ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 р. Справа № 804/3189/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Садошенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправними дії відповідача щодо незадоволення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області; зобов'язання відповідача розглянути подане клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області та надати мотивовану відповідь, визначену законом на клопотання у встановлений законом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про об'єднання справ в одне провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем з незаконних та необґрунтованих підстав не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, в отже існують усі підстави для зобов'язання такий дозвіл надати у встановлений законом строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.12.2014 р. ОСОБА_1 подав до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області клопотання в порядку ст. 118 Земельного кодексу України в якому просив в порядку реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без його погодження та виділити земельну ділянку орієнтовним розміром до 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га по передачі його безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Військової сільської ради.

До клопотання додані: копія паспорта, копія реєстраційного номера облікової картки платників податків (ідентифікаційного номера); згода на збір та обробку персональних даних; графічні матеріали: викопіювання з кадастрової карти (плану) та інших графічних матеріалів, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтовний розмір земельної ділянки; графічні матеріали: викопіювання з плану землекористування Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; довідка з Державної статистичної звітності відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області про наявність земель та їх розподіл ( за даними форми 6-зем); довідка Відділу Держземагентства про відсутність земельної власності для ведення особистого селянського господарства.

27.01.2015 р. Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області направило позивачу лист за вих. №31-4-0.11-1430/2-15, в якому зазначило, що згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, з урахуванням норм ст. 81, 116 та ст. 121, із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність або у користування для всіх потреб. В результаті розгляду наданих документів встановлено, що матеріали не відповідають вимогам Земельного кодексу України. На графічних матеріалах не зазначено земельну ділянку орієнтовної площею 2 га, яка передбачається для відведення. Також, в інших документах міститься інформація про відношення ділянки до виду угідь інші багаторічні насадження, при цьому будь-які відомості про належність в даному пакеті документів відсутні.

Позивач не погоджується з таким розглядом поданого до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області клопотання оскільки вважає, що ним у відповідності з вимогами чинного законодавства України визначено всі необхідні дані та обґрунтовано бажання на безоплатне отримання у власність земельної ділянки; відповідач надіслав лист не вказуючи ані про погодження клопотання ані надає мотивованої відмови. На стадії отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, зацікавлена особа ще не має жодних прав щодо запитуваної земельної ділянки, а отже, запитувана частина земної поверхні на цій стадії ще не має статусу земельної ділянки у розумінні ч. 1 ст.79 Земельного кодексу України. Визначення чітких меж запитуваної земельної ділянки може бути здійснено відповідно до закону лише на наступній стадії процесу відведення земельної ділянки у власність - стадії розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Визначати та встановлювати межі земельної ділянки має право лише юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (п. 1.3, 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками). Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (в натуру) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням Акта винесення меж земельної ділянки в натуру. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив'язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі). Діюче законодавство, за поясненнями позивача, не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів. Стосовно графічних матеріалів, які мають додаватись до клопотання в порядку ст. 118 Земельного кодексу України позивач вказав, що відсутні будь-які законодавчі роз'яснення уповноважених на те органів, чинним законодавство України не передбачено такої вимоги.

В заперечення проти даного позову відповідач зазначив, що на графічних матеріалах, наданих позивачем не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовним розміром 2,0 га, а зазначено бажану земельну ділянку єдиним масивом розміром - 16 га (160576, 795 m2); позивачем не зазначено де саме із даного масиву розміром 16 га (зверху, знизу, або з боків) і якої форми (за принципом розподілення паїв - смугами, або будь-яким іншим способом) має бути виділена бажана земельна ділянка розміром 2,0 га; із питанням щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовним розміром 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства одночасно звернулось 10 громадян до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області із аналогічними графічними матеріалами, де зазначений увесь масив - розміром приблизно 16 га, а не бажані місця розташування земельних ділянок кожного громадянина по 2, 0 га. Це громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7; 10 громадян бажають відвести земельні ділянки для особистого селянського господарства розміром по 2,0 га із даного масиву і відповідно площа повинна бути не меншою 20 га. Даний масив розміром 16 га без зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки кожного із громадян по 2,0 га - не дає можливості задовольнити клопотання усіх 10 громадян, оскільки після визначення кожним громадянином бажаного місця розташування своєї земельної ділянки, за відсутністю достатньої площі можливе буде надання дозволу на відведення земельних ділянок 8 громадянам; відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), наданої позивачу, земельна ділянка має державну форму власності; цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення; вид угідь - Інші багаторічні насадження (графа 10); Головне управління Держземагентства на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства від 15.10.2014 року №328 звернулось із запитом до Військової сільської ради та отримало заперечення у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки.

З огляду на викладені вище обставини, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до яких, зокрема, відноситься розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 445 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п. 7 вказаного Положення).

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (пп. 6-1 п. 4 даного Положення).

Відповідно до п. 4.30 Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 05.09.2012 р. №419, та змін від 01.03.2013 року №92 Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати функції в контексті заявлених позовних вимог виступає Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із ст. 151 Земельного кодексу України.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 28.02.2013 р. № 72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб» затверджені Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування на без конкурентних засадах) для всіх потреб, які є Додатком 1 до даного наказу.

Пункт 2.1. При надходженні до територіального органу (у даному випадку до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області) клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності відповідний територіальний орган безпосередньо, в момент звернення, здійснює реєстрацію такого клопотання.

Після реєстрації клопотання, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, зобов'язане у строк, що не перевищує 20 днів перевірити: у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України); відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (ч. 4, 5 ст. 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно - територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі надання для містобудівних потреб) (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») (п. 2.2 Методичних рекомендацій).

Для отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки вимог, зазначених у п.2.2 цих Методичних рекомендацій, територіальні органи можуть звертатися до відповідних управлінь (відділів) Держземагентства у районах (містах), міжрайонних, міжміських, міськрайонних управлінь Держземагентства (п. 2.3 Методичних рекомендацій).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника.

Разом з тим, зі змісту листа відповідача від 27.01.2015 р. вих. №31-4-0.11-1430/2-15 вбачається, що відповідачем не розглянуто клопотання в порядку ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Відсутня також відмова в наданні відповідного дозволу, оскільки зазначено лише про невідповідність наданих матеріалів вимогам Земельного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не вирішення клопотання у встановленому порядку та не прийняття відповідного рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Разом з тим, вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо незадоволення клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не підлягає задоволенню, оскільки є неналежним способом захисту порушеного права, та фактично покладає на суд обов'язок у заявленому спорі здійснити висновок щодо питання, яке віднесено до компетенції відповідача, а не суду.

Відтак, в контексті заявлених позовних вимог, враховуючи, що фактично відмови у наданні дозволу не відбулося, суд не має досліджувати докази позивача в обґрунтування незадоволення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки та відповідні доводи в їх заперечення, оскільки порушеного права особи в даній частині суб'єктом владних повноважень здійснено не було.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області щодо не вирішення клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. у встановленому порядку і зобов'язати Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносно доводів відповідача про наявність 10 осіб, які заявили про бажане місце розташування їх майбутніх земельних ділянок на заявленій позивачем території, суд зазначає, що такі відомості у листі не зазначені, що підтверджує висновок суду про відсутність обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень, яке мало б бути винесено за наслідками розгляду клопотання.

Довід відповідача щодо заперечення органу місцевого самоврядування на виділення земельних ділянок позивачу та іншій групі осіб суд зазначає, що лист Військової сільської ради не датований. Матеріали справи також не містять доказів коли вказаний лист було отримано відповідачем.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача щодо неможливості визначення чіткого місця розташування майбутньої земельної ділянки, оскільки закон зобов'язує його визначити лише орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення та додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області щодо не вирішення клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. у встановленому порядку та зобов'язання Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області щодо не вирішення клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. у встановленому порядку;

Зобов'язати Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 р. в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 48,72 грн. (сорок вісім грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 31 березня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 31.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун