КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-11946/08 Головуючий у І інстанції: Білий В.М.
Суддя-доповідач: Коваль М.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Коваля М.В., суддів Бабенка К.А. та Бараненка І.І., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2007 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2007 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Рішення суду вмотивовано тим, що з змісту позовних вимог випливає, що заявлений адміністративний позов носить майновий характер
Не погоджуючись з судовим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. На думку апелянта, при постановленні ухвали судом порушені норми права та не встановлені обставини у справі, які мають суттєве значення для вирішення її по суті.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При закритті провадження у справі, суд керувався положеннями п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
З таким висновком не можливо не погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади , органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
П.1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Із змісту ст. 12 Земельного кодексу України випливає, що міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. При здійсненні власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, в якому його вжито у п. 1ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Чернігівською міською радою 30.09.2003 року було укладено договір оренди земельної ділянки м. Чернігові для експлуатації кіоску. Строк дії договору закінчився 01.07.2006 року та згідно витягу оспорюваного рішення відповідача в передачі земельної ділянки для експлуатації комерційного кіоску позивачу відмовлено, тобто позивач подав позов з метою захистити своє право користування земельною ділянкою, яке на думку позивач порушено їх власником - Чернігівською міською радою.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження, оскільки відсутні будь-які ознаки публічно правових відносин між позивачем та відповідачем.
З врахуванням викладеного, судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: