ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/5235/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

Третя особа, яка не зяавляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - Степанишин Іван Володимирович

про відшкодування матеріальної шкоди 19 687,03 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Грабовський О.О. за довіреністю № 15/11 від 20.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.03.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди 19 687,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Страхова Компанія «ПРОВІДНА» на підставі полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/4675604 та № АС/4675432 від 15.10.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Lanser», реєстраційний номер АТ 5662 АІ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час керування належним відповідачу транспортним засобом, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5235/15-г та призначено розгляд справи на 23.03.2015 р. о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015 р., представник позивача з'явився та подав довідку про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 23.03.2015 р., представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.03.2015 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, питання про залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судум.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Степанишина Івана Володимировича.

Враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 20.04.2015 р. о 12:10 год. Та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Степанишина Івана Володимировича.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 06.03.2015 р. та від 23.03.2015 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В абз. 3 п.п. 3.9.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/5235/15-г від 06.03. 2015 р. та від 23.03.2015 р. були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15-А, н/п 17), за якою відповідач фактично отримує поштову кореспонденцію, що підтверджується матеріалами справи.

За наведених обставин, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.04.2015 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.03.2015 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 20.04.2015 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.04.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальник) було укладено поліс № АС/4675432 та поліс № АС/4675604 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - поліс № АС/4675432 та поліс № АС/4675604).

Згідно з полісами № АС/4675604 та № АС/4675432 у позивача були застраховані автомобіль «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, та причіп «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, відповідно. Строк дії даних полісів з 00:00 год. 26.10.2013 р. до 25.10.2014 р.

04.06.2014 р. на дорозі Н-03 Житомир - Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, з причепом «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, під керуванням Степанишина Івана Володимировича та автомобіля «Mitsubishi Lanser», реєстраційний номер АТ 5662 АІ, яким керував Ільченко Олександр Володимирович. Наведене підтверджується довідкою № 9396072 про дорожньо-транспортну пригоду Взводу з обслуговування стаціонарного посту № 2 «Довжок» УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 20.06.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення Степанишиним Іваном Володимировичем п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 27.06.2014 р. у справі № 670/438/14-п, відповідно до якої Степанишина Івана Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

06.06.2014 р. водій пошкодженого при ДТП автомобіля «Mitsubishi Lanser», реєстраційний номер АТ 5662 АІ, Ільченко О.В. звернувся до позивача із заявою № 2300049174 про виплату страхового відшкодування.

На виконання умов полісів № АС/4675604 та № АС/4675432 згідно складеного страхового акту № 2300049174 від 03.07.2014 р. за договором (полісом) ОСЦПВ було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 19 687,03 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 0028215 від 04.07.2014 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно пункту підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовую шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи той факт, що позивач не був повідомлений про ДТП, що сталася 04.06.2014 р., останній вважає, що відповідачем, як власником транспортного засобу «КамАЗ», реєстраційний номер АА 6190 КР, та причепа «НефАЗ», реєстраційний номер АА 2162 ХО, було порушено вимоги чинного законодавства, а тому відповідач є відповідальною особою за понесені позивачем збитки.

17.09.2014 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (відповідача), як до юридичною особи, працівником якої при виконанні своїх трудових обов'язків було завдано шкоду, з досудовою вимогою № 575-16/ФПА, відповідно до якої просив відповідача сплатити 19 687,03 грн.

Станом на час розгляду справи докази на підтвердження сплати відповідачем позивачу 19 687,03 грн. в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « ДПЗКУ-МТС», як до юридичної особи, працівником якої при виконанні своїх трудових обов'язків було завдано матеріальну шкоду 19 687,03 грн., внаслідок ДТП.

Особа, яка визнана винною в ДТП, Степанишин Іван Володимирович, відповідно до постанови Віньковецького районного суд Хмельницької області від 27.06.2014 р., був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксіома», а не відповідача. Наявна в матеріалах справи копія розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» № 60 від 17.12.2013 р. не є доказом перебування Степанишина Івана Володимирович в трудових відносинах з відповідачем, оскільки в зазначеному розпорядженні не вказано на яких правових підставах та на який термін автотранспортні засоби закріплювались за водіями.

Крім того, на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5235/15-г від 06.03.2015 р. позивач не надав суду оригінал зазначеного розпорядження.

Крім того, судом встановлено, що, страхувальником за полісами № АС/4675604 та № АС/4675432 визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд».

Позивачем на вимогу ухвал суду від 06.03.2015 р. та від 23.03.2015 р. не надано доказів на підтвердження того, що станом на дату ДТП (04.06.2014 р.) Степанишин Іван Володимирович перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (відповідачем).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач є відповідальною особою за завдані позивачу збитки у розмірі 19 687,03 грн.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 19 687,03 грн. матеріальної шкоди не підтверджується матеріалами справи та не підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Гумега О. В.