ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р.Справа № 915/2186/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кізленко В.А., за довіреністю №01-02/165 від 25.11.2014р.

від відповідача-1: Геранін О.М., за довіреністю №856 від 26.06.2014р.

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2015 року

по справі №915/2186/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан";

2. Компанії "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В.";

3. Компанії "Бельмонт Індастріз Інк."

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", Компанії "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В." та Компанії "Бельмонт Індастріз Інк." про визнання недійсним договору кредитної лінії №б/н від 21.03.2011 року між Компанією "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В." та ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2015 року по справі №915/2186/14 (суддя Давченко Т.М.) провадження по справі припинено із посиланням на п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Вказана ухвала вмотивована тим, що оскільки спірний договір містить п.8.4, відповідно до якого сторони визначили, що у разі виникнення спору, спір має бути остаточно вирішений відповідно до Регламенту з Арбітражу та Примирення Міжнародного арбітражного суду при Федеральній палаті Економіки Австрії (Віденський Регламент), відповідно до вказаного пункту договору місцем арбітражу є Відень (Австрія), вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот"), в якій просить її скасувати та передати справу до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду по суті, з посиланням на не повне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 (до ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких відповідач-1 просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" без задоволення.

Представник відповідача-2 та відповідача-3 у судові засідання не з'явились, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.03.2015р. Окрім того, про належне повідомлення представників відповідачів про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 20.04.2015р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" за відсутністю представників відповідача-2 та відповідача-3 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011р. між Компанією "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В." (OLYMPUS INVESTMENTS (2001) B.V.) (відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (відповідач-1) було укладено договір кредитної лінії.

За п.8.4 договору даний договір регулюється законодавством України. Будь-які суперечки або розбіжності, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, в першу чергу вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо будь-яка сторона у письмовій формі повідомить іншу сторону про те, що спір не вдалося вирішити шляхом переговорів, спір має бути остаточно вирішений відповідно до Регламенту з Арбітражу та Примирення Міжнародного арбітражного суду при Федеральній палаті Економіки Австрії (Віденський Регламент). Відповідно до вказаного пункту договору місцем арбітражу є Відень (Австрія).

11.03.2015 року до місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", відповідно до вказаного відзиву відповідач-1 просив припинити провадження по справі з посиланням на п.8.4 спірного договору.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2015 року по справі №915/2186/14 (суддя Давченко Т.М.) провадження по справі припинено із посиланням на п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Вказана ухвала вмотивована тим, що оскільки спірний договір містить п.8.4, відповідно до якого сторони визначили, що у разі виникнення спору, спір має бути остаточно вирішений відповідно до Регламенту з Арбітражу та Примирення Міжнародного арбітражного суду при Федеральній палаті Економіки Австрії (Віденський Регламент), відповідно до вказаного пункту договору місцем арбітражу є Відень (Австрія), вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено вище, 21.03.2011р. між Компанією "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В." (OLYMPUS INVESTMENTS (2001) B.V.) (відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (відповідач-1) було укладено договір кредитної лінії.

За п.8.4 договору даний договір регулюється законодавством України. Будь-які суперечки або розбіжності, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, в першу чергу вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо будь-яка сторона у письмовій формі повідомить іншу сторону про те, що спір не вдалося вирішити шляхом переговорів, спір має бути остаточно вирішений відповідно до Регламенту з Арбітражу та Примирення Міжнародного арбітражного суду при Федеральній палаті Економіки Австрії (Віденський Регламент). Відповідно до вказаного пункту договору місцем арбітражу є Відень (Австрія).

Місцевий господарський суд, при винесенні оскаржуваної ухвали, прийшов до висновку, що відповідачі 1 та 2 передбачили п.8.4 договору, що вирішення спорів за спірним договором вирішується за Регламентом з Арбітражу та Примирення Міжнародного арбітражного суду при Федеральній палаті Економіки Австрії, при цьому місцем арбітражу є Відень. З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що спір по справі №915/2186/14 не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Апеляційний господарський суд зауважує, що спірний договір укладено між відповідачем 1 та 2 по даній справі.

Право на передачу спору на вирішення третейського суду може бути реалізовано виключно сторонами правочину також після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 ГПК, шляхом укладення ними окремої арбітражної угоди або включення до договору (контракту) арбітражного застереження після звернення з позовом до господарського суду.

Якщо відповідну умову включено до цивільно-правової угоди, то на неї поширюються загальні умови виконання зобов'язань, у тому числі щодо недопустимості односторонньої відмови від їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій».

Апеляційний господарський суд зауважує, ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" не є стороною за спірним договором, а отже не має виконувати його умови, зокрема п. 8.4 договору.

За ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено право фізичних або юридичних осіб на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключено судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно із ст.2 Закону України «Про третейські суди», третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, у відповідності до ст. 125 Конституції України.

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про третейські суди», є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права на захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин, передбаченого ст. 55 Конституції України.

Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачений вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам України. Згідно із ч. 2 ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 даної статті, та інших спорів, передбачених законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд зауважує, що діючим процесуальним законодавством не передбачено обмежень юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»).

В даному випадку третейська угода між відповідачами 1 та 2 була укладена у вигляді третейського застереження в п. 8.4 спірного договору.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає спосіб захисту порушених або оспорюваних інтересів.

Таким чином, третейська угода є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність жодним чином не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, та в свою чергу не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що даний спір про визнання недійсним договору кредитної лінії №б/н від 21.03.2011 року між Компанією "Олімпус Інвестментс (2001) Б.В." та ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" підлягає розгляду у господарських судах України.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", яке є позивачем по даній справі, не є стороною спірної третейської угоди.

Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, не відповідає приписам Конституції України та порушує право позивача на судовий захист своїх прав та законних інтересів.

Аналогічна правова практика викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року по справі №908/1009/14.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, направлення справи на розгляд до господарського суду Миколаївської області та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2015 року по справі №915/2186/14 скасувати.

Справу №915/2186/14 направити на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку. '

Повний текст постанови підписаний 27 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький Т.Я. Гладишева