ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 908/3685/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Киричук Р.П., за довіреністю б/н від 10.03.15 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області (вх. №417 З/3-12)

на рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 по справі №908/3685/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області

про стягнення 506839,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Дельта Банк", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ "Ремшляхбуд", заборгованості за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 р. в розмірі 506839,36 грн., з яких: 458125,58 грн. - сума заборгованості за кредитом, 46919,21грн. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, та 1794, 57 грн. - сума пені за несвоєчасне повернення процентів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 по справі №908/3685/14 (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суму 458125 грн. 58 коп. заборгованості по кредиту та 9102 грн. 09 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 по справі №908/3685/14 в частині стягнення 458125,58 грн. заборгованості по кредиту скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свою правову позицію ТОВ "Ремшляхбуд" обґрунтовує тим, що заміна кредитора у зобов'язаннях за Кредитним договором відбулася з порушенням вимог діючого законодавства. Відповідач стверджує, що всупереч приписам Цивільного кодексу України, ТОВ "Ремшляхбуд" за Кредитним договором не було своєчасно повідомлено про заміну кредитора у зобов'язаннях. Також, відповідач зазначає, що ПАТ "Дельта Банк" не надано до суду акту приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. У зв'язку з чим, позивач не довів перехід до нього права вимоги за кредитним договором, що, на думку відповідача, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Публічнє акціонернє товариство "Дельта Банк" надало заперечення на апеляційну скаргу (вх. 2511 від 16.01.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Позивач посилається на те, що факт відступлення права вимоги підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем, оскільки з рахунку відповідача, який відкрито в ПАТ "Дельта Банк" було частково списано суму заборгованості за кредитним договором. Крім того, позивач вказує на наявність звернень відповідача до банку із визнанням боргу від 20.06.2014 за вих.. № 50 та від 11.07.2014 за вих. № 54, в яких відповідач визнає суму боргу за кредитним договором та просить в тримісячний строк погасити виниклу заборгованість.

Також, позивачем в обґрунтування викладеної позиції та на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог надано до матеріалів справи копії звернень відповідача до банку із визнанням боргу від 20.06.2014 за вих.. № 50 та від 11.07.2014 за вих. № 54; копія додаткового договору до договору купівлі-продажу прав вимоги, від 04.11.2013; копія акту прийому-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

13.03.2015 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі, оґрунтовуючи його тим, що господарським судом міста Києва розглядається справа №910/2587/15-г за позовом ПАТ "Ремшляхбуд" до ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельтабанк" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013 року. Відповідач вважає, що господарські справи є взаємопов'язаними, а встановлення обставин по справі №910/2587/15-г може вплинути на подання і оцінку доказів у справі №908/3685/14, у зв'язку з чим просить зупинити провадження по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 розгляд справи було відкладено на 20.04.2015 у зв'язку із неявкою сторін та необхідністю витребування у позивача додаткових документів по справі.

На виконання вимог ухвали суду позивач 20.04.2015 надав до матеріалів справи додаткові докази у справі, а саме: належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 з витягом з Додатку; належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі прав вимоги до додаткового договору від 04.11.2013 з Додатком до нього.

17.04.2015 представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника відповідача в якості захисника в судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. На підтвердження викладених у клопотанні вимог, відповідачем надано завірену копію графіку судових засідань у кримінальному провадженні.

Розглянувши клопотання відповідача та документи, надані на його обґрунтування, колегія суддів зазначає, що наданим відповідачем графіком проведення судових засідань не підтверджується участь представника відповідача саме по вказаній справі.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, матеріали справи містять документальні докази повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін в дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 20.04.2015 за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25.07.2011 р. між ПАТ "Кредитпромбанк" (банком) та ТОВ "Ремшляхбуд" (позичальником, відповідачем у справі) укладений кредитний договір № 04/01/11-К (надалі - Кредитний договір), за умовами якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 1457778,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит на умовах, передбачених цим договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ремшляхбуд" кредитного договору № 04/01/11-К від 25.07.2011 Банк надав відповідачу кредит в сумі 1457778,00 грн. За умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит у термін не пізніше 19.07.2013 та сплатити проценти за його користування. З боку ПАТ "Кредитпромбанк" зобов'язання за кредитним договором були виконані належним чином. Проте, з боку відповідача договірні зобов'язання належним чином та у повному обсязі виконані не були. 27.09.2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого, ПАТ "Дельта Банк" (позивач) набув статус Нового кредитора, в тому числі, за кредитним договором укладеним між ТОВ "Ремшляхбуд" та ПАТ "Кредитпромбанк" в сумі 495969,97 грн. (477698,98грн. сума заборгованості за кредитом та 18270,99 грн. сума нарахованих відсотків за кредитом).

За даними позивача, станом на 08.09.2014р. сума заборгованості відповідача за кредитним договором становила 544683,75 грн., з яких - 477698,98 грн. сума заборгованості за кредитом, 18270,99 грн. сума нарахованих відсотків за кредитом, 46919,21 грн. сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1794,57 грн. сума пені за несвоєчасне повернення відсотків. Посилаючись на приписи норм ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229, 231 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що Банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав повністю, що підтверджується меморіальним ордером № 153_14 від 25.07.2011 р. на суму 1457778,00 грн. Позичальником (відповідачем), навпаки, протягом строку дії Кредитного договору порушувалися строки повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту. Так, станом на 27.09.2013 р. за відповідачем рахувався борг за кредитом в сумі 477698,98 грн. та борг за відсотками в сумі 18270,99 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно з укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р., до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Ремшляхбуд" та ПАТ "Кредитпромбанк", про що відповідача було належним чином повідомлено (Повідомлення про передачу за вих. № 10429/КРМ/10102013-087 від 10.10.2013 р.).

З урахуванням таких встановлених обставин справи, враховуючи, що факт наявності заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, доказів на підтвердження сплати боргу на дату подання позову та на прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав, з урахуванням приписів ст.ст. 512, 516, 525, 526, 599 Цивільного Кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 458125,58 грн. є обґрунтованими, відповідають, як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, не спростовані відповідачем, а тому визнані такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми 46919,21 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 10.03.2014 по 08.09.2014 та суми 1794,57 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за спливом позовної давності, про яку було заявлено відповідачем у справі. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно п. 3.4.4 кредитного договору відповідач був зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом не пізніше 19.07.2013, в зв'язку з чим позивач мав право на нарахування пені за кредитом та процентами за період з 20.07.2013 по 20.01.2014, а не за період з 10.03.2014 по 08.09.2014.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога ПАТ "Дельта Банк" про стягнення з ТОВ "Ремшляхбуд" боргу за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 р., право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору відступлення права вимоги від 27 вересня 2013 року, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк".

Матеріали справи свідчать, що Банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав повністю. Надання кредиту відповідачу підтверджується меморіальним ордером № 153_14 від 25.07.2011 р. на суму 1457778,00 грн.

Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 19% річних. При невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.10 Договору, Банк має право встановити процентну ставку за кредитом у розмірі 21% річних в порядку, визначеному п. 3.1.10 цього договору.

За змістом п. 2.6.2 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений у п. 3.4.4 цього договору, останнє нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у п. 3.4.4 цього договору, в подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із п. 3.4.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати Банку нараховані проценти за кредитом 25 числа кожного місяця. У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, нараховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8 цього договору, на суму простроченого платежу.

Пунктом 3.4.4 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 19 липня 2013 року зі свого поточного рахунку на рахунок Банку. Датою погашення кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Банку. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.8 цього Договору, на суму простроченого платежу.

Проте, позичальником (відповідачем) протягом строку дії Кредитного договору порушувалися строки повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту. Так, станом на 27.09.2013 р. за відповідачем рахувався борг за кредитом в сумі 477698,98 грн. та борг за відсотками в сумі 18270,99 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій саме формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин, щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" (Банком, продавцем) та ПАТ "Дельта Банк" (Банком, покупцем, позивачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 р. (а.с. 32)

Даний договір укладено в письмовій формі та посвідчений нотаріально 27.09.2013 року.

Як вбачається з Додатку І (перелік договорів та купівельна ціна за право вимоги) до вищевказаного договору, ПАТ "Кредитпромбанк" було передано ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитами, в т.ч. по Кредитному договору № 04/01/11-К від 25.07.2011 р., укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ремшляхбуд" на загальну суму 495969,97 грн. (477698,98грн. сума заборгованості за кредитом та 18270,99 грн. сума нарахованих відсотків за кредитом).

Відповідно до п. 2.3 договору, права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними, з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

Визначення терміну "Акт приймання-передачі прав вимоги" наведено в п. 1.1 договору. Так, Акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача прав вимоги від продавця до покупця.

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі прав вимоги від 27.09.2013 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013. Як зазначено в акті, згідно п. 2.3 договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту, який є його невід'ємною частиною, що посвідчує факт здійснення відступлення. (а.с. 167) Згідно з додатком до зазначеного акту позивач прийняв право вимоги за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 04.11.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013. Вказаним договором сторони погодили викласти додаток 1 до договору у новій редакції, що наведена у додатку до цього додаткового договору. Сторони погодили здійснити передачу документів (кредитні справи клієнтів та інші документи), які підтверджують права вимоги до позичальників протягом 3-х місяців від дати підписання акта приймання-передачі прав вимоги.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 16.03.2015, позивачем було надано належним чином засвідчені копії акту приймання-передачі прав вимоги до додаткового договору від 04.11.2013 року до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 з витягом з Додатку.

Як вбачається з вищевказаного акту приймання-передачі прав вимоги до додаткового договору від 04.11.2013 та витягу з Додатку до нього, позивач прийняв право вимоги за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011.

За умовами п. 7.6 Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 покупець зобов'язався надіслати кожному позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги, що стосується Кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, в порядку, встановленому чинним законодавством; та надіслати кожній особі, що надає забезпечення, повідомлення про відступлення права вимоги, в порядку, встановленому чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що у жовтні 2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення (вих. № 10429/КРМ/10102013-087 від 10.10.2013р.), яким відповідача сповіщено про відступлення ПАТ "Кредитпромбанк" (первісним кредитором) своїх прав вимоги за кредитним договором, що укладений між первісним кредитором та позичальником - новому кредитору ПАТ "Дельта Банк". При цьому, позивачем було вказано, що відступлення прав вимоги не призводить до жодної зміни обсягу прав і зобов'язань позичальника за Кредитними документами. Зокрема, суми, які мають бути сплачені позичальником, залишаються такими, як визначено Кредитними документами. Також, було повідомлено, що внаслідок такої передачі новий кредитор є єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитними документами.

Отримання вказаного повідомлення відповідачем 21.10.2013р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, засвідчена копія якого надана представником позивача до матеріалів справи.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що заміна кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором здійснена з порушенням вимог діючого законодавства в частині несвоєчасного повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язаннях, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Вивченням кредитного договору № 04/01/11-К від 25.07.2011, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ремшляхбуд" встановлено, що його умови не містять обов'язку щодо отримання у боржника згоди на заміну кредитора.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивачем доведено належними доказами у справі факт переходу прав вимоги за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ремшляхбуд" за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013.

Згідно долученої до матеріалів справи Форми Додатку І до договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, ПАТ "Кредитпромбанк" було передано ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитами, в т.ч. по Кредитному договору № 04/01/11-К від 25.07.2011 р., укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ремшляхбуд" на загальну суму 495969,97 грн. (477698,98грн. сума заборгованості за кредитом та 18270,99 грн. сума нарахованих відсотків за кредитом).

Таким чином, станом на дату укладання договору купівлі-продажу прав вимоги, сума заборгованості відповідача за кредитом становила 477698,98 грн., а за процентами становила - 18270,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2014 р. з рахунку відповідача, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", було частково списано суму заборгованості по Кредитному договору на рахунки ПАТ "Дельта Банк" в сумі 37844,39 грн., які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по процентам (18270,99 грн.) та в рахунок погашення заборгованості по кредиту (19573,40 грн.).

Зарахування грошових коштів в такому порядку передбачено умовами п. 2.6.4 Кредитного договору.

Отже, борг за процентами було погашено відповідачем у повному обсязі.

Решта заборгованості за кредитом, в сумі 458125,58 грн., залишилась несплаченою.

Доказів повернення кредитних коштів в сумі 458125,58 грн., відповідачем суду не надано.

Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором у розмірі 458125,58 грн. (основний борг) доведена матеріалами справи.

Колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи листи-звернення відповідача до позивача від 20.06.2014 за вих. № 50 та від 11.07.2014 за вих. № 54, в яких відповідач підтверджує свої зобов'язання за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011, визнає суму боргу за кредитним договором та зазначає про виконання грошових зобов'язань у тримісячний строк.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 в розмірі 458125,58 грн. повністю підтверджена, відповідачем належними доказами не спростована, в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави для стягнення цього боргу з згідно вимог чинного законодавства та умов договору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва справи №910/2587/15-г за позовом ПАТ "Ремшляхбуд" до ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельтабанк" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 27.09.2013 року, колегія суддів не вбачає правових підстав для його задоволення.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Як зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга- четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Однак, відповідачем в наданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено жодного мотивованого доводу, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини неможливо встановити суду самостійно при вирішенні даного господарського спору, з урахуванням того, що предметом даного господарського спору є стягнення заборгованості з ТОВ "Ремшляхбуд" за кредитним договором № 04/01/11-К від 25.07.2011 р., право на стягнення якого у позивача виникло згідно договору відступлення права вимоги від 27 вересня 2013 року, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", а відповідачем жодним чином не спростовується як факт укладання цього договору, так і факт наявності заборгованості за кредитним договором. Більш того, матеріалами справи підтверджено визнання відповідачем договору відступлення прав вимоги від 27 вересня 2013 року шляхом часткового погашення заборгованості, а також визнання боргу в направлених позивачу зверненнях, про що було зазначено вище.

З огляду на викладене, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Запорізької області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення заборгованості в розмірі 458125,58 грн.

В свою чергу, відповідач не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 по справі №908/3685/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 по справі №908/3685/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 27.04.15

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.