ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.12.2006 | Справа №2-25/17815-2006А |
За позовом Підприємства «Кримфарма» (м. Сімферополь, вул.М.Залкі,19-а,к.30)
До відповідача Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в АР Крим (м.Сімферополь, вул.Речна,10)
Про визнання нечинним рішення
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача – Васькін І.А., представ., дов у справі.
Від відповідача – Волошина В.А., нач. інспекц., дов у справі, Руденко Н.Ю., ю\к, дов. у справі.
Сутність спору: Позивач підприємство «Кримфарма» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в АР Крим про визнання нечинним рішення від 23.10.2006р. про відмову узгодження паспорту аптечного складу, розташованого за адресою м. Сімферополь, вул.. Артилерійська, 90, та зобов’язати відповідача у триденний термін прийняти рішення про узгодження паспорта аптечного складу.
Клопотанням від 04.12.2006р. та від 08.12.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1100грн., у доказ представив договір та платіжні доручення про оплату.
Заявою від 13.12.2006р. позивач змінив предмет позову і просить п.1 позовної заяви вважати у наступні редакції: «Визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у проведенні перевірки аптечного складу з питань, які не відносяться до його компетенції і необґрунтованої відмові в узгодженні паспорта аптечного складу, розташованого за адресою м. Сімферополь, вул.. Артилерійська, 90. У решті позовні вимоги залишити без змін.»
Клопотанням від 18.12.2006р. позивач уточнив предмет позову та просить п.2 позовних вимог вважати таким: «Зобов’язати відповідача узгодити паспорт складу за адресою м. Сімферополь, вул. Артилерійська, 90.»
Відповідач проти позову заперечує і вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав, вказаних у відзиві на позов.( л.спр. 28-34)
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
26.09.2006р. позивач направив відповідачеві для узгодження паспорт аптечного складу, розташованого за адресою Сімферополь, вул. Артилерійська, 90.
23.10.2006р. відповідач обстежував склад, що належить позивачу на правах оренди, і склав акт «Про результати перевірки паспортів аптечних установ суб'єктів підприємницької діяльності».
23.10.2006р., відповідач вих. № 1596/05-01 повідомив позивача про відмову в узгодженні паспорта. Підставами відмови вказані: приміщення аптечного складу не ізольоване, виробничі приміщення аптечного складу (експедиційна і приймальна кімнати) суміщені із службовий-побутовими приміщеннями (кімната персоналу, туалет і кімната зберігання інвентарю), що не забезпечує послідовність технологічного процесу, не надані документи, підтверджуючі наявність і кваліфікаційний рівень фахівців, вентиляція аптечного складу припливна, що не відповідає вимогам, фактична площа аптечного складу не відповідає площі, вказаній в санітарному паспорті.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню по наступних підставах.
Пунктом 44 Постанови КМУ від 04.07.2001р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності», передбачено, що для господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати засвідчену установленому порядку копію паспорту аптечного закладу (структурного підрозділу), складеного за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів Українi.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1570 від 17.11.2004р. «Про затвердження Правив торгівлі лікарськими засобами в аптечних заставах» передбачено, що паспорт аптечного закладу (його структурного підрозділу) - це складений суб'єктом господарювання при створенні або реконструкції аптечного закладу і погоджений з територіальними органами державної санітарно-епідеміологічної служби, державного контролю якості лікарських засобів і місцевими органами виконавчої влади документ, який засвідчує відповідність наявних приміщень та устатковання аптечного закладу (його структурного підрозділу) встановленим вимогам і можливість використання для оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
Форма паспорта аптечного складу встановлена додатком до Постанови КМУ № 1570.
Разом з тим, Постановою КМУ №1570 не визначені повноваження відповідача, інших територіальних органів при узгодженні паспорта аптечного складу, порядок напряму паспорта в контролюючий орган, перелік додатків до нього, а також порядок оформлення відмови в узгодженні паспорта.
Суд, керуючись ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 9 КАСУ, вважає, що контрольні повноваження і компетенція відповідача при узгодженні паспорта складу, визначаються, зокрема відповідно до преамбули, статтями 2,13-15 ЗУ «Про лікарські засоби (від 04.04.1996 № 123/96-ВР), вимогами Постанови КМУ «Про затвердження Положення про Державну інспекцію контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я» (від 16.02.1998г. № 179); Зразкового положення про Державну інспекцію контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополя (затверджено наказом МОЗ України від 31.07.2006 р. № 530).
Норми вказаного законодавства свідчать про те, що контрольні повноваження відповідача реалізуються їм в процесі правовідносин, пов'язаних із створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів. (преамбула ЗУ). При цьому, згідно ст. 2 ЗУ, якість лікарського засобу - сукупність властивостей, які надають лікарському засобу здатність задовольняти споживачів відповідно до свого призначення і відповідають вимогам, встановленим законодавством.
Пунктом 4 Переліку, затвердженого наказом МОЗ № 647 від 28.09.2006р., встановлено, що до компетенції СЕС віднесена видача висновку «про відповідність наявних приміщень, матеріально-технічної бази вимогам санітарних норм і правил, який додається до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності (згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 N 756 ( 756-2001-п ) «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»).
Вказаний наказ кореспондується з правами СЕС, передбаченими ст.ст. 10,11,15,19,22,42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (№ 4004-XII від 24.02.1994г.).
Системний аналіз приведеного законодавства свідчить про те, що відповідність наявних приміщень та обладнання вимогам санітарних норм і правил для здійснення господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а також існування санітарно-гігієнічних умов для провадження вищезазначених видів діяльності віднесені до виняткової компетенції територіального органу СЕС.
Крім того, порушуючи вимоги ч.4 ст. 79; ч.2 ст.71 КАСУ відповідачем не надано належних доказів того, нормами яких стандартів, правил і т.д., належить керуватися контролюючому органу, коли він робить висновок чи є приміщення складу ізольованим чи ні, враховуючи, що таке поняття не міститься в Державніх будівельніх нормах України Будінки і споруди Заклади охорони здоров'я ДБН В.2.2-10-2001 v0002241-01 (Держбуд України від 04.01.2001 № 2). Також відповідач не обгрунтував, якими нормативними актами встановлені порушення вимог до послідовності технологічного процесу, які, на його думку, були допущені позивачем.
При таких обставинах, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача, що виразилися у відмові узгодження паспорта складу по підставах, вказаних в п.1 акту від 23.10.2006г. і в п.п. 1,2,4,5 вих. № 1596/05-01 від 23.10.2006 р.
Пункт 11 Постанови КМУ № 1570 встановлені вимоги до суб'єкта господарювання, який проводить діяльність по оптовій торгівлі лікарськими засобами, зокрема мати достатню кількість кваліфікованих працівників, мати паспорт аптечного складу (бази) згідно з додатком.
Суд приходить до висновку про те, що, за відсутності у формі паспорта аптечного складу вимог про кваліфікацію працівників позивача, у відповідача були відсутні правові підстави вимагати від позивача вказані відомості про кваліфікаційний рівень працівників, які по сенсу п.11 Постанови КМУ №1570, є самостійними вимогами до суб'єкта господарювання.
Суд відхиляє доводи відповідача з посиланнями на норми наказу державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, (МОЗ України від 12.01.2001г. № 3/8), яким затверджені ліцензійні умови здійснення господарської діяльності по виробництву лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, у зв’язку з наступним.
Відповідач не є органом ліцензування, не має делегованих повноважень Державного департаменту, отже, він необгрунтовано вважає правомірним при узгодженні паспорта складу вимагати від суб'єкта господарювання відомостей і документів, які позивач зобов'язаний надавати безпосередньо органу ліцензування.
На підставі викладеного, даючи правову оцінку діям відповідача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача, оскільки не надання позивачем відповідачеві наказів про призначення працівників, документів про їх кваліфікацію (п.4,5 акту від 23.10.2006г., п.3 вих. № 1596/05-01 від 23.10.2006 р.), не може служити законною підставою для відмови в узгодженні паспорта складу.
Також суд не може прийняти доводи відповідача про порядок проведення перевірки складів при узгодженні паспорта, з посиланнями на внутрішні документи відповідача, оскільки вказані документи не зареєстровані в установленому порядку, не доведені до позивача, не мають нормативної сили.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 1100грн., суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Частиною 3 ст. 90 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно п. 2 розділу У11 Прикінцевих і перехідних положень КАС України встановлено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина 3 ст. 90 цього кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Оскільки не цей час закон щодо встановлення граничного розміру правової допомоги не прийнятий, суд керується Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
Відповідно з п.п.2) п.1 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Позивачем не надано доказів, які б підтвердили скільки повних робочих днів відпрацювала особа, яка надала правову допомогу.
Цього ж не вказано в договорі, що представлений позивачем (л.спр. 49).
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 3,40 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. із Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 КАС України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 19.12.2006 р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.ч.3 ст.94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в АР Крим (м. Сімферополь, вул.Речна,10), що виразилися у проведенні перевірки аптечного складу з питань, які не відносяться до його компетенції і необґрунтованої відмові в узгодженні паспорта аптечного складу, розташованого за адресою м. Сімферополь, вул.. Артилерійська, 90, який належить Підприємству «Кримфарма» ( м. Сімферополь, вул.. М.Залкі,19-а, к.30).
3. Зобов’язати Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Речна,10) узгодити паспорт аптечного складу за адресою м. Сімферополь, вул. Артилерійська, 90, який належить Підприємству «Кримфарма» ( м. Сімферополь, вул. М.Залкі,19-а, к.30)
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Кримфарма» ( м. Сімферополь, вул. М.Залкі,19-а, к.30) 3,40 грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.