ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015№910/2497/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2497/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроект», м. Київ,

до українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», м. Київ,

про стягнення 70 281,16 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Беспаль Л.Г. (довіреність від 02.10.2014 №12/174).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроект» (далі -Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі -Підприємство): 828 651, 94 грн. основного боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору комісії від 22.11.2013 № 941-336 (далі - Договір); 26 796, 14 грн. втрат від інфляції; 39 276, 80 грн. пені та 4 208, 22 грн. 3% річних.

Позов мотивовано тим, що: заборгованість Підприємства перед Товариством за Договором становить 828 651,94 грн., що підтверджується звітами відповідача; 27.01.2015 позивач надіслав відповідачу претензію від 08.01.2015 № 160 з вимогою погасити борг протягом трьох днів з дня отримання названої претензії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі.

Відповідач 10.03.2015 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке:

- станом на 30.12.2014 у Підприємства перед Товариством виникла заборгованість у сумі 580 513,92 грн.; позивачем на ім'я відповідача була направлена претензія від 08.01.2014 №160, яка зареєстрована відповідачем за вхідним номером 27.01.2014 №21/578; вказана претензія становила вимогу зі сплати суми заборгованості станом на 30.12.2014 у сумі 580 513,92 грн. протягом 3 днів з дня отримання претензії; листом від 04.02.2015 №851-151/1 відповідач повідомив позивача про визнання суми заборгованості та зобов'язався здійснити перерахунок суми заборгованості в найкоротший термін;

- з 04.02.2015 по 25.02.2015 відповідач здійснив перерахування заборгованості у сумі 828 653,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 04.02.2015 №904 на суму 22 000 грн.; від 11.02.2015 №1135 на суму 22 500 грн.; від 17.02.2015 №1290 на суму 23 000 грн.; від 17.02.2015 №1289 на суму 24 000 грн.; від 18.02.2015 №1331 на суму 20 000 грн.; від 18.02.2015 №1339 на суму 29 500 грн.; від 18.02.2015 №1334 на суму 23 500 грн.; від 18.02.2015 №1340 на суму 30 500 грн.; від 18.02.2015 №1348 на суму 195 513,92 грн.; від 25.02.2015 №1621 на суму 248 138,27 грн. та від 25.02.2015 №1633 на суму 190 000 грн.;

- тобто відповідач, не порушуючи строків розгляду претензії, передбачених нормами Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), письмово повідомив відповідача про її визнання та у цей же місячний строк повністю погасив суму заборгованості перед позивачем, яка станом на 25.02.2015 становила 828 653,19 грн.;

- погасити суму заборгованості перед позивачем у триденний строк з моменту отримання претензії у відповідача не було змоги через досить затяжну процедуру проведення всіх платежів;

- оскільки відповідач є державним підприємством, національним оператором поштового зв'язку та у зв'язку із нестабільною економічною ситуацією у країні Підприємство перебуває у збитковому фінансовому становищі, а тому сплатити зазначену позивачем суму штрафних санкцій у відповідача не має можливості.

Позивач 06.04.2015 подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача: 26 796,14 грн. втрат від інфляції; 39 276,80 грн. пені; 4 208,22 грн. 3% річних, а всього 70 281,16 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, перевіривши дотримання позивачем названого припису, не прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, оскільки фактично названою заявою не зменшено чисельний показник будь-якої з вимог, а фактично зменшено кількість позовних вимог взагалі.

У судовому засіданні 20.04.2015 представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився; про причини неявки суд не повідомив; про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.04.2015 без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 Товариством (комітент) та Підприємством (комісіонер) укладено Договір, за умовами якого:

- комісіонер за дорученням комітента за плату здійснює реалізацію чайно-кавової продукції, безалкогольних напоїв, спецій та приправ, консервної продукції, туалетного паперу та сірників (далі - товар) від свого імені за рахунок комітента (пункт 1.1 Договору);

- обов'язки комісіонера в частині реалізації товару виконують його філії (дирекції) (пункт 1.2 Договору);

- строк реалізації товару з моменту його отримання філіями (дирекціями) комісіонером до 30.11.2014 включно (пункт 1.4);

- ціна Договору становить 60 000 000 грн. (пункт 2.1);

- за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду у такому розмірі: за реалізацію чайно-кавової продукції, безалкогольних напоїв, спецій та приправ, консервної продукції, сірників - 23% з ПДВ, за реалізацію паперу туалетного - 24% з ПДВ від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною у додатку № 1 (пункт 2.2 Договору);

- винагорода комісіонера оплачується останньому шляхом утримання належних комісіонеру сум із грошових коштів, що підлягають перерахуванню комісіонеру за продаж товару комітента (пункт 2.3 Договору);

- звіт комісіонера складається комісіонером у двох примірниках та надається комітенту до 8 числа місяця наступного за звітним; комітент погоджує звіт комісіонера протягом 2 робочих днів та повертає один примірник комісіонеру; якщо звіт комісіонера, наданий згідно з абзацом першим цього пункту комітенту, не повернутий комісіонеру з підписом та печаткою комітента протягом 2 днів з моменту отримання, звіт комісіонера вважається погодженим та підписаним комітентом, якщо комітентом в той же строк не надана вмотивована відмова (пункт 2.5 Договору);

- грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером на розрахунковий рахунок комітента по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, але не менше ніж один раз на місяць, за закінченням звітного місяця (пункт 2.6 Договору);

- впродовж 15 робочих днів після закінчення строку реалізації товару філії (дирекції) комісіонера збирають із своїх структурних підрозділів нереалізований товар (пункт 2.7 Договору);

- остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після повернення філіями (дирекціями) комісіонера нереалізованого товару та підписання сторонами акта приймання-передачі нереалізованого товару (пункт 2.8 Договору);

- вид розрахунків - безготівковий; форма - платіжне доручення (пункти 2.9 та 2.10 Договору);

- комісіонер зобов'язаний проводити розрахунки з комітентом відповідно до розділу 2 Договору (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору);

- комітент має право вчасно на умовах Договору отримувати грошові кошти за реалізований комісіонером товар (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.1 Договору);

- сплата стороною визначених Договором та/або чинним законодавством України штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та/або вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі (пункт 6.5 Договору);

- оплата стороною та/або відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов'язку виконати Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України (пункт 6.6 Договору);

- сторони вирішують усі спори, що виникають з Договору або мають відношення до нього, шляхом переговорів (пункт 7.2 Договору);

- якщо сторони не можуть вирішити спори, що виникають з Договору або пов'язані з ним, шляхом переговорів, то такі спори вирішуються в судовому порядку (пункт 7.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 Договору);

- зміна або розірвання Договору допускається лише за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 11.6 Договору).

Умовами додаткової угоди від 01.12.2014 № 5 строк реалізації товару з моменту його отримання філіями Комісіонера було продовжено до 30.11.2015, а строк дії Договору - до 31.12.2015.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною першою статті 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

У частині першій статті 1014 ЦК України зазначено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У позові позивач вказав, що заборгованість Підприємства перед Товариством за Договором становить 828 651,94 грн., що підтверджується такими звітами відповідача:

- від 30.11.2014 № 32, відповідно до якого загальна сума коштів з реалізованого товару становила 302 028,30 грн., в тому числі ПДВ; винагорода комісіонера (24%) - 72 486,79 грн.; сума оплати позивачу з врахуванням коригуючого звіту комісіонера від 15.12.2014 № 4 до звіту комісіонера № 32 від 30.11.2014 - 148 355,91 грн.;

- від 30.11.2014 № 33, відповідно до якого загальна сума коштів з реалізованого товару становить 637 943,52 грн., в тому числі ПДВ; винагорода комісіонера (23%) становить 146 727,01 грн.; сума оплати позивачу з врахуванням коригуючого звіту комісіонера від 31.12.2014 № 5 до звіту комісіонера від 31.12.2014 № 33 - 491 225,75 грн.;

- від 30.11.2014 № 34, відповідно до якого загальна сума коштів з реалізованого товару становить 5 966,10 грн., в тому числі ПДВ; винагорода комісіонера (23%) становить 1 372,20 грн.; сума оплати позивачу - 4 593,90 грн.;

- від 31.12.2014 № 35, відповідно до якого загальна сума коштів з реалізованого товару становить 20 763,06 грн., в тому числі ПДВ; винагорода комісіонера (24%) становить 4 983,13 грн.; сума оплати позивачу - 15 779,93 грн.;

- від 31.12.2014 № 36, відповідно до якого загальна сума коштів по реалізованому товару становить 301 752,12 грн., в тому числі ПДВ; винагорода комісіонера (23%) становить 69 402,98 грн.; сума оплати позивачу - 232 349,14 грн.;

- коригуючими звітами комісіонера: від 30.11.2014 № 3 до звіту комісіонера від 30.09.2014 № 25 (2 977, 68 грн.); від 30.11.2014 № 1 до звіту комісіонера 30.10.2014 № 30 (46, 69 грн.); від 30.11.2014 № 2 до звіту комісіонера від 30.10.2014 № 31 (60 628, 03 грн.).

27.01.2015 Товариство надіслало Підприємству претензію від 08.01.2015 № 160 з вимогою погасити борг протягом трьох днів з дня отримання названої претензії.

04.02.2015 відповідач надіслав позивачу відповідь № 851-151/1 на претензію, в якій повідомив про підтвердження боргу та зобов'язався його погасити в найкоротший термін.

З 04.02.2015 по 25.02.2015 Підприємство перерахувало Товариству грошові кошти та повністю погасило борг, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 04.02.2015 № 904 на суму 22 000 грн.;

- від 11.02.2015 № 1135 на суму 22 500 грн.;

- від 17.02.2015 № 1289 на суму 24 000 грн.;

- від 17.02.2015 № 1290 на суму 23 000 грн.;

- від 18.02.2015 № 1331 на суму 20 000 грн.;

- від 18.02.2015 № 1334 на суму 23 500 грн.;

- від 18.02.2015 № 1339 на суму 29 500 грн.;

- від 18.02.2015 № 1340 на суму 30 500 грн.;

- від 18.02.2015 № 1348 на суму 195 513, 92 грн.;

- від 25.02.2015 № 1621 на суму 248 138, 27 грн.;

- від 25.02.2015 № 1633 на суму 190 000 грн.

У свою чергу, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій підтвердив погашення основного боргу відповідачем.

При цьому судом взято до уваги, що у пункті 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Суд, перевіривши дотримання позивачем названого припису, не прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, оскільки фактично названою заявою не зменшено чисельний показник будь-якої з вимог, а фактично зменшено кількість позовних вимог взагалі.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 Постанови № 18 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження в частині стягнення основного боргу слід припинити, оскільки погашення відбулося після порушення провадження у справі.

Крім заявленої суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача: 26 796, 14 грн. втрат від інфляції (періоди нарахування: з 01.12.2014 по 31.12.2014 на 148 355,91 грн. (звіт від 30.11.2014 № 32); з 01.12.2014 по 31.12.2014 на 491 225,75 грн. (звіт від 30.11.2014 № 33); з 01.12.2014 по 31.12.2014 на 4 593,90 грн. (звіт від 30.11.2014 № 34); з 01.01.2015 по 31.01.2015 на 15 779,93 грн. (звіт від 31.12.2014 № 35); з 01.01.2015 по 31.01.2015 на 232 349,14 грн. (звіт від 31.12.2014 № 36)); 4 208, 22 грн. 3% річних (періоди нарахування: з 01.12.2014 по 04.02.2015 на 148 355,91 грн. (звіт від 30.11.2014 № 32); з 01.12.2014 по 04.02.2015 на 491 225,75 грн. (звіт від 30.11.2014 № 33); з 01.12.2014 по 04.02.2015 на 4 593,90 грн. (звіт від 30.11.2014 № 34); з 01.01.2015 по 04.02.2015 на 15 779,93 грн. (звіт від 31.12.2014 № 35); з 01.01.2015 по 04.02.2015 на 232 349,14 грн. (звіт від 31.12.2014 № 36))та 39 276, 80 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині нарахування втрат від інфляції, проте здійснення перерахунку судом фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду втрати від інфляції складають 27 021,86 грн.).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає: 26 796,14 грн. втрат від інфляції та 4 208,22 грн. 3% річних.

Що ж до стягнення неустойки, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 39 276,80 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних, у решті ж позову слід відмовити.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.).

При подані позовної заяви Товариством було сплачено судовий збір у сумі 17 978,66 грн. (2% від 898 933,10 грн.)

Разом з тим, 06.04.2015 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство просило стягнути 70 281,16 грн., в свою чергу, судовий збір за названу майнову вимогу складає 1 827 грн.

З огляду на наведене поверненню позивачу підлягає 16 151,66 грн. надлишково сплаченого судового збору.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; ідентифікаційний код 21560045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроект» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 38704968) 828 651,94 основної заборгованості.

3. Стягнути з українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; ідентифікаційний код 21560045) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроект» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 38704968): 26 796 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 14 коп. втрат від інфляції; 4 208 (чотири тисячі двісті вісім) грн. 22 коп. 3% річних і 805 (вісімсот п'ять) грн. 98 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроект» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 38704968) з державного бюджету України 16 151 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 66 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2015.

Суддя О. Марченко