КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-11969/08 Головуючий у І інстанції - Кочан В.М.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бабенка К.А., Бараненка І.І., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та виплатити недоотриману пенсію, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2007 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія, яку одержує позивач, не є нижчою за розмір, встановлений законодавством України. Вимога про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна визначатися згідно з Законами України «Про прожитковий мінімум» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Проте, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 1 групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по І-й групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком;
Стаття 50 вказаного закону також передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок обчислення був визначений Постановами Кабінету Міністрів України: № 1 від 03.01.2002 року та № 836 від 26.07.1996 року.
Пунктом 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином встановлено, що Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 836 від 26.07.1996 року, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України.
За таких умов рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
Оскільки порушення судом норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині вказаних позовних вимог, тому воно відповідно до вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог Законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002 - 2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія судів зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян і достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 рої № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
При цьому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 рок) що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а такої окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений на рівні 284 грн. 69 коп.
Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений на рівні 332 грн. 00 коп.
Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до статті 65 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" на одну особу, як втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий; мінімум дія осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн., 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Таким чином, для позивача як інваліда 1 групи, особи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить, з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 стати 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 листопада 2007 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди - задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 1 групи, з врахуванням мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2004 року по 01.07.2007 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді