ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2015 р. м. Київ К/800/39514/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року в справі за заявою відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання судового рішення,

в с т а н о в и л а :

09 січня 2014 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання судового рішення в частині зобов'язання провести перерахунок підвищення пенсії на стягнення суми підвищення пенсії.

Така заява обґрунтована тим, що у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України територіальне управління Пенсійного фонду України не має можливості виконати судове рішення в частині зобов'язання сплатити заборгованість, а також не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, заяву задоволено: змінено спосіб виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2012 року стягнувши з управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на користь ОСОБА_4 підвищення пенсії в розмірі 1 030,20 грн.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, посилаючись на порушення норм процесуального права просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши правильність застосування судам норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких під-став.

За правилами частин першої, другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення є прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядком і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.

Золочівський районний суд Львівської області постановою від 28 лютого 2012 року зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення пенсії як дитині війни ОСОБА_4 з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року включно, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум за цей період.

На виконання даної постанови управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснило перерахунок підвищення пенсії у сумі 1 030,20 грн., проте заборгованість не виплачена у зв'язку з відсутністю коштів та судове рішення не виконано.

Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена територіальним управлінням Пенсійного фонду України після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Посилання відділу державної виконавчої служби на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).

У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_4 на підвищення пенсії, передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни», прийняв постанову про зобов'язання органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити підвищення пенсії в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок суми належного ОСОБА_4 підвищення пенсії за спірний період судами не здійснювався, тому змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми, суд змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження районним та апеляційними судами при розгляді справи.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 11 листопада 2014 року по справі № 21-394а14.

Таким чином, суди попередніх інстанцій незаконно задовольнили заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення тим самим змінивши постанову по суті.

Відповідно до положень статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи судами були встановлені правильно, проте у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права вони прийшли до помилкового висновку про задоволення заяви державного виконавця, суд касаційної інстанції має право на скасування судових рішень та ухвалення нового.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити.

Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області про зміну способу виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2012 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ О.П. Стародуб /підпис/