Головуючий у 1 інстанції - Іващенко В.М.

Суддя-доповідач - Нікулін   О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30   вересня  2008  року                                                                              справа № 22-а-9648/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

            У  лютому   2008  року позивач   ОСОБА_1  звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області    з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій з відмови у проведені виплати заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги.

            Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області  від 10  липня   2008 року позов  ОСОБА_1було задоволено частково.  Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області з відмови у проведені виплати позивачу заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги незаконними та зобов'язано  Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити позивачу в рахунок відшкодування недоплат за період з 2005 по 2007 рік: щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги. як інваліду війни в розмірі 7 787 грн. 48 коп.; щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5363 грн. 50 коп., а всього 13 150 грн. 98 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.   

            Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області  подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує вищезазначені соціальні виплати в розмірах, встановлених Постановами  КМУ  №836 від 26.07.1996  року  та №562 від 12.07.2007р. Тому всі виплати передбачені Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», базуються на розмірах мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, виплачується у розмірах, встановлених вказаними  постановами   КМУ. 

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області  як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС),  вказавши,  що  він   визнаний інвалідом 2 групи, 1  категорії,   у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

                                         В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога на оздоровлення та допомога до Дня Перемоги у визначених розмірах позивачеві не нараховані і не сплачені. Фактично нараховані та сплачено: щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 2 групи - в квітні 2005 рік  у розмірі  21,50  грн., в вересні 2006 року  у розмірі 21,50 грн., в грудні 2007 року  у розмірі 120 грн., всього 261 грн. 50 коп.; щорічна разова грошова допомога до Дня Перемоги як інваліду війни: в квітні  2005 року  у розмірі 330  грн., в квітні 2006 року у розмірі 330 грн., в квітні 2007 року у розмірі 360 грн. (а.с. 4, 16, 17)

                      Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.  

             Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню частково.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1  є особою, яка постраждала  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 2 групи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серія А № НОМЕР_1,  виданого ІНФОРМАЦІЯ_1  року (а.с. 2) та копією довідки МСЕК №НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. (а.с. 3).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи - п'яти   мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836),  та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на   2007  рік, а не постанова  № 562.

            Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо  зобов'язання Управління праці  та  соціального  захисту   населення Ровеньківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити недоотриману  суму  на  оздоровлення    за   2006   рік,  так  як  другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік треба  відмовити.

            Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача, за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1необхідно стягнути недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати:  за 2005 рік - (290 х 5) - 21 грн. 50 коп. =  1428 грн. 50 коп. та за 2007 рік - (460 х 5) - 120 грн. = 2 180 грн., в загальній сумі - 3 608 грн. 50 коп.

  Водночас відповідно   до   Закону  України  «Про  статус  ветеранів   війни,  гарантії   їх   соціального  захисту»  ОСОБА_1 був  наданий   статус    ветерана   війни-інваліда   війни   ІІ  групи, що підтверджується посвідченням серії Б  № 033142, виданого  24 січня   2007 року  (а.с.2).

            Правовий статус    інвалідів    війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги інвалідам   війни   та гарантії їх соціального захисту, стаття 13  якого передбачає пільги  інвалідам   війни.

            Відповідно до ч. 5 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня  інвалідам   війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі  8  мінімальних пенсій за віком.

            Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.

  Судом першої інстанції вірно застосовано норми рішення  Конституційного Суду України  від 09.07.2007р., яким визнані неконституційними відповідні положення Закону  про бюджет України на  2007 рік  і тому позивачу повинні були проведені за  2007 рік виплати грошової допомоги у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

  Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та  визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.           

             Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо визнання дій незаконними та зобов'язання Управління нарахувати та виплатити одноразову щорічної допомоги до Дня Перемоги за  2007 рік.

            Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України», а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

            Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги  за  2007 рік  у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

             Проте суд першої інстанції помилково визнав дії незаконними та зобов'язав Управління нарахувати та виплатити одноразову щорічної допомоги до Дня Перемоги за  2005 та 2006 роки.

           Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону України  « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Зупинення дії норми матеріального права не дає права на її застосування. Крім того, позивачем порушений строк звернення до адміністративного суду в частині стягнення щорічної разової допомоги до  Дня Перемоги за 2005 та 2006 роки, однак суд першої інстанції при вирішенні справи цю обставину не врахував.

           З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог про визнання дій незаконними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразової щорічної допомоги до Дня Перемоги за  2005 та 2006 роки.

           Таким чином, суд першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 207, ст.   211,  ст.  212,  ст. 254   Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від  10  липня  2008 року у справі № 2-а-58/2008р за позовом ОСОБА_1до  Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій з відмови у проведені виплати заборгованості щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги - скасувати.

Позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області з відмови ОСОБА_1 у проведені виплати заборгованості щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки та щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007 рік незаконними.

Зобов'язати  Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в рахунок відшкодування недоплат: щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги, як інваліду війни за 2007 рік в розмірі 2 920 грн. 48 коп. та щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2005, 2007 рік в розмірі 3 608 грн. 50 коп., а всього 6 528 грн. 98 коп.

В решті позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області - відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови  в повному обсязі. 

Головуючий:                                                                                               О.А.Нікулін   

Судді:                                                                                                            І.В.Сіваченко                                                                                                                     

                                                                                                                     С.П.Дяченко