УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 135252/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Гінди О.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Пшибила Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 21.05.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242302 від 24.01.2012 року, яким визначено грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 595 087,00 грн. за основним платежем та 1 075 610,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладеного між позивачем та ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 595 087 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції на суму 1 075 610 грн. Висновки податкового органу вважає неправомірними, так як вони підтверджені первинними документами, а також укладені правочини є реальними та в судовому порядку не визнані недійсними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000242302 від 24.01.2012 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в м. Івано-Франківську оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язану надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

В порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198; п.201.1., п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI Івано-Франківським ОДОСП завищено суму податкового кредиту: за вересень 2011 р. на суму 1637469 грн. за операціями з придбання товаро-матеріальних цінностей в ТзОВ «Торін Альянс», (сума ПДВ 488580 грн),, ТДОВ «Лейтон груп», (сума ПДВ 611606 грн), ТзОВ «Рівенто Ассет», (сума ПДВ 537283 грн).

Враховуючи зазначені обставини справи та вимоги норм Закону України «Про податок на додану вартість», відображення в податковому обліку поставок, які не були реально здійснені сторонами призвело до незаконного формування позивачем податкового кредиту.

Судом залишено поза увагою вимоги Податкового кодексу України та факт відсутності податкових накладних під час проведення перевірки податковим органом, які свідчать про правомірність висновку щодо відсутності права позивача на податковий кредит по операціях з «Космонава Україна» на суму ПДВ 69883,0грн.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року (а.с. 201-214).

За результатами проведеної перевірки відповідачем 10.01.2012 року складено акт за № 132/23-2/00375409, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.1., п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 2 595 087 грн., в т.ч.: в серпні 2010 року в сумі 111602 грн., в грудні 2010 року в сумі 771 133 грн., у вересні 2011 року в сумі 1 707 352 грн.( т.1 а.с.124)

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 24.01.2012 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000242302 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 2 595 087грн. за основним платежем та 1 075 610 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями ( т.1 а.с. 127).

В процедурі адміністративного оскарження вказане вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с. 128-130).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарськиї операцій з названими вище контрагентами та достовірності даних первинного бухгалтерського обліку по цих договорах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, висновки про наявність вказаних вище порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем під час перевірки використаних актів та довідок перевірки контрагентів позивача ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна» про відсутність у них трудових ресурсів, необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, основних фондів виробничих активів складських приміщень, наявність ряду фіктивних суб'єктів господарювання, угоди з якими теж є нікчемними. Тобто, зроблено висновок про діяльність вказаних підприємств спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, висновку про фіктивність правочинів (а.с.176-193).

Проте такий висновок податкового органу є помилковим, так як не враховує всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Даючи правовий аналіз господарських оперцій з контрагентами, суд першої інстанції вірно виходив з вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким визначено, що первинний документ (договори, накладні, рахунки тощо) -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, позаяк господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого)податку у зв»язку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями( іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту) ( пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

Згідно з підпункту 14.1.181. статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав в повному обсязі.

Так, реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується наступними документами.

Договором поставки ПП «Лєсік & Т» з позивачем № 18/06 ЛИ від 21.06.2010 року та специфікаціями до нього за № 4 від 06.07.2010 року, № 5 від 09.07.2010 року, № 7 від 12.07.2010 року, № 8 від 20.07.2010 року про поставку в липні 2010 року ячменю фуражного українського походження - врожай 2010 року та гороху фуражного українського походження врожай 2010 року (специфікація № 6 від 12.07.2010 року). Поставка товару здійснювалася на умовах EXW: Херсонський морський торгівельний порт. Поставлений товар в день його одержання та в місці поставки позивач передавав на підставі договору комісії № 01/08-КР від 03.07.2009 року та актів прийому-передачі комісіонеру ТзОВ «Ростзернопродукт»(м. Одеса) (т.1 а.с. 137-138).

Виконуючи умови договору комісії ТзОВ «Ростзернопродукт» за дорученням позивача уклало зовнішньо-економічний контракт № RZP-VEG-1607-В від 16.07.2010 року та здійснило відвантаження товарів на експорт нерезиденту «VEGA &РARTNERS LLP»(27/28 Eastcastele str. London W1W8DH United Kindom). За результатами виконання доручення ним були надані позивачу звіти комісіонера, а відтак простежується послідовність господарських операцій по придбанню позивачем ячменю та гороху від ПП «Лєсік & Т» та наступний її продаж на експорт і фактична наявність вказаного товару, що був використаний у підприємницькій діяльності.

26.05.2010 року ПП «ВТК «БЕЛТРАНС» уклало договір поставки з позивачем № 26/05, за яким відповідно до специфікацій до нього за № 2 від 06.12.2010 року, № 3 від 13.07.2010 року ПП «ВТК «БЕЛТРАНС»поставило позивачу в грудні 2010 року олію соняшникову нерафіновану 1-го сорту (т.1 а.с. 139-140).

Поставка товару здійснювалася на умовах EXW: склад TOB «Херсонес», м. Херсон. Поставлений товар в день його одержання та в місці поставки об'єднання передало на підставі договору комісії № 2/К від 06.12.2010 pоку, актів прийому-передачі від 29.12.2010 року № 1 та № 2 комісіонеру - ТзОВ «Кубагро»(м. Біляєвка Одеської обл.). Виконуючи умови договорів комісії ТзОВ «Кубагро»уклало зовнішньоекономічні контракти № AG114/326-10 від 07.12.2010 року, № АП114/330-10 від 10.12.2010 року за дорученням позивача та здійснило відвантаження товарів на експорт нерезиденту ADE AG (9 ALPENSTRASSE. 6300 ZUG, SWITZERLAND TAX IDENTIFICATION) згідно ВМД від 10.01.2011 pоку № 000078 та № 000081. За результатами виконання доручення ТзОВ «Кубагро»надано позивачу звіт комісіонера від 14.02.2011 року № 1. Таким чином, підтверджується фактичне придбання товару та його реалізація.

15.08.2011 року ТзОВ «Торін Альянс» уклало договір купівлі-продажу з позивачем № 15/08-11, відповідно до якого передало у власність позивача обладнання- тунель для сушки пляшок автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 1), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 2), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 3), автоматична ротаційна етикувальна установка (вузол 4) та автомат укладання пляшок в гофрокоробки., які використовуються для виробництва лікеро-горілчаної продукції) (т.1 а.с. 131).

08.09.2011 року ТзОВ «Лейтон групп» уклало договір купівлі-продажу обладнання з позивачем № 37, відповідно до якого ТзОВ «Лейтон групп» передало у власність позивачу гофрокороба по вазі палетообмотувальний автомат (т.1а.с. 133).

16.08.2011 року ТзОВ «Рівенто Ассет» уклало договір купівлі-продажу обладнання з позивачем. Відповідно до умов даного договору ТзОВ «Рівенто Ассет» передає у власність позивача обладнання для виробництва лікеро-горілчаної продукції, яке позивачем одержано у власність товар, а у ТзОВ "Космонава Україна"позивачем придбано комплекти етикеток (т.1а.с.132).

Як видно з матеріалів справи на виконання даних договорів виписано видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товарів. (т1.а.с. 134-136, 141-156, т.2 а.с.5-94)).

Крім того, у ТзОВ «Космонава Україна"позивачем придбано комплекти етикеток, що підтверджується також податковими та видатковими накладними (т.1а.с.220-231), що спростовує висновок податкового органу про відсутність податкових накладних та відсутністиь права на формування податкового кредиту..

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з названими вище контрагентами (договори, податкові накладні, видаткові накладні,) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Податковитм органом не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Виходячи з того, що податкові накладні, виписані ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна» відповідають усім умовам, передбаченим статтею 201 ПК України, а на момент їх виписування контрагенти були зареєстрованими платниками ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підтвердження податкового кредит, сформованого позивачем на підставі вказаних вище господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність вказаних правочинів ґрунтується також на відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності( відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутності підприємства за місцем знаходженням), а також на не виконанні своїх податкових зобов»язань контрагентом позивача ТзОВ « Дім пива), а не самого позивача.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем .

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21- 500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).

Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження висновків про нікчемність правочинів позивача з ПП «Лєсік & Т», ПП «ВТК «Бєлтранс», ТзОВ «Торін Альянс», ТзОВ «Рівенто Ассет», ТзОВ «Лейтон Груп», ТзОВ «Космонава Україна», викладених в акті перевірки від 10.01.2012 року № 132/23-2/00375409, які є помилковими.

Відповідачем також не представлено доказів (вироку, постанови, рішення про нікчемність договорів тощо) про факт порушення зі сторони позивача чи його контрагента ст.203, ст.207, ст.215 та ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, в матеріалах справи немає жодного доказу неправомірності дій позивача. Усі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях про імовірну фіктивну діяльність контрагента.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано факт поставки товару та використання його у господарській діяльності, а тому висновок податкового органу про завищення податкового кредиту є неправомірним.

При апеляційному перегляді апелянтом також не представлено належно оформлених процесуальних документів (вироки, рішення про нікчемність угод), які б об»єктивно ствердили не реальність товарних операцій, на які посилається апелянт, а тому дані доводи не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі №2а-1394/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді О.М.Гінда

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 28.04.2015 року.