Справа № 752/3693/15-ц

Провадження № 2/752/2898/15

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

27.04.2015 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про захист прав споживачів та стягнення коштів ,-

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «КБ "Фінансова ініціатива" про захист прав споживачів та стягнення коштів , мотивуючи свої вимоги тим, що 04.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 021/17-в/09/280830 банківського вкладу (вклад «Лояльний »), за умовами якого банк відкриває позивачу депозитний рахунок НОМЕР_1 в національній валюті -гривні , а позивач вносить на нього грошові кошти (депозит) в розмірі 200000,00 грн.. Позивач 09.02.2015 року звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення депозиту , на що отримав відмову, мотивовану обмеженням видачі (отримання) готівкових коштів .

Станом на дату подачі позовної заяви відповідач запитувані кошти позивачу не видав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить їх задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 207845,14 грн., що складаються з суми основного боргу в розмірі 185349,02 грн. ;11482,79 грн. пені за період з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року ; 3% річний за період прострочення з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року в розмірі 702,83 грн. та суми інфляційний втрат за лютий 2015 року в розмірі 10310,50 грн.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти задоволення позову , та просив відмовити в задоволенні позову , та вказали , що за заявою позивачки 09.02.2015 року банк достроково припинив дію Договору і повернув позивачу суму вкладу на його поточний рахунок та провів перерахунок процентів . Позивач систематично здійснює зняття готівкових коштів з вказаного поточного рахунку.

На підставі наявних в справі доказах ,суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.02.2014 року між позивачем і відповідачем був укладений Договір банківського вкладу (вклад «Лояльний») №021/17-в/09/280830. Відповідно до умов якого банк прийняв від позивача грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. , відкрив позивачу депозитний рахунок НОМЕР_1, на який були перераховані грошові кошти на умовах, визначених цим договором .(а.с.8-10)

Згідно умов Договору банківського вкладу (вклад «Лояльний") №021/17-в/09/280830, при звернені вкладника до банку для розміщення депозиту банк відкриває вкладнику для обліку депозиту депозитний рахунок. Після підписання договору кошти вносяться вкладником у готівковій формі через касу банку або шляхом безготівкового зарахування коштів на депозитний рахунок або на власний поточний рахунок, після чого переказуються на депозитний рахунок. Відповідно до цього позивачем були внесені кошти на відкритий йому депозитний рахунок. Відповідно до виписки з рахунку , наданої відповідачем ,станом на 26.03.2015 року залишок на рахунку складає 185349,02 грн.

Позивач 09.02.2015 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення депозиту та замовленням на отримання готівки з каси одноразовою операцією та про видачу позивачу коштів в сумі 200000,00 грн. . Однак відповідачем суму депозитного вкладу позивачу не було повернуто у відповідності до вимог п.4.2 Договору .

Суд вважає таку відмову безпідставною з огляду на наступне.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 Цивільного Кодексу України , договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Частина 1 ст. 633 ЦК України дає визначення поняттю публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Згідно з ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, клієнт банку за договором банківського рахунку є споживачем послуг банку. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається: належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається: за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У відповідності до умов Договору , п.3.4.4. вкладник має право достроково припинити дію цього Договору і отримати суму вкладу та проценти . У випадку дострокового розірвання цього Договору остаточний розрахунок Банку з Вкладником ( повернення суми вкладу ) здійснюється у день достроково розірвання цього Договору у готівковій формі через касу Банку . При достроковому поверненні вкладу Банк здійснює перерахунок суми нарахованих процентів ,відповідно до п.2.2 цього договору та утимує з Вкладу суму надмірно сплачених процентів .

Як вказує сторона відповідача у своїх запереченнях , на вимогу позивача 09.02.2015 року, було достроково розірвано Договір . Однак при цьому, позивач суму вкладу та проценти через касу Банку в день розірвання Договору не отримав .

Відповідно до абз. 3 п. 1.6 Постанови Правління Національного Банку України від 03.12.2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті. Відповідно до абз. 1 п. 3.2 Постанови Правління Національного Банку України від 03.12.2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Позивачем було здійснено вклад в національній валюті -гривні . У зв'язку з цим, відповідно до вимог чинного законодавства, повернення коштів позивачу повинно здійснюватись теж у гривні .

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи свою відмову видачі всієї суми, відповідач послався на посилення відтоку ( зменшення ) депозитних коштів ( вкладів ) населення ( фізичних осіб) , в зв"язку з останніми політичними подіями в країні , що призвело до погіршення фінансового стану Банку .При цьому вказують , що Банк має право встановлювати для всіх держателів добові ліміти здійснення операцій по електронному платіжному засобі та змінювати їх в односторонньому порядку .В зв"язку з чим Банк встановив ліміт на видачу коштів з карткового рахунку позивача через Банкомат у розмірі не більше 3000,00 грн. на тиждень і по 1000,00 грн. на день (а.с.17-19)

Проте такі дії відповідача суперечать вимогам:

ч.2 ст. 22 Конституції України (конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані);

ч.1, 4 ст. 41 Конституції України (кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним);

ч.1 ст. 64 Конституції України (конституційні права не можуть бути обмежені.).

Відповідно до ст. 8 Конституції України нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організації та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб; при цьому нормативно-правові акти Національного банку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином , дії відповідача ,який не виконав свої зобов"зання перед позивачем з повернення вкладу згідно умов Договору не відповідають вимогам чинного законодавства щодо виконання зобов"язань та порушують вимоги позивача, а тому є обгрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню .

За наведеного вище підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 185349,02 грн. основного боргу ; 11482,79 грн. загальної суми пені за період з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року ; 702,83 грн. розмір 3% річних за період прострочення з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року ; 10310,50 грн. сума інфляційних втрат за лютий 2015 року .

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави витрати в розмірі 1994,62 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-215,226 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива " ( 0315,м. Київ, вул. Щорса 7/9 , МФО 380054, код ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 185349,02 грн. основного боргу; 11482,79 грн. загальної суми пені за період з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року ; 702,83 грн. розмір 3% річних за період прострочення з 09.02.2015 року по 25.03.2015 року ; 10310,50 грн. сума інфляційних втрат за лютий 2015 року , а всього 207845,14 грн.( двісті сім тисяч вісімсот сорок п"ять тисяч 14 коп.) .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку" Фінансова ініціатива » в бюджет держави 1994,62 грн. у відшкодування судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом ,який його ухвалив за письмовою заявою відповідача по справі.

Суддя: