АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,

суддів: Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О.,

при секретарі судового засідання Трончуку М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014100070006732, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, який народився у м. Києві та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але фактично проживає АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимий, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року, -

за участю сторони обвинувачення: прокурора Карпука Ю.А.,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, і йому призначено покарання у виді арешту строком 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2012 року із застосуванням ст. 72 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій, просить змінити вирок суду в частині призначеного йому покарання, посилаючись на його надмірну суворість і не відповідність покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано дані про наявність у нього сім`ї, в якій виховується неповнолітня дитина семи років, а він є єдиним її утримувачем.

В судове засідання апеляційної інстанції апелянт не з'явився, про поважність причин неприбуття суд не повідомив, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі не заявляв.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про обґрунтованість і законність судового рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно до вироку, суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_1 09.07.2012 року був засуджений Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 187, ст. 395 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі та відбував покарання в Білоцерківській виправній колонії Київської області № 35, звідки звільнився 07 серпня 2014 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання 7 місяців 18 днів.

30 липня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відносно ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд терміном 1 рік після звільнення з місць позбавлення волі, про що ОСОБА_1 07 серпня 2014 року було повідомлено під розпис у довідці про встановлення адміністративного нагляду та роз'яснено, що не пізніше 09 серпня 2014 року він зобов'язаний зареєструватися в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві і попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від адміністративного нагляду.

09 серпня 2014 року ОСОБА_1 на реєстрацію до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві не з'явився, що підтверджується Журналом обліку осіб, які звільнені з місць позбавлення волі, що ведеться в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві, та у визначений строк, тобто до 09 серпня 2014 року, не прибув без поважних причин до обраного місця проживання без попередження і відповідного дозволу про це органів внутрішніх справ.

Такі дії ОСОБА_1, як неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місця позбавлення волі, правильно кваліфіковані судом за ст. 395 КК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і учасники судового провадження у такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ст. 395 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості цього злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не одружений, не працює, має молодий вік.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.

Зі змісту санкції ст. 395 КК України убачається, що за вчинення зазначеного злочину передбачене покарання у виді арешту на певний термін.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що за вказаним законом про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 призначено покарання в межах, установлених санкцією ст. 395 КК України, відповідно до положень Загальної частини Кримінального Кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому колегія суддів не убачає підстав для зміни вироку суду в цій частині, як про це просить у своїй апеляційній скарзі обвинувачений.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, нове кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року і невідбута частина покарання за цим вироком становить 7 місяців 18 днів.

За таких обставин, на підставі ст. 71 КК України суд першої інстанції вірно призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків і це покарання більше від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При цьому суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 72 КК України, згідно до яких при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

________________ _______________ _______________

Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В. Осіпова Л.О.

Справа № 11-кп/796/490/2015, Категорія КК: ст. 395

Головуючий в 1-й інстанції Сингаївський О.П.

Доповідач Боголюбська Л.Б.