КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/26698/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Колісніченко О.М. - представник за дов. № 45/10 від 30.03.2015;

від відповідача: Мельник Т.М. - представник за дов. № 01/59-26 від 13.02.2015;

розглянувши апеляційні скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015

у справі № 910/26698/14 (суддя: Яковенко А.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка

про стягнення 846 875,40 грн.,

У судовому засіданні 23.04.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач) про стягнення 846 875,40 грн., з яких: 597 549,00 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання, 171 780,00 грн. - 7% штрафу за просточення надання послуг та 77 546,40 грн. - 4% штрафу за невчасне усунення недоліків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.10.2013 між сторонами було укладено договір №3407-1/18-НАЕК, відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги за кодом 74.90.1 ДК 016:10 "Послуги щодо надання професійної та технічної допомогои та консультаційні, н.в.і.у." (Обгрунтування впровадження палива ТВЗА-12 на енергоблоці №4 Рівненської АЕС з коригуванням глав ОЗАБ), а відповідач - прийняти та оплатити їх. Проте, як зазначає позивач, відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання, недоліки в строк не усунув, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 846 875,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з КНУ імені Тараса Шевченка в особі Міжнародного центру ядерної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість у розмірі 397 342,26 грн., з яких: 225 562,26 грн. - пені, 171 780,00 грн. - 7% штрафу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 946,85 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КНУ імені Тараса Шевченка звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що саме позивач ініціював перенесення строків виконання робіт, скасувавши при цьому кінцеві дати здавання послуг, що підтверджується листуванням між сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2015.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" також звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови у стягненні з відповідача 220 525,86 грн. - пені та 77 546,40 грн. штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, необґрунтовано застосував положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в частині обмеження строку нарахування пені шестимісячним терміном. Крім того, на думку позивача, неправомірною є відмова у стягненні 4% штрафу від вартості послуг, оскільки нарахування такого виду санкцій було передбачено умовами договору за несвоєчасне усунення недоліків і недоробок.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" було прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою КНУ імені Тараса Шевченка та призначено до розгляду на 16.04.2015.

У судовому засіданні 16.04.2015 було оголошено перерву до 23.04.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2015 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог. Зазначив, що акт виявлених невідповідностей було надано для підписання позивачем з порушенням 30-ти денного строку, передбаченого договором. Також зауважив, що недоліки були вчасно усунені, а роботи прийняті позивачем без зауважень в цій частині. Апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2015 підтримав власну апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати в частині відмови в позовних вимогах. Апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення. Зазначив, що строки виконання робіт сторонами не переносилися, оскільки не було укладено додаткових угод до договору в цій частині. При цьому підтвердив, що листування між сторонами здебільшого відбувалося електронною поштою, проте зауважив, що листи позивача та акти виявлених невідповідностей не є доказом зміни встановлених договором строків, а лише свідчать про виявлені недоліки та необхідність їх усунення у відповідні строки.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечень на них, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.10.2013 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) та КНУ імені Тараса Шевченка в особі Міжнародного центру ядерної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка (виконавець) було укладено договір №3407-1/18-НАЕК (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за кодом 74.90.1 ДК 016:10 "Послуги щодо надання професійної та технічної допомоги та консультаційні, н.в.і.у." (Обґрунтування впровадження палива ТВЗА-12 на енергоблоці №4 Рівненської АЕС з коригуванням глав ОЗАБ).

Згідно з п. 1.2. договору вимоги до послуг, що надаються за цим договором, визначаються у технічному завданні, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1).

Сторони погодили, що терміни надання послуг: 18 місяців з моменту підписання договору. Для робіт, передбачених етапами 1-4 - не пізніше березня 2014 року (п. 1.3. договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що вартість послуг за цим договором визначено та зафіксовано сторонами у протоколі узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору (додаток №3).

Приписами п. 2.1 договору встановлено, що вартість послуг відповідно до договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3) та розрахунковим кошторисом (додаток №4) і складає 2 454 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 409 000,00 грн.

Оплату за договором замовник проводить поетапно згідно з календарним планом на підставі актів здавання-приймання наданих послуг, протягом 30 або більше робочих днів з дня підписання обома сторонами акта здавання-приймання наданих послуг (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору по закінченню надання послуг за кожним етапом виконавець передає замовнику акт здавання-приймання наданих послуг, який складається у 3-х примірниках (два - для замовника та один - для виконавця), що є підставою для взаємних розрахунків, та звітну документацію, вимоги до оформлення якої визначені у технічному завданні, що є невід'ємною частиною цього договору. Передавання замовнику оформленої у встановленому порядку документації за цим договором здійснюється супровідним листом виконавця.

Приписами пункту 3.3. договору встановлено, що замовник протягом 30 днів з дня одержання акту здавання-приймання наданих послуг і відповідних звітних документів зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання результатів наданих послуг.

У відповідності до п. 3.4. договору у випадку мотивованої відмови замовника від приймання результатів наданих послуг сторони складають двосторонній акт із переліком відповідних недоліків і строків їх виконання за рахунок виконавця.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до додатку №2 "календарний план" до договору, строк та ціна виконання зобов'язання встановлюються для:

- Етапу 1-2 - до 31.01.2014, з урахуванням ПДВ 981 600,00 грн.;

- Етапу 3.1 - до 14.02.2014, з урахуванням ПДВ 368 100,00 грн.;

- Етапу 3.2 - до 21.02.2014, з урахуванням ПДВ 294 480,00 грн.;

- Етапу 3.3 - до 28.02.2014, з урахуванням ПДВ 294 480,00 грн.;

- Етапу 4 - до 31.03.2014, з урахуванням ПДВ 392 640,00 грн.;

- Етапу 5 - до 31.03.2014, з урахуванням ПДВ 122 700,00 грн.;

З матеріалів справи вбачається, що листом від 31.01.2014 № 047/020-24 відповідач направив на адресу позивача 15 звітів по етапу 2 календарного плану договору. При цьому, акт здавання-приймання послуг за етапами 1 та 2 календарного плану договору, за положеннями якого ці два етапи здаються разом, відповідачем до позивача було надіслано листом від 15.04.2014 № 047/061-24.

Листом від 30.04.2014 за №047/068-24 відповідач для подальшого узгодження направив позивачу звітний документ щодо виконання етапу 3.1 календарного плану договору, а по етапу 3.2 календарного плану звітні матеріали позивачу відповідачем були направлені листом від 08.05.2014 за №047/070-24.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач листом №6321/18 від 14.05.2014 повідомив відповідача про наявність значної кількості зауважень до надісланої відповідачем звітної документації, у зв'язку з чим підписання акта здачі-приймання послуг по етапу 2 календарного плану договору буде можливе після усунення цих зауважень. Крім того, вищевказаним листом позивачем на підставі п. 3.4 договору повідомлено відповідача про складання акта із переліком відповідних недоліків виконання послуг та строків їх усунення.

Так, листом №047/077-24 від 20.05.2014 відповідач надіслав позивачу відкориговані звітні документи по етапах 3.1, 3.2, 3.3 календарного плану договору №3407, а також акти здавання-приймання послуг по цим етапам.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 11.06.2014 у м. Кузнецовську відбулася технічна нарада спеціалістів позивача, ВП "Рівненська АЕС" та відповідача з питань усунення зауважень до відкоригованих глав ОЗАБ енергоблоку №4 РАЕС, у зв'язку із впровадженням ТВЗА-12, про результати якої складено протокол № 58 від 17.06.2014. Відповідно до протоколу було досягнуто домовленостей по суті зауважень до звітних матеріалів по етапам 2 та 3 календарного плану договору, за якими відповідач зобов'язувався доробити звітні матеріали.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач листом №8829/18 від 04.07.2014 направив відповідачу для підписання акт виявлених невідповідностей до звітних матеріалів за етапами договору на тему "Обґрунтування впровадження палива ТВЗА-12 на енергоблоці №4 Рівненської АЕС з коригуванням глав ОЗАБ".

Відповідно до акту виявлених невідповідностей, відповідач зобов'язувався усунути зауваження до звітних матеріалів до договору, вказані у додатках 2 та 3 вищезазначеного протоколу технічної наради спеціалістів позивача, ВП "Рівненська АЕС" та відповідача з питань усунення зауважень до відкоригованих глав ОЗАБ енергоблоку № 4 РАЕС у зв'язку із впровадженням ТВЗА-12:

- по етапу 2 до 31.08.2014;

- по етапу 3 до 01.08.2014.

Відповідачем не заперечується, що умови вищезазначеного акту були ним прийняті без заперечень, при цьому підписаний та скріплений печаткою відповідача примірник акту було повернуто позивачу.

В свою чергу, акти №1, №2, №3 та №4 здавання-приймання наданих послуг за договором по етапах 1 та 2, 3.1, 3.2, 3.3 були підписані лише 13.10.2014, а саме після направлення звітних матеріалів за етапами 2 та 3 календарного плану договору до Державної інспекції ядерного регулювання України для проведення державної експертизи з ядерної та радіаційної безпеки, що передбачено п. 6.1 технічних вимог на послугу "Обґрунтування впровадження палива ТВЗА-12 на енергоблоці №4 Рівненській АЕС з коригуванням глав ОЗАБ" (додаток №1 до договору).

Так, враховуючи вищенаведені обставини позивач зазначає, що у результаті несвоєчаного виконання робіт за етапами 1, 2, 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5 відповідачу нараховано 597 549, 00 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, 171 780,00 грн. - 7% штрафу за просточення надання послуг та 77 546,40 грн. - 4% штрафу за несвоєчасне усунення недоліків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання та 7% штрафу за прострочення надання послуг підлягають частковому задоволенню.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, а також вищенаведеного додатку №2 "календарний план" до договору, відповідач був зобов'язаний виконати свої зобов'язання за:

- Етапами 1-2 - до 31.01.2014;

- Етапом 3.1 - до 14.02.2014;

- Етапом 3.2 - до 21.02.2014;

- Етапом 3.3 - до 28.02.2014;

- Етапом 4 - до 31.03.2014;

- Етапом 5 - до 31.03.2014.

Суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість доводів відповідача в частині того, що строк виконання за зобов'язаннями був перенесений за погодженням сторін (а саме листуванням між сторонами та неодноразовим встановленням різних строків для усунення недоліків в роботі), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. При цьому п. 5.6 договору зазначає, що будь-які зміни цьому договорі і документами, що є його невід'ємними частинами, можливі за письмовою згодою стороні шляхом підписання додаткових угод.

В цій частині обґрунтованими є доводи позивача про те, що жодних додаткових угод щодо зміни строків виконання зобов'язань за договором (підписаних та скріплених печатками обох сторін) матеріали справи не містять, а листування між сторонами в даному випадку не може бути підставою для зміни істотних умов договору (саме якими є строки виконання договірних зобов'язань). Разом з цим, умовами договору передбачено право позивача виявляти недоліки у роботі, складати відповідний акт та вимагати усунення таких недоліків у відповідний строк. В свою чергу, встановлення окремого строку для усунення недоліків не звільняє відповідача від обов'язку виконати роботи у строки, визначені умовами договору та передбачає відповідальність в цій частині як за порушення строків виконання робіт, так і за несвоєчасне усунення виявлених недоліків (п. 4.2., 4.7. договору).

В свою чергу, враховуючи підписання актів здавання-приймання наданих послуг за договором по етапах 1 та 2, 3.1, 3.2, 3.3 лише 13.10.2014, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач вважається таким, що прострочив в розумінні ст. 612 ЦК України.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем було нараховано відповідачу, зокрема, 597 549,00 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання, 171 780,00 грн. - 7% штрафу за прострочення надання послуг.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом. 4.2. договору передбачено, що за порушення строків надання послуг по договору про закупівлю виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості не наданих в строк послуг за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно наданих послуг. За прострочення надання послуг понад тридцять днів, Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму № 14) застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Місцевим господарським судом правомірно враховані положення п. 2.5. Постанови Пленуму №14 в частині того, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що передбачений пунктом 4.2. договору розмір неустойки є вищим за максимально дозволений законодавчо.

Таким чином, враховуючи положення додатку №2 до договору п. 4.2. договору, п. 2.5 Постанови Пленуму №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання за:

- Етапами 1-2 - з 01.02.2014;

- Етапом 3.1 - з 15.02.2014;

- Етапом 3.2 - до 22.02.2014;

- Етапом 3.3 - до 01.03.2014;

- Етапом 4 - до 01.04.2014;

- Етапом 5 - до 01.04.2014.

Враховуючи вищевикладене, пеня повинна розраховуватися за етапами 1-2 з 01.02.2014 по 31.07.2014 включно; етапом 3.1. - з 15.02.2014 по 14.08.2014 включно; етапом 3.2. - з 22.02.2014 по 21.08.2014 включно; етапом 3.3. - з 01.03.2014 по 31.08.2014 включно; етапами 4-5 - з 01.04.2014 по 30.09.2014, втім не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (01.02.2014 по 28.11.2014), протягом якого, за доводами позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Зважаючи на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.02.2014 по 28.11.2014 за всіма етапами договору, підлягають частковому задоволенню і становлять 225 562,26 грн., а саме за:

- Етапами 1-2 - 83 126,73 грн.;

- Етапом 3.1 - 32 866,79 грн.;

- Етапом 3.2 - 26 971,14 грн.;

- Етапом 3.3 - 28 253,94 грн.;

- Етапом 4 - 41 404,69 грн.;

- Етапом 5 - 12 938,97 грн.

У задоволенні вимог щодо стягнення решти суми пені у розмірі 371 986,74 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив, оскільки зазначена сума була нарахована з порушенням приписів законодавства в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не приймає (через необґрунтованість) доводи позивача про те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в частині обмеження строку нарахування пені шестимісячним терміном не повинні застосовуватися до спірних правовідносин, з посиланням апелянта на те, що він нараховував пеню за прострочення виконання зобов'язань із надання послуг (а не сплати грошових коштів).

Так, у пункті 1.1. Постанови Пленуму № 14 зазначено, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Таким чином, договірне зобов'язання відповідача є саме грошовим зобов'язанням в розумінні вищенаведених положень, а відтак доводи позивача про неправомірність висновку суду, є необґрунтованими та безпідставними в цій частині.

З приводу стягнення 7% штрафу, передбаченого п. 4.2. договору, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, то заявлена вимога про стягнення 7% штрафу за порушення договірних умов у розмірі 171 780,00 грн. є законною та обгрунтованою, доведена належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню..

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач також зазначав, що неправомірною є відмова у стягненні 4% штрафу від вартості послуг у розмірі 77 546,40 грн., оскільки нарахування такого виду санкцій було передбачено умовами договору за несвоєчасне усунення недоліків і недоробок. До того ж наполягав, на тому, що несвоєчасне усунення недоліків, які були зазначені в акті виявлених невідповідностей до звітних матеріалів від 01.07.2014 підтверджується матеріалами справи.

Так, пунктом 4.7. договору сторони погодили, що за не усунення недоліків і недоробок, зазначених у двосторонньому акті, складеному відповідно до п. 3.4. договору, виконавець сплачує штраф у розмірі 4% від вартості послуг, що підлягає виправленню.

Як було вищезазначено, відповідно до акту виявлених невідповідностей відповідач зобов'язувався усунути зауваження до звітних матеріалів до договору, вказані у додатках 2 та 3 вищезазначеного протоколу технічної наради спеціалістів позивача, ВП "Рівненська АЕС" та відповідача з питань усунення зауважень до відкоригованих глав ОЗАБ енергоблоку № 4 РАЕС у зв'язку із впровадженням ТВЗА-12:

- по етапу 2 до 31.08.2014;

- по етапу 3 до 01.08.2014.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2014 була проведена нарада спеціалістів позивача та відповідача з питання виконання договору, яка була оформлена відповідним протоколом від 29.08.2014 (а.с. 83), підписаним (погодженим та затвердженим) сторонами 02.09.2014.

У п. 2 вказаного протоколу сторони з'ясували, що виправлені та доповнені матеріали по етапах 2 та 3 договору були отримані позивачем частинами (в електронному вигляді) у період з 31.07.2014 по 26.08.2014. При цьому, якими саме частинами та по якому конкретному етапу були отримані відповідні матеріали сторони у протоколі не зазначили. Так само не було зазначено претензій стосовно порушення відповідачем строків направлення вказаних матеріалів. Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати усунення недоліків відповідачем несвоєчасним, в розумінні п. 4.7 договору та зважаючи на строки, які були встановлені актом виявлених невідповідностей від 01.07.2014.

Разом з цим, у п. 3 протоколу зазначено, що за результатами розгляду отриманих позивачем матеріалів був сформований додатковий перелік зауважень, а також було вирішено зобов'язати відповідача направити в ДП "НАЕК "Енергоатом" до 05.09.2014 кінцеву редакцію допрацьованих звітних матеріалів за етапами 2 та 3 календарного плану договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання вищезазначеного зобов'язання, листом № 047/144-24 від 05.09.2014 (тобто без порушень строків, визначених протоколом від 29.09.2014, а.с. 85) відповідачем було направлено позивачу прикінцеву редакцію відкоригованих за зауваженнями звітних матеріалів за етапами 2 та 3 календарного плану договору, а також відповіді позивача на зауваження до них.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість доводів відповідача стосовно того, що самим позивачем у протоколі від 29.08.2014 підтверджено той факт, що виправлені та доповнені матеріали по етапах 2 та 3 договору були отримані (в електронному вигляді) у період з 31.07.2014 по 26.08.2014. При цьому, зауважень щодо порушення строків надання виправлених матеріалів по етапу 3 до 01.08.2014 не містить. Крім того тим самим протоколом сторони погодили усунути зауваження, визначені у додатковому переліку до 05.09.2014 (що було виконано відповідачем без порушення строків). Разом з цим, зміна строків усунення виявлених недоліків шляхом переговорів та листування, а також зазначення про це у протоколі під час відповідної наради, не суперечить умовам договору та не потребує укладення додаткових угод, оскільки строки виконання робіт при цьому залишаються не змінними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 397 342,26 грн., з яких: 225 562,26 грн. - пені, 171 780,00 грн. - 7% штрафу. Вимоги позивача про стягнення 77 546,40 грн. - 4% штрафу за невчасне усунення недоліків за етапами 2-3 договору, а також пені на суму 371 986,74 грн. є неправомірними та недоведеними, а тому позо в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтами не подано жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/26698/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/26698/14 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/26698/14 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/26698/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім