КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 910/12245/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Євченко В.Є.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа

Лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.02.2015р.

у справі №910/12245/13 (головуючий суддя Гумега О.В.,

судді: Ващенко Т.М., Полякова К.В)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа

Лізинг"

про стягнення 251 161,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (далі - відповідач) заборгованості за договором про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. та додатків до нього у загальній сумі 251 161,43 грн. (з них: 240 018,60 грн. - основний борг, 11 915,44 грн. - 3% річних, 480,04 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- на виконання умов Договору та додатків №1, №2 до нього позивач надав відповідачу юридичні послуги по стягненню заборгованості за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. та №99 від 14.12.2007р., а саме: забезпечив успішне завершення всіх судових процесів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Один» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншаат-Груп-Інвест», отримав необхідні виконавчі документи, ініціював відкриття виконавчих проваджень, а також забезпечив оперативні і ефективні заходи виконавчого провадження. Зокрема, було накладено арешт на майно боржників та здійснено необхідну підготовку до примусової реалізації майна;

- на стадії виконавчих проваджень з виконання судових рішень у справах №2-24/555-2010, №2-9/455-2010, №2-27/2600-2009, №2-7/2139-2009 та виконавчих написів нотаріусів №1219 і №1216, відповідач, без повідомлення про це позивача, уклав з ОСОБА_6 договір іпотеки від 02.07.2010р. №4393 та договір іпотеки від 02.07.2010р. №4395, за якими забезпечувалось виконання зобов'язань боржників за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. та №99 від 14.12.2007р., а також договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., за умовами якого за рахунок предмету іпотеки іпотекодавець погашає відповідачу, як іпотекодержателю, заборгованість за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. на суму 695 965,60 грн. та №99 від 14.12.2007р. на суму 504 127,40 грн.;

- на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідач набув право власності на предмет іпотеки і самостійно подав до відповідних відділів Державної виконавчої служби у Автономній Республіці Крим заяви про закриття всіх виконавчих проваджень проти боржників;

- за рахунок отриманого відповідачем майна, яке було предметом іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., вимоги останнього на суму 1 200 093,00 грн. задоволено, а існуюча заборгованість за цими договорами погашена. Однак, внаслідок укладення відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя, позивача фактично було позбавлено можливості у повному обсязі виконати умови договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. та додатків №1, №2 до нього в частині повернення предметів лізингу або зарахування повної суми заборгованості за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. і №99 від 14.12.2007р. на рахунок відповідача, оскільки основні зобов'язання за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. і №99 від 14.12.2007р. припинилися, а відповідні виконавчі провадження були закриті за заявами відповідача;

- вартість наданих позивачем послуг за договором про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. повинна складати 20% від загальної суми задоволених вимог відповідача, тобто 240 018,60 грн.;

- з метою виконання умов Договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р., зокрема, в частині представництва інтересів у судовому та виконавчому провадженні, тощо, позивач залучив третіх осіб на підставі договору №11/091 від 17.11.2009р., укладеного з ОСОБА_7, та договору №11/092 від 17.11.2009р., укладеного з ОСОБА_8 Загальна вартість наданих послуг за вказаними договорами, які у повному обсязі були оплачені позивачем, склала 175 000,00 грн.;

- позивач направляв відповідачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. за договором про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. та додатками до нього, але відповідач Акт не підписав, письмових мотивованих заперечень не надав та не відмовився від прийняття наданих послуг, у зв'язку з чим відповідно до пп.3.5, 3.6 договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. послуги є прийнятими відповідачем в повному обсязі та такими, що підлягають оплаті.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. При цьому відповідач наголошував на наступному:

- позивач не надав передбачені Договором послуги, а саме: не повернув предмети лізингу відповідачу; не стягнув з боржників заборгованість шляхом зарахування на рахунок відповідача повної суми заборгованості, у зв'язку з чим у відповідача не виник обов'язок з оплати послуг позивача;

- в Акті №ОУ-29-08/11-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.08.2011р. на суму 240 018,60 грн. встановлені ціни за надані послуги, які сторонами не визначались та не погоджувались при укладенні договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. Оскільки зміна ціни договору після його укладення не допускається та ціна є істотною умовою Договору, то і обов'язок щодо підписання акту здачі-приймання робіт та оплати зазначених у ньому послуг у відповідача відсутній;

- надані позивачем процесуальні документи у справі №2-24/555-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Один» не мають значення для визначення об'єму наданих позивачем спірних послуг, оскільки рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду у названій справі були скасовані, а матеріали справи направлено на новий розгляд. Ухвалою від 26.10.2010р. у справі № 5002-33/555.1-2010 позовні вимоги були залишені без розгляду, а у справі №2-9/455-2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншаат-Груп-Інвест» було задоволено лише частково;

- позивачем виконавче провадження супроводжувалось неякісно, непрофесійно, формально та до позитивного результату не призвело - об'єкти лізингу не були повернуті, кошти від реалізації іншого майна, на яке можливо б було звернути стягнення в процесі виконавчого провадження, на рахунки відповідача не надходили;

- саме в результаті проведених безпосередньо відповідачем переговорів, до яких позивач не мав відношення, було укладено з ОСОБА_6 договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., який лише частково задовольнив вимоги відповідача, зокрема, за договором лізингу №99 від 27.05.2008р., тоді як інша частина вимог відповідача залишилась непогашеною;

- позивач мав всі підстави продовжувати виконання своїх обов'язків щодо стягнення з боржників залишку заборгованості, не покритого договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., та витребування об'єктів лізингу;

- вина відповідача у невиконанні зобов'язань позивачем відсутня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі №910/12245/13 у задоволенні позову було відмовлено повністю (том справи - 1, аркуші справи - 236-243).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. вищевказане судове рішення було залишене без змін (том справи - 2, аркуші справи - 25-31).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014р. у справі №910/12245/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014р. у справі №910/12245/13 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (том справи - 2, аркуші справи - 66-73).

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив наступне:

- у разі, якщо неможливість виконання договору про надання послуг виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити обумовлену договором плату за належне виконання виконавцем своїх зобов'язань у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором. Розумною платою слід вважати плату, визначену, виходячи зі звичайної ціни, що склалася на аналогічні послуги на момент укладення договору. Якщо ж у договорі про надання послуг відсутні умови про розмір винагороди, строк та порядок її виплати, винагорода сплачується після надання послуги в розмірі, який за подібних обставин зазвичай сплачується за такі послуги;

- якщо сторони в договорі передбачили можливість одностороннього розірвання, але не погодили наслідки, єдиною умовою одностороннього розірвання договору за ініціативою замовника є відшкодування виконавцеві фактично понесених витрат;

- судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень по суті спору не було надано юридичного аналізу положенням ст. ст. 525, 526, 628, 629, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України в контексті спірних правовідносин, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі;

- спір між сторонами стосується виконання умов договору про надання послуг, а отже до предмету дослідження у даній справі входить достеменне встановлення факту надання послуг, об'єму наданих послуг, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, виконання відповідачем зобов'язань з оплати таких послуг. Зокрема, до предмету дослідження входять також і обставини щодо неможливості надання послуг у обсязі, передбаченому договором та наявність вини виконавця у неможливості їх надання;

- серед іншого, судами не з'ясовано також і підстави укладання відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р.;

- поза увагою судів залишились також і докази, подані позивачем в підтвердження обставин щодо укладання договорів на виконання юридичних послуг з третіми особами та їх фактичного виконання та оплати за цими договорами;

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12245/13 від 02.02.2013р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 215 018,60 грн. основного боргу, 123,71 грн. 3% річних, 4 302,84 судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12245/13 від 02.02.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

24.03.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, зокрема, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 24.03.2015р.

В судове засідання 24.03.2015р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вирішила частково задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю відповідача забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 24.03.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.04.2015р.

14.04.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- від позивача: додаткові письмові пояснення;

- від відповідача: клопотання про зупинення провадження у справі №910/12245/13 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/6285/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійним договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р. В додатку до клопотання було додано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. про порушення провадження у справі №910/6285/15-г.

В судовому засіданні 14.04.2015р. представник відповідача підтримав вищевказане клопотання про зупинення провадження у справі №910/12245/13, просив суд клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 14.04.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, наголошуючи на його безпідставності.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/12245/13, виходячи з наступного.

В ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення в розумінні ч.ч.3, 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за цим договором (аналогічна правова позиція наведена в п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів»).

Окрім того, колегією суддів враховано, що позов про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №17/11 від 17.11.2009р., укладеного між позивачем і відповідачем, було подано до Господарського суду міста Києва вже на стадії апеляційного перегляду судового рішення у справі №910/12245/13.

В судовому засіданні 14.04.2015р. представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання представника відповідача і в судовому засіданні 14.04.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 20.04.2015р.

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12245/13 від 02.02.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 20.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.11.2009р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір про надання юридичних послуг №17/11 (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні та консультаційно-інформаційні послуги (далі - послуги), визначені у Додатку до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Виконання сторонами зобов'язань за Договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами за фактом надання послуг. Виконавець надає послуги на території України (том справи - 1, аркуші справи - 15-17).

В розділі 3 Договору сторони погодили вартість послуг, порядок їх прийняття та порядок розрахунків, згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.5, 3.6 якого вартість послуг за даним Договором визначається в Додатку до цього Договору. Якщо інше не передбачено в Додатку до цього Договору, замовник здійснює оплату з 1 по 5 банківський день місця, який слідує за звітним місяцем після виставлення рахунку та підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими, якщо: замовник підписав Акт приймання-передачі наданих послуг; замовник не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 10 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг. В разі відмови замовника від прийняття наданих послуг, останній має повідомити про це у письмовій формі виконавця протягом строку, передбаченого п.3.5, з зазначенням та обґрунтуванням причин відмови.

Відповідальність сторін визначена в розділі 4 Договору, згідно з яким сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Сторони не несуть відповідальність за невиконання та/або несвоєчасне виконання зобов'язань за даним Договором в разі, якщо таке невиконання та/або несвоєчасне виконання було обумовлене дією форс-мажорних обставин.

В п.5.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному Договору.

Між сторонами було підписано Додаток №1 та Додаток №2 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 18-23), в яких наведено опис та обсяг юридичних послуг за Договором, порядок виконання послуг, а також їх вартість і оплата.

Так в п.1.1 Додатку №1 зазначено про те, що за цим Додатком виконавець надаватиме замовнику наступні юридичні послуги (далі - справа) з юридичного аналізу документів, здійснення представництва інтересів замовника, протидії та запобігання порушенню прав та інтересів замовника, надання консультацій щодо дій, направлених на припинення порушення прав та інтересів замовника, та вчинення таких дій у відношенні договору фінансового лізингу №22 від 14.12.2007р. (далі - договір лізингу), укладеного замовником з ТОВ «Мир один» (далі - боржник), зокрема, щодо:

А) забезпечення повернення у володіння замовника переданого боржнику предмета договору лізингу - екскаватора гусеничного з гідромолотом ЕО 4225А-07 (2007 р.в., реєстраційний НОМЕР_1), заводський НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2, видане Інспекцією ДТН м. Києва 02.09.2009р. (далі - предмет);

Б) стягнення з боржника сум заборгованості за договором лізингу, а також витрат та збитків замовника, пов'язаних з таким стягненням та поверненням предмету, встановлених на момент повернення предмету.

В п.1.1 Додатку №2 зазначено про те, що виконавець надаватиме замовнику наступні юридичні послуги (далі - справа) з юридичного аналізу документів, здійснення представництва інтересів замовника, протидії та запобігання порушенню прав та інтересів замовника, надання консультацій щодо дій, направлених на припинення порушення прав та інтересів замовника, та вчинення таких дій у відношенні до договору фінансового лізингу №99 від 27.05.2008р. (далі - договір лізингу), укладеного замовником з ТОВ «Іншаат-Груп-Інвест» (далі - боржник), зокрема, щодо:

А) забезпечення повернення у володіння замовника переданого боржнику предмета договору лізингу - екскаватор гусеничний Sumitomo SH450LDH-3 (2006 р.в., реєстраційний НОМЕР_4, заводський НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3, видане Інспекцією ДТН м. Києва 14.08.2008р. (далі - предмет);

Б) стягнення з боржника сум заборгованості за договором лізингу, а також витрат та збитків замовника, пов'язаних з таким стягненням та поверненням предмету, встановлених на момент повернення предмету.

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 Додатку №1 та Додатку №2 виконання послуг по справі щодо забезпечення повернення предмета у володіння відповідача вважатиметься закінченим з моменту передачі виконавцем (позивачем) чи уповноваженими ним особами замовнику (відповідачу) чи уповноваженим ним особам, зокрема, особам, що здійснюватимуть транспортування предмету від боржника (ТОВ «Мир один» або ТОВ «Іншаат-Груп-Інвест») до відповідача, предмета по акту передачі-приймання, який підписується сторонами чи їх повноважними представниками. Сторони попередньо, в письмовому вигляді чи шляхом направлення факсимільного або електронного повідомлення, повідомляють одна одну про дату, час, місце передачі предмету та реквізити і персональний склад своїх повноважних представників. Виконання послуг по справі щодо стягнення з боржника (ТОВ «Мир один» або ТОВ «Іншаат-Груп-Інвест») заборгованості за договором лізингу, а також витрат та збитків відповідача, вважатиметься закінченим з моменту зарахування на рахунок замовника повної суми заборгованості за договором лізингу, а також витрат та збитків відповідача.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 Додатку №1 та Додатку №2 між сторонами попередньо узгоджено, що вартість послуг по справі (без ПДВ) за Додатком №№1, 2 становитиме (далі - гонорар):

А) 20% від ринкової вартості предмета, при цьому виконавець набуває право на виплату гонорару у відповідній частині з моменту оплатного, з дотриманням принципу розумності, відчуження предмета замовником на користь третьої особи, а сума такого відчуження вважається ринковою вартістю предмета для цілей даного підпункту вважатиметься сума орендних чи лізингових платежів;

Б) 20% від суми фактично стягненої з боржника та третіх осіб на користь замовника заборгованості, витрат та збитків замовника, незалежно від величини та часу зарахування такої суми на рахунок замовника.

Замовник зобов'язується повідомити виконавця про факт отримання визначених в п.п.3.1.А суми вартості предмету та в п.п.3.1.Б сум заборгованості, витрат та збитків замовника, та їх розмір протягом 3-х днів з моменту їх зарахування на рахунок замовника, та виплатити виконавцю гонорар у відповідній частині протягом 5 банківських днів з моменту зарахування таких сум на рахунок замовника, шляхом безготівкового перерахунку на рахунок виконавця.

Відповідно до п.3.4 Додатку №1 сторони домовилися, що з метою оперативного надання виконавцем послуг по справі, замовник протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього Додатку виплачує виконавцю аванс в рахунок майбутнього гонорару в розмірі 25 000,00 грн. шляхом безготівкового перерахунку на рахунок виконавця.

24.10.2009р. відповідач перерахував позивачу аванс в сумі 25 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №20381 від 24.10.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 32).

30.11.2009р. сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-30-11/09-1 (том справи - 1, аркуш справи - 33).

31.08.2011р. позивач надіслав відповідачу, серед іншого, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. на суму 240 018,60 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 27).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 240 018,60 грн., але відповідач не здійснив їх оплату, що призвело до виникнення заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором №17/11 від 17.11.2009р. в сумі 240 018,60 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 25-26).

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім основного боргу в сумі 240 018,60 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 11 915,44 грн. 3% річних та 480,04 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу юридичні та консультаційно-інформаційні послуги, визначені у Додатках №1 та №2 до Договору.

Об'єм наданих позивачем спірних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями та доказами, зокрема, позовними заявами, складеними позивачем, судовими рішеннями, наказами у судових справах, постановами, актами та вимогами органів державної виконавчої служби, тощо (том справи - 3, аркуші справи - 26-103).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Відтак, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

В матеріалах справи наявний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. на загальну суму 240 018,60 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 24), в якому позивач навів перелік проведених ним робіт (наданих послуг) та їх ціну, яка є складовою загальної вартості робіт (послуг) за вказаним актом.

Відповідач зазначав про те, що в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. позивач встановив ціни за надані послуги, які сторонами не визначались та не погоджувались при укладенні Договору. Зважаючи на те, що зміна ціни договору після його укладення не допускається та ціна є істотною умовою Договору, обов'язок щодо підписання акту здачі-приймання робіт та оплати зазначених у ньому послуг у відповідача відсутній.

Натомість колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що умовами Договору та Додатків №1, №2 до нього не визначається певна форма та зміст акту приймання-передачі послуг, а тому наведення позивачем в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. переліку наданих послуг та їх вартість не є порушенням Договору.

Названий вище Акт було надіслано на адресу відповідача, вказану в укладеному з позивачем Договорі, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист №0366910, на якому проставлений відбиток календарного штампу відділення зв'язку та підпис особи, яка прийняла поштове відправлення (том справи - 1, аркуш справи - 27). Однак відповідач Акт не підписав, жодних зауважень (заперечень) до вказаних в Акті послуг не надав, про неприйняття послуг позивача не повідомив, обгрунтування причин відмови від прийняття послуг за Актом не надходило. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Доказів на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про іншу адресу свого місцезнаходження суду не надано, жодних змін з цього приводу до Договору сторони не вносили.

Окрім того, про обізнаність відповідача з об'ємом та вартістю наданих позивачем послуг свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0206806151405, з якого вбачається, що представник відповідача отримав претензію позивача про сплату заборгованості за Договором №17/11 від 17.11.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 25, 26).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, заперечуючи факт отримання як Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р., так і претензії позивача, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неодержання ним вказаних поштових відправлень, зокрема, довідки підприємства зв'язку про ненадходження на адресу відповідача відповідних рекомендованих поштових відправлень, тощо.

Відповідно до ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо порядку здійснення розрахунків та прийняття послуг.

Заперечуючи надання позивачем послуг, відповідач фактично відмовляється від них. При цьому, поза увагою відповідача залишено умови п.3.6 укладеного з позивачем Договору, згідно з яким у разі відмови від прийняття наданих послуг відповідач мав повідомити про це позивача у письмовій формі протягом строку, передбаченого в п.3.5 Договору, тобто протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг, із зазначенням та обґрунтуванням причин відмови.

Натомість, як уже зазначалося вище, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, а тому відповідно до умов п.3.5 Договору такі послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень та заперечень.

06.07.2010р. між відповідачем, як іпотекодержателем, та ОСОБА_6, як іпотекодавцем, було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (том справи - 1, аркуші справи - 103-105), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) у порядку та на умовах, визначених цим договором, іпотекодержатель задовольняє свої вимоги згідно іпотечних договорів від 02.07.2010р., посвідчених ОСОБА_10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстр. №4393 та №4395 на суму 695 965,60 грн. і 504 127,40 грн. за рахунок предмету іпотеки. Іпотечний договір є повним забезпеченням виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир один» (далі - боржник-1) за договором фінансового лізингу №22 від 14.12.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також частковим забезпеченням виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншаат-груп-інвест» (далі - боржник-2) за договором фінансового лізингу №99 від 14.12.2007р. на суму 504 127,40 грн. з усіма змінами та доповненнями. Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у п.1.1 цього договору зобов'язань боржників є нерухомість (далі - предмет іпотеки), а саме: нежитлова будівля (кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 24195084.

Таким чином, за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. відповідач задовольнив свої вимоги за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. та №99 від 27.05.2008р. на загальну суму 1 200 093,00 грн. (695 965,60 + 504 127,40 = 1 200 093,00) шляхом набуття права власності на об'єкт нерухомого майна.

З наявного в матеріалах справи витягу Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії» №27245398 від 07.09.2010р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що відповідач набув право власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 109).

За умовами укладеного між сторонами Договору та Додатків №1 і №2 до нього, а саме п.п.Б п.3.1 Додатків, вартість послуг позивача становить 20% від суми фактично стягненої з боржника та третіх осіб на користь замовника заборгованості, витрат та збитків замовника, незалежно від величини та часу зарахування такої суми на рахунок замовника.

В процесі судового розгляду було встановлено, що за рахунок предмету іпотеки по договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. (нежитлова будівля (кафе), розташована за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_6, як іпотекодавець, погасив відповідачу, як іпотекодержателю, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Один» за договором лізингу №22 від 14.12.2007р. на суму 695 965,60 грн. та заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншаат-Груп-Інвест» за Договором лізингу №99 від 14.12.2007р. на суму 504 127,40 грн., що разом становить 1 200 093,00 грн.

Згідно з поясненнями відповідача договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. було укладено без участі позивача. Жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. суду не надано.

Враховуючи факт укладення між відповідачем та ОСОБА_6 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., колегія суддів вважає, що позивач правомірно визначив загальну вартість робіт (послуг) за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р. саме в сумі 240 018,60 грн., яка складає 20% від загальної суми задоволених вимог відповідача за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., тобто від 1 200 093,00 грн.

Як було з'ясовано судом, після укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. і набуття права власності на предмет іпотеки відповідач подав до відповідних відділів державної виконавчої служби у Автономній Республіці Крим заяви про закриття всіх виконавчих проваджень проти боржників.

Внаслідок укладення відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р., позивач фактично був позбавлений можливості в повному обсязі виконати умови укладеного з відповідачем Договору №17/11 від 17.11.2009р. та Додатків №1, №2 до нього в частині повернення предметів лізингу або зарахування повної суми заборгованості за Договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. і №99 від 14.12.2007р. на рахунок відповідача, оскільки основні зобов'язання за вказаними договорами лізингу припинилися, а відповідні виконавчі провадження закриті за заявами, поданими відповідачем.

Згідно з ч.2 ст. 903 Цивільного кодексу України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, якщо неможливість виконання договору про надання послуг виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити обумовлену договором плату за належне виконання виконавцем своїх зобов'язань у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором. Розумною платою слід вважати плату, визначену, виходячи зі звичайної ціни, що склалася на аналогічні послуги на момент укладення договору. Якщо ж у договорі про надання послуг відсутні умови про розмір винагороди, строк та порядок її виплати, винагорода сплачується після надання послуги в розмірі, який за подібних обставин зазвичай сплачується за такі послуги.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З наведеного випливає, що у разі, якщо сторони в договорі передбачили можливість одностороннього розірвання, але не погодили наслідки, єдиною умовою одностороннього розірвання договору за ініціативою замовника є відшкодування виконавцеві фактично понесених витрат.

Отже, виконання позивачем умов Договору №17/11 від 17.11.2009р. та Додатків №1, №2 до нього в частині повернення предметів лізингу чи зарахування повної суми заборгованості за договорами лізингу №22 від 14.12.2007р. і №99 від 14.12.2007р. на рахунок відповідача, як замовника послуг, виявилося неможливим внаслідок дій самого відповідача.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в даному випадку при цьому вина позивача у неможливості надання послуг в об'ємі, визначеному Договором та Додатками №1, №2 до нього, відсутня.

За умовами п.п.2.1.2 п.2.1 Договору відповідач прийняв на себе обов'язок надати позивачу інформацію, необхідну для виконання останнім своїх зобов'язань за Договором.

Натомість, як зазначалося вище, докази повідомлення позивача про укладення відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р. та/або подання відповідачем до відділів державної виконавчої служби у Автономній Республіці Крим заяв про закриття виконавчих проваджень проти боржників суду не надано.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в розумінні ст. 903 Цивільного кодексу України розумною платою за надані позивачем послуги можна вважати суму, визначену позивачем в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-29-08/11-1 від 29.08.2011р., в розмірі 240 018,60 грн., яка становить 20% від 1 200 093,00 грн., тобто від загальної суми задоволених вимог відповідача за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.07.2010р.

За результатами перегляду справи судом було встановлено факт надання позивачем на користь відповідача послуг за Договором №17/11 від 17.11.2009р. та Додатками №1, №2 до нього в сумі 240 018,60 грн., внаслідок чого у відповідача виник обов'язок по оплаті цих послуг.

Відповідно до п.3.2 Договору у разі, якщо інше не буде передбачено в Додатках до цього Договору, відповідач здійснює оплату з 1 по 5 банківський день місяця, який слідує за звітним місяцем після виставлення рахунку та підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

З наведеного вбачається, що передумовою для здійснення відповідачем оплати є виставлення рахунку та підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. Однак, в матеріалах справи відсутній рахунок, який виставлявся позивачем до сплати відповідачу.

Умовами Договору не встановлений строк (термін) оплати послуг замовником у разі, якщо замовник не повідомить про неприйняття послуг виконавця протягом строку, передбаченого в п.3.5 Договору, а послуги відповідно до вказаного пункту Договору будуть вважатись прийнятими. Тобто, в даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Позивач направив відповідачу претензію б/н від 25.04.2013р. в якій вимагав сплатити борг за Договором у загальній сумі 240 018,60 грн. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач отримав претензію позивача 17.05.2013р., а тому останній днем виконання зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг є 24.05.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 25-26).

Однак, ані у визначеному Договором і Додатками №1, №2 до нього порядку, ані в строк, визначений в претензії позивача, відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги. З наведеного випливає, що прострочення відповідача розпочалося з 25.05.2013р.

Позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 240 018,60 грн.

Однак при цьому поза увагою позивача було залишено перерахування відповідачем авансу за Договором у сумі 25 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №20381 від 24.10.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 32).

Зважаючи на відсутність доказів здійснення відповідачем інших оплат в рахунок майбутнього гонорару позивача, на час звернення з позовом до суду та вирішення справи місцевим господарським судом залишок несплачених відповідачем коштів (вартості наданих позивачем послуг) становить 215 018,60 грн. (240 018,60 - 25 000,00 = 215 018,60).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем вказаної заборгованості перед позивачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 215 018,60 грн. основного боргу. В частині стягнення з відповідача 25 000,00 грн. основного боргу позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Договором, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню 11 915,44 грн. 3% річних та 480,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.10.2011р. по 31.05.2013р.

Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та розмір заборгованості.

Як уже зазначалося вище, прострочення відповідача розпочалося з 25.05.2013р., а розмір основного боргу становить 215 018,60 грн.

За розрахунком колегії суддів, який було здійснено в межах визначеного позивачем періоду нарахування (тобто з 25.05.2013р. до 31.05.2013р.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 123,71 грн. 3% річних.

Позов в частині стягнення з відповідача 480,04 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки інфляційне збільшення суми боргу за період з 25.05.2013р. по 31.05.2013р. було відсутнє.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015р. у справі №910/12245/13 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015р. у справі №910/12245/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/12245/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк