КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 740/1263/15 Головуючий у 1-й інстанції: Хандога В.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині та Ніжинському районі на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині та Ніжинському районі про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного утримання, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині та Ніжинському районі (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку її щомісячного утримання, як голови Ніжинського районного суду Чернігівської області, у розмірі 90% заробітної плати працюючого в даний час на відповідній посаді судді - голови суду; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щомісячного довічного утримання, як судді у відставці, в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді на посаді голови районного суду, яку вона займала до виходу у відставку, відповідно до довідки ТУДСА у Чернігівській області від 12.03.2014 року, починаючи з 01.01.2014 року, без обмеження строку та граничного розміру виплати з передбаченими законом надбавками та доплатами. Стягнути з відповідача на її користь одноразово недораховану та недоплачену суму щомісячного довічного утримання судді у відставці за всі місяці, починаючи з 01.01.2014 року, виходячи із заробітної плати голови Ніжинського міськрайонного суду.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, щодо перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, як голови Ніжинського районного суду Чернігівської області, у розмірі 90% заробітної плати працюючого в даний час на відповідній посаді судді - голови суду. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати працюючого на посаді голови районного суду, яку вона займала до виходу у відставку, відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 12.03.2014 року №03-36/787, починаючи з 17 вересня 2014 року, без обмеження строку та граничного розміру грошового утримання судді у відставці, з врахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги за період з 01 січня 2014 по 16 вересня 2014 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області з 1987 року у зв'язку з виходом у відставку з посади голови Ніжинського районного суду та призначенням довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків її заробітної плати.

Відповідно до довідки Територіального Управління у Чернігівській області Державної судової адміністрації України №03-36/786 від 12 березня 2014 року, суддівська винагорода, згідно ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голови Ніжинського міськрайонного суду, який працює на відповідній посаді, станом на 01 січня 2014 року становить 20706 грн. 00 коп.

17 лютого 2015 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи до розміру заробітної плати голови Ніжинського міськрайонного суду, який працює на відповідній посаді, зазначеного у довідці ТУДСА, з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, яким визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність положення Закону України №3668 від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якими було звужено обсяг права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Листом від 18 лютого 2015 року № 1099/06-12 відповідач відмовив їй у здійсненні вказаного перерахунку, посилаючись на те, що проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці не передбачено згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно не здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивача виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями розділу X Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначається статус судді у відставці, зокрема, і порядок обчислення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (ст. 138 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частина третя статті 138 вказаного Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № З-рп/2013 визнано частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "По судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ, оскільки визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання судців, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання підлягає виплаті судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Колегія суддів вважає, що судді у відставці мають право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з чим, відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства, тобто протиправно, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на ч. 4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що будь яких інших перерахунків довічного грошового утримання, крім перерахунків довічного грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України не передбачено, оскільки це суперечить вимогам вищезазначеного закону та рішенню Конституційного суду України.

Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ніжині та Ніжинському районі залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.