Справа № 307/2707/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Панька В.Ф., Куштана Б.П.

при секретарі - Дашковській С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансові Перспективи», яке представляє інтереси ПАТ «Дельта Банк» на рішення Тячівського районного суду від 17 листопада 2014 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на нерухоме майно, виселення, зняття з реєстраційного обліку, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, виселення, зняття з реєстраційного обліку, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між АКІБ «УКРСИББАНК» (правонаступник ПАТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_2 18.02.2008р. укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11298858000, згідно якого останній отримав кредит в сумі 81000,00 дол. США, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 18.02.2028 р. або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 18.02.2008р. уклали договір іпотеки б/н, за умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 75,8 кв.м. та літню кухню, загальною площею 60,7 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1.

08.12.2011 р. ПАТ «УКРСИББАНК» відступило свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі вищезгаданий, ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується випискою з Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами 08.12.11р. та актом прийому передачі Документації.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 93 780,52 дол.США, що згідно курсу НБУ станом на 05.05.2014р. є еквівалентом 1069097,92 грн.

06.05.2014 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про усунення порушення, про погашення заборгованості за кредитним договором та про виселення, з попередженням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на дату звернення до суду спір відповідач в добровільному порядку не виселився. Тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 75,8 кв.м. та літню кухню, загальною площею 60,7 кв.м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 шляхом передачі предмета іпотеки ПАТ «Дельта Банк» у власність; визнати за позивачем право власності на згадане іпотечне майно; виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною вище адресою; зобов'язати відповідача передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та покласти на нього судові витрати.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не вились, про причину неявки не повідомили. Враховуючи, що вони належним чином повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджено відповідними розписками, суд вважав за можливе розглянути справу у їх відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України та без фіксації судового процесу, що узгоджується з ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги стосовно заборгованості відповідача перед позивачем на суму позову є доведеними, позивач вправі вимагати повернення цього боргу, однак у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з дією ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» /надалі - Закон про мораторій/.

Апеляційна скарга містить такі доводи незаконності прийнятого рішення як тимчасова дія Закону про мораторій та суперечність цього Закону Конституції України і ЦК України, а також не вияснення судом всіх обставин справи.

Зазначені доводи заслуговують частково на увагу на підставі наступного.

Закон про мораторій не визнаний не конституційним, а його норми співвідносяться з нормами ЦК України як спеціальні до загальних.

По справі вияснені всі обставини, які мають відношення до вирішення даного спору. Не вияснення окремих обставин, на які вказується в апеляційній скарзі - чи була згода позичальника на примусове стягнення, чи проживає він в будинку, який є предметом іпотеки та чи є в нього інше житло - також не може бути прийнято до уваги, оскільки ці питання не ставились перед судом, а доведення цих обставин покладається на сторін відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В зазначеному іпотечному договорі таке застереження зазначено.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-124-цс 13 і вона є обов'язковою для застосування при розгляді інших справ відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

06 травня 2014 року відповідачу було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання та з вимогою про погашення заборгованості в повному обсязі, а в разі невиконання - звільнити цей будинок в добровільному порядку із зняттям з реєстрації всіх осіб в цьому будинку.

Відповідно до довідки ГУ ДМС України в Закарпатській області ОСОБА_3 значиться зареєстрованим в АДРЕСА_2 /а.с.72/. Тобто місце реєстрації його місця проживання не є місцезнаходженням іпотечного майна, оскільки останнє знаходиться по АДРЕСА_1. По цій причині позовні вимоги про виселення задоволенню не підлягають, оскільки на підставі зазначеного суд констатує, що відповідач не проживає в будинку, який передано в іпотеку. Даних про інших осіб, які б проживали в цьому будинку в справі відсутні. Це стосується і позовних вимог про зняття з реєстраційного обліку.

Відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено наступне:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Виходячи із цих обставин та обставин, зазначених вище, суд констатує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - про звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, встановлення права власності на це майно та вимоги щодо зобов'язання відповідача надати правовстановлюючі документи на це майно - без застосування вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки, як вказано, відповідач проживає не в будинку, переданого в іпотеку, а по іншій адресі.

Детального розрахунку заборгованості - по видам платежів - позивачем не надано, представник останнього в суд не явився і тому суд виходив із загальної суми заборгованості.

Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові перспективи» в інтересах ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 17 листопада 2014 року поданій справі по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11298858000 від 18.02.2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2, на загальну суму станом на 05.05.2014 р. 93 780,52 доларів США, що станом на 05.05.2014 р. становить 1 069 097,92 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.02.2008 р., укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2, а саме: на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 шляхом передачі цього домоволодіння у власність ПАТ «Дельта Банк».

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на зазначений будинок.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по справі в сумі 5 481 грн.

Рішення суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом дводцяти днів.

Судді: