Справа № 591/8253/14-ц

Провадження № 2/591/140/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року                                    

  Зарічний районний суд   м. Суми в складі:

головуючого судді   - Прокудіної Н.Г.                   

при секретарі -  Різніченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і остаточно уточнивши позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, але тривалий час не сплачує за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися позивачем, в зв'язку з чим заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2014 р. становить 6065 гривень 43 копійки, яку просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати, сплачені при зверненні до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності, вважає, що з травня 2011 року по квітень 2012 року здійснював поточні платежі за гарячу воду та теплопостачання, однак позивач заявив неіснуючу заборгованість за опалення (за лічильники) та гаряче водопостачання, заборгованості на даний час не має, так як заплатив з урахуванням переплат до 30.06.2014 включно. Просить в позові відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухав учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що 03 серпня 2005 року Рішенням Сумської міської ради № 1338-МР “Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії” цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової та електричної енергії, який належить територіальній громаді міста Суми, було передано в оренду ТОВ “Сумитеплоенерго” строком на 10 років (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 720 від 27 грудня 2005 року “Про визначення виробників послуг і виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми” визнано ТОВ “Сумитеплоенерго” з 01 жовтня 2005 року виробником і виконавцем послуги з транспортування і передачі теплової енергії населенню по м. Суми (а.с. 15).

Відповідно до п. 4 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії”встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

На підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20 травня 2011 року “Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в м. Суми” ТОВ “Сумитеплоенерго” було визначено виробником та виконавцем послуг в м. Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 16).

Нарахування оплати за спожиті відповідачем послугами з централізованого опалення здійснюється ТОВ “Сумитеплоенерго” на підставі тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 830 від 28 грудня 2010 року (а.с. 20).

Таким чином, ТОВ “Сумитеплоенерго” надає послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання населенню, в тому числі і відповідачу.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 сплачував за надані послуги з теплопостачання та гарячої води (а.с. 175-176).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за вказані послуги включає період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2014 року та складає 6065 грн. 43 коп., в тому числі: гаряче водопостачання – 2047,20 грн., опалення (лічильник) – 2679,55 грн., абонплата – 1338,68 грн. (а.с. 169-171).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу оплати за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст.ст. 319та 322 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме така особа.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 3 ст. 20та п. 3 ч. 2 ст. 21вказаного Законувиконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання      житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, в свою чергу споживач зобов'язаний укласти    договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Частиною 3 ст. 6 ЦК Українивстановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком як для споживача, так і для виконавця за умови, якщо він відповідає типовому договору. Відмова зазначених осіб від укладення договору в такому разі суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, яким, зокрема, згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК Україниє Закон України “Про житлово-комунальні послуги”.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що власником спірної квартири є відповідач, то він, як власник квартири, повинен нести тягар утримання квартири та сплачувати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Незважаючи на відсутність між боржником і стягувачем письмового договору про надання послуг з теплопостачання, між ними існують фактичні договірні відносини, які визнані обома сторонами, оскільки ТОВ “Сумитеплоенерго” надавало послуги, а ОСОБА_1 від послуг не відмовився, їх отримував та оплачував, за виключенням абонплати.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”укладення такого договору є і обов'язком споживача.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 27 листопада 2013 року визнано дії ТОВ “Сумитеплоенерго”, які полягають у розрахунку двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення з порушенням порядку їх формування, що призвело до необґрунтованого збільшення річної плати за ці послуги, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах території обслуговування в місті Суми, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Цим рішенням зобов'язано ТОВ “Сумитеплоенерго” припинити вказане порушення шляхом приведення вартості послуг з централізованого опалення до економічно обґрунтованого рівня та подання на затвердження уповноваженому органу у двомісячний строк з дня одержання рішення та повідомити про це Антимонопольному комітету України, надавши підтвердні документи.

Одноставковий тариф на теплову енергію для населення у розмірі 253,57 грн. за 1 Гкал., який діяв до 01 липня 2014 року, встановлювала виробнику теплової енергії ТОВ “Сумитеплоенерго” Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ) постановою № 1761 від 14 грудня 2010 року .

Отже, нарахування відповідачу плати за послуги з теплопостачання за двоставковим тарифом не можна вважати обґрунтованим, тому стягнення заборгованісті по абонплаті в сумі 1338, 68 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.256, 257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК Українисплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях на позовну заяву посилався на застосування до спірних правовідносин позовної давності. Вказане заперечення було оголошено судом в судовому засіданні.

З огляду на вище наведене та враховуючи, що плата за послуги здійснюється щомісячними платежами та вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, перебіг строку позовної давності по оплаті послуг має обчислюватися з моменту настання строку сплати чергового платежу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за період з червня 2010 року по квітень 2011 року, так як трьохрічний строк позовної давності сплив, а позивач звернувся з позовом в цій частині поза межами строку звернення до суду.

