:

- „Атестат на насіння" - на оригінальне та елітне насіння;

- „Свідоцтво на насіння" - на насіння репродукцій;

- „Свідоцтво на гібридне насіння" - на насіння першого покоління гібридів.

При цьому, документи виписують на основі „Сертифіката".

Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до п. 6.3. розділу 6 „Нормативно-технічна документація" Державного стандарту України „Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості" ДСТУ 2240-93 передбачено, що у випадку якщо насіння не кондиційне або аналіз проведено не за усіма показниками, які нормуються стандартом, державна насіннєва інспекція видає „Результат аналізу насіння".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що жодним нормативним документом та встановленими державними стандартами не передбачено надання будь-яких довідок, що засвідчують якісні та посівні характеристики насіння, державними установами, що здійснюють перевірку насіння.

Як свідчать матеріали справи, за умовами п.2.8. укладеного договору, у разі небезпеки пошкодження або втрати посівних якостей насіння зберігач зобов'язаний негайно, у письмовій формі, повідомити поклажодавця про необхідність зміни способу, місця чи інших умов зберігання. При цьому, жодного документу, який би підтверджував таке повідомлення ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" у матеріалах справи не міститься.

Пунктом 6.6. укладеного договору, на який посилається апелянт в своєї скарзі, зазначається, що, у разі втрати посівних якостей насіння, за погодженням з поклажодавцем, зберігач зобов'язаний зробити заміну на насіння належної якості, що підтверджується сертифікатом на насіння України.

Проте, апеляційний господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували такий намір з боку СФГ „Тритікум".

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що твердження скаржника є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з СФГ „Тритікум" 255245,74 грн. штрафу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п.п.6.3, 6.4, 6.5 договору вартість насіння відшкодовуються виходячи з цін, які вказані в акті прийому-передачі насіння. У випадку недотримання умов договору про надання послуг зі зберігання, що спричинили поклажодавцеві матеріальні збитки, зберігач зобов'язаний відшкодувати всі збитки поклажодавцю. У разі, якщо зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув насіння, поклажодавець вправі стягнути штраф із зберігача у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості насіння.

Перевіривши зазначену поклажодавцем суму штрафу, апеляційний господарський суд вважає її обґрунтованою та погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з СФГ „Тритікум" 255245,74 грн. штрафу.

Враховуючи вищезазначені обставини, відсутність доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 березня 2015 року у справі №916/14/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 27.04.2015р.

Головуючий суддя Судді Я.Ф. Савицький О.О. Журавльов М.С. Петров