Справа № 0910/950/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді : Гордія В.І., з секретарем Корбутяк Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Законний представник опікун недієздатної позивачки ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також в судове засідання не з'явився і представник органу опіки і піклування, який представляє недієздатну позивачку та подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона по даній справі є дружиною ОСОБА_5 з 1979 року і з того часу проживає з ним в АДРЕСА_1. Рішенням Старокутської сільської ради 10 сесії 21 демократичного скликання від 19 червня 1992 року ОСОБА_5 була надана земельна ділянка розміром 0,5 сотих, для встановлення магазину-вагону по АДРЕСА_2 біля будинку ОСОБА_6. На той час в порядку денному Старокутської сільської ради стояло питання про відкриття декількох торгових точок в с. Старі Кути, Косівського району для забезпечення жителів села продуктами та товарами першої необхідності. Взамін 0.5 сотих по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 по його згоді отримав земельну ділянку 0,137 га по АДРЕСА_3 з правом побудувати житловий будинок. Позивачкою була виготовлена і оплачена технічна документація і вони з чоловіком купили в Косівському АТП № 12641 вагон-магазин, привезли і встановили на даній земельній ділянці. Також позивачка одержала свідоцтво на торгово-посередницьку діяльність і вони з чоловіком відкрили торгову точку для торгівлі продуктами харчування. Торгівля йшла успішно і жителі села були задоволені даним магазином. З часом дані торгові точки почали виходити з моди і вони з чоловіком вирішили замінити вагон-магазин на зручніше приміщення. Вони забрали цей магазин-вагон а натомість зробили дерев'яний розбірний магазин. Коли позивачка привезла цей магазин щоб його встановити на те саме місце, то вияснилося, що дана земельна ділянка , шляхом шахрайства і обману приватизована ОСОБА_6 і зразу ж подарована жительці смт. Кути ОСОБА_2, разом з прилеглим до неї будинком. Сам ОСОБА_6 переписався на жіноче прізвище ОСОБА_7 і виїхав в м. Біла Церква на постійне місце проживання. 14.06.1990 року рішенням Косівського районного суду було визнано недієздатною ОСОБА_8 - матір ОСОБА_6. Незважаючи на рішення суду, ОСОБА_6 обдурив державного нотаріуса і оформив договір дарування будинку та землі, де і є частина їхньої земельної ділянки, а він в свою чергу подарував будинок і земельну ділянку в тому числі і їхню ОСОБА_2 По даних фактах вони зверталися і в правоохоронні органи і в органи прокуратури, але їм було рекомендовано звернутися до суду. Тому вважає, що їй було завдано матеріальну та моральну шкоду і просить позов задовольнити.

Крім того позивачкою було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій вона просить визнати договори дарування недійсними.

Представник відповідачки ОСОБА_9 в судовому засіданні позов заперечив, вважає його безпідставним, оскільки позивач посилається на рішення Старокутської сільської ради від 19.06.1992 року, яке суду не надано, а також не надано жодних доказів того, що ОСОБА_6 згодився відмовитися від частини своєї присадибної ділянки. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Старокутської сільської ради секретар Палчинська Я.Я. в судове засідання не з'явилася, та подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги не визнала.

Суд вислухавши представника відповідачки та вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що в позові слід відмовити, з наступних підстав:

Позивачка ОСОБА_1 після звернення до суду з цим позовом була визнана недієздатною рішенням Косівського районного суду від 20.12.2011 р. (а.с. 144 Т.4).

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що рішенням Старокутської сільської ради 10 сесії, 21 демократичного скликання від 19 червня 1992 року її чоловіку ОСОБА_5 була надана земельна ділянка розміром 0.5 сотих, для встановлення магазину вагону по АДРЕСА_2.

Але до позову не було долучено цього рішення і на вимогу суду також ні копії, ні оригіналу не було пред'явлено, про що свідчить відповідь сільського голови села Старі Кути Цикаляка В.П. (а.с. 102 Т.3) та начальника архівного відділу райдержадміністрації Н.Будз (а.с. 104, 190, 191 Т.3).

Проте до заяви про збільшення позовних вимог позивач долучила копію архівного витягу рішення Старокутської сільської ради від 23.12.1992 № 54 «Про виділення земельної ділянки для будівництва власного магазину ОСОБА_5» згідно, якого ОСОБА_5 заяву задоволено, виділено йому земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва власного магазину (а.с. 54 Т.2).

Але на запит суду до архівного відділу Косівської РДА направлена завірена ксерокопія рішення виконкому Старокутської сільської ради за № 54 від 23.12.1992 року «Про виділення земельної ділянки для будівництва власного магазину ОСОБА_5» з якого видно, що заяву ОСОБА_5 задоволено, виділено йому земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва власного магазину по АДРЕСА_4 (а.с. 208-209 Т.2).

Враховуючи це ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку для будівництва магазину по АДРЕСА_4, а не по АДРЕСА_2, як це стверджує позивачка.

В підставу своїх позовних вимог позивач в справі посилається на рішення Косівського районного суду від 14.06.1990 року (а.с. 3 Т.1) згідно якого ОСОБА_8 1946 року народження жительку с. Старі Кути визнано недієздатною.

А також до матеріалів справи в підтвердження своїх позовних вимог долучено рішення Косівського районного суду від 03.03.2010 року (а.с. 46 т.4) за яким судом визнано недійсним довіреність видану Старокутською сільською радою, 22.05.1996 року та зареєстровано в реєстрі за № 84 від ОСОБА_8 про уповноваження ОСОБА_7 укласти договір дарування будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_5, але це рішення скасовано Івано-Франківським апеляційним судом ухвалою від 12.09.2013 року, що підтверджується копією рішення Косівського районного суду (а.с. 180-181 Т.5).

Отже підстав для задоволення вимог згідно заяви позивачки про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій вона просить визнати договір дарування за № 1124-Д від 16.07.1996 року та договір дарування за № 1690 від 01.09.2004 року недійсними немає, оскільки вони є безпідставними.

Позивачкою не надано доказів підтвердження порушення своїх прав та інтересів, а також не надано доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

Крім того з позовними вимогами про визнання цих договорів дарування недійсними, уже звертався чоловік позивачки ОСОБА_5

Згідно рішення Косіського районного суду від 29.10.2013 року у позові про визнання недійними цих же договорів дарування відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.12.2013 року це рішення залишилося в силі (а.с. 180-183 Т.5).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже і підстав для задоволення позову в частині скасування Державного акту не має, оскільки державний акт виданий на підставі договору дарування.

Враховуючи наведене в судовому засіданні не доведено і той факт, що позивачці була завдана матеріальна і моральна шкоди.

Відповідно до ст. 3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.2 ст. 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи з вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК України та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незміненим і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої і підставу позову повинен довести саме позивач.

Отже у позові ОСОБА_1 з урахуванням збільшення і уточнення позовних вимог слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Враховуючи наведене на підставі ст. ст. 23, 201, 276, 280, 297, 1163, 1166, 1167 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.І. Гордій