З клопотанням про поновлення цього строку позивач до суду не звертався. Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу, матеріали справи не містять та позивачем їх суду не надано, а щомісячна оплата частини послуг, а саме за опалення та гаряче водопостачання, які відповідач здійснював з 2011 року, не є підставою для переривання перебігу строку позовної давності стосовно іншої, невизнаної ним частини платежу – абонплати та інших.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18.02.2011 року по справі № 2-937/11 позов ТОВ “Сумитеплоенерго” до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1В на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.07.2007 року по 31.05.2009 року в сумі 2282 гривні 55 коп. та заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання за період з 01.06.2009 року по 31.05.2010 року в сумі 376 гривень 53 коп. Стягнуто з ОСОБА_1В , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”заборгованість за надані послуги з опалення за період з 01.06.2009 року по 31.05.2010 року в сумі 872 гривень 15 коп. та судові витрати в сумі 30 гривень. (а.с.113).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13.04.2011 року рішення в частині розподілу судових витрат змінено (а.с.104-105 справа № 2-937/11).

Рішення набрало законної сили, видано виконавчі листи (а.с.114, 115), тому сума заборгованості , зазначена в оборотній відомості не підлягає стягненню, оскільки вона вже стягнута по рішенню суду.

23.07.2014 року був виданий судовий наказ, за яким з відповідача на користь ТОВ “Сумитеплоенерго” стягнуто заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.06.2010 року по 30 червня 2014 року в сумі 2534 грн. 20 коп. та 121 грн. 80 коп. судового збору, а всього 2656 гривень, однак він був скасований ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 18.08.2014 року (а.с.6).

Відповідач на підтвердження оплати за гаряче водопостачання та опалення за період з травня 2011 року по квітень 2012 року надав копії квитанцій від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 21.12.2011 року, 30.01.2012 року, 02.04.2012 року, 28.02.2012 року, 27.04.2012 року, 06.05.2011 року, 30.05.2011 року, 29.06.2011 року, 28.07.2011 року, 31.08.2011 року, 29.09.2011 року, з яких вбачається, що за гарячу воду оплачено 2500 грн., а за опалення – 1031,23 грн. (а.с. 175-176). Відповідач у судовому засіданні заявив, що він сплачував поточні платежі в більшому розмірі, як вважав за необхідне та це не є порушенням, а по рішенню Зарічного районного суду від 18.02.2011 р. не сплачував.

Згідно з оборотної відомості платежів відповідача за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання вбачається, що з червня 2006 року по квітень 2011 року відповідач оплату таких послуг не сплачував, тим самим не вчиняв дії щодо визнання ним боргу.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що у травні 2011 року, та в подальшому відповідач останній раз сплатив у квітні 2012 р., відповідач вчинив дії щодо визнання ним боргу, та сплатив певні грошові кошти та вважають, що це відповідач сплатив на погашення боргу за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.11.2010 р. та у зв’язку з виконанням договору реструктуризації заборгованості. Однак, судом встановлено, що спочатку позивач нарахував відповідачеві суму до сплати, а потім відповідач сплатив і в квитанціях не зазначено позивачем, що суми до сплати, це заборгованість, за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.11.2010 р. та у зв’язку з виконанням договору реструктуризації заборгованості та в загалі не зазначено, що відповідач виконав рішення суду.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично існує заборгованість за період з 01.06.2010 року по квітень 2011 року, однак позивачем пропущено строк звернення до суду, а відповідач не вчиняв ніяких дій щодо визнання боргу з червня 2006 року по квітень 2011 року та відповідач не вчиняв дії, які б давали підстави стверджувати про визнання ним боргу, та відсутні дані, що відповідач сплачував саме на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.11.2010 р., а по поточним платежам за період з травня 2011 року по 30.06.2014 р. відсутня заборгованість, у позивача були переплати за гаряче водопостачання та він заявив у судовому засіданні, що згоден, щоб позивач переплату перерахував за опалення. Грошові кошти, які заплатив відповідач у 2011-2012 р. за гаряче водопостачання та опалення при складанні відповідають сумі заборгованості за спірний період з травня 2011 року по 30.06.2014 р., тому в задоволенні позову ТОВ “Сумитеплоенерго” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання слід відмовити.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК Українине підлягає задоволенню вимога позивача, щодо стягнення з відповідача на свою користь суми судового збору у розмірі 243,60 грн., оскільки в задоволенні позову ТОВ “Сумитеплоенерго” відмовлено.

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ЗУ “Про житлово-комунальні послуги, ЗУ “Про теплопостачання””, суд,-

ВИРІШИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 27 квітня 2015 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна