АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» квітня 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Потоцького В.П.

суддів Колотила О.О., Петлюка В.І.

при секретарі Гончарук А.Ю.

за участю сторін судового провадження:

прокурора Сілічевої А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014260020001509 від 29.10.2014 року, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, із середньою освітою, на утриманні якого знаходиться одна малолітня дитина, в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Старший прокурор прокуратури Першотравневого району м. Чернівці Кучерявий М.В. подав апеляційну скаргу на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2015 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307 КК України та йому призначено покарання: - за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; - за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупність злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, зокрема, які передбачені п.3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.

Провадження №11-кп/794/162/15 Головуючий в І інстанції: Іщенко І.В.

Категорія ч.1,2 ст.307КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.

В своїй апеляційній скарзі прокурор Кучерявий М.В., не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, просить вирок районного суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: - за ч.1 ст. 307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; - за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією всього належного майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією майна.

Апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, оскільки судом не в достатній мірі взяв до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке підпадає під категорію тяжкого, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки та особу обвинуваченого.

Як було встановлено районним та апеляційним судом, ОСОБА_1 при невстановлених обставинах та часі придбав наркотичних засіб у вигляді амфетаміну, який з метою подальшого незаконного збуту, зберігав при собі до 13 год.00 хв. 29 жовтня 2014 року. У вказаний день та час, ОСОБА_1 в ході проведення оперативної закупівлі, перебуваючи по вул. Залозецького в м. Чернівці, за гроші в сумі 250 гривень, умисно, незаконно збув «покупцю» ОСОБА_4, згорток з фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка згідно висновку експерта №572-х від 11.11.2014 року, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, маса якого становить 0,0170 грама.

Крім того, ОСОБА_1 при невстановлених обставинах та часі придбав наркотичних засіб у вигляді амфетаміну, який з метою подальшого незаконного збуту, зберігав при собі до 14 год.05 хв. 29 листопада 2014 року. У вказаний день та час, ОСОБА_1 в ході проведення оперативної закупівлі, по вул. Залозецького в м. Чернівці за гроші в сумі 450 гривень, умисно, незаконно збув «покупцю» ОСОБА_4, згорток з фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка згідно висновку експерта №601-х від 02.12.2014 року, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, маса якого становить 0,0450 грама.

Крім того, ОСОБА_1 при невстановлених обставинах та часі придбав наркотичних засіб у вигляді амфетаміну, який з метою подальшого незаконного збуту, зберігав при собі до 14 год.20 хв. 08 грудня 2014 року. У вказаний день та час, ОСОБА_1 в ході проведення оперативної закупівлі, по вул. Залозецького в м. Чернівці за гроші в сумі 400 гривень, умисно, незаконно збув «покупцю» ОСОБА_4, згорток з фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка згідно висновку експерта №619-х від 24.12.2014 року, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, маса якого становить 0,0294 грама.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини в ній викладені, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок районного суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок районного суду в частині призначеного покарання - скасувати, на підставі наступного.

Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, наведених у вироку, підтверджується усіма зібраними та ретельно проаналізованими доказами, яким дано остаточну юридичну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, і яка ніким не оспорюється.

Беручи до уваги, що в апеляційній скарзі порушується питання про скасування вироку та ухвалення нового, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного, колегія суддів, керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» та ст.404 КПК України не наводить доводів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування, колегія суддів вважає, що воно не відповідає принципам необхідності та достатності внаслідок м'якості.

Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, один із яких відноситься до злочинів середньої тяжкості, а інший - до тяжких, дані про особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, його молодий вік, наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння в розкритті злочину.

Визнавши вказані обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність застосування ст. 69 КК України, тобто призначив покарання нижче нижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами прокурора щодо неправильного застосування судом вимог ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку поро можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не в достаній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставини вчинення злочинів, а також те, що він вчинив декілька епізодів збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочини вчинив з метою наживи.

Колегія суддів з урахуванням того, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, набувають все більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя та здоровя людей, а злочини у сфері обігу наркотичних засобів відносяться до категорії злочинів підвищеної суспільної небезпечності, вважає, що районний суд прийшов до необґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства і призначив покарання із застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнив від відбування покарання.

Крім того, районний суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а зіслався на вже враховані ним дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання, які стали підставою для застосування ст. 69 КК України.

На думку колегії суддів, вищеперелічені обставини, які пом'якшують ОСОБА_1 покарання, а також дані про його особу, не є достатніми для звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки воно є явно недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та за ч.2 ст. 307 КК України із застосування ст.69 КК України - на строк 5 років, є надто суворим і його необхідно пом'якшити.

Враховуючи вищенаведене, вирок районного суду щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.1, ч.2 ст. 307 КК України в частині призначення йому покарання та звільнення від його відбування, необхідно скасувати, як незаконний, та постановити новий вирок.

При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один із яких відноситься до злочинів середньої тяжкості, інший - до тяжких, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується по місцю проживання, не судимий, його молодий вік, на утриманні обвинуваченого знаходиться малолітня дитина.

При цьому обставинами, що пом'якшують покарання апеляційний суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочинів, з урахуванням даних про особу винного, колегія суддів визнає такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчинених ОСОБА_1 та дають підстави для призначення обвинуваченому основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.1, ч.2 ст. 307 КК України.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Отже, враховуючи усе вищезазначене, апеляційну скаргу прокурора Кучерявого М.В. слід задовольнити, а вирок районного суду в частині призначення покарання та звільнення від його відбування - скасувати.

Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Першотравневого району м. Чернівці Кучерявого М.В. задовольнити.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.1, ч.2 ст. 307 КК України, скасувати в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: - за ч.1 ст. 307 КК України із застосування ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців; - за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, за виключенням житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, за виключенням житла.

Взяти ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту його затримання, а саме з 28 квітня 2015 року.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий В.П. Потоцький

Судді О.О. Колотило

В.І. Петлюк