У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко Олена Юріївна, про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Позивачка посилалась на те, що 25 серпня 2008 року до неї звернулася ОСОБА_5 з проханням позичити грошові кошти в сумі 30 тис. грн. та зобов'язалась повернути вказані грошові кошти до 05 вересня 2008 року. Зазначений договір позики був оформлений у письмовій формі із зазначенням строку його виконання. У квітні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до неї з проханням позичити грошові кошти вдруге, однак у зв'язку з тим що в неї не було грошових коштів для розрахунку за борговою розпискою, яка була складена в 2008 році, вона запропонувала отримувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, що є її власністю. 07 квітня 2009 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір позики на суму 30 тис. грн, який посвідчений приватним нотаріусом Сватівського міського нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю., згідно з яким ОСОБА_5 зобов'язалась повернути вказані кошти до 07 квітня 2011 року.

Позивачка вказувала на те, що з 2008 року вона отримувала орендну плату за ОСОБА_5 за укладеним раніше договором позики, однак кошти отриманні нею в сумі 10 763 грн 04 коп. не покривають боргу, а тому просила стягнути з відповідачки на її користь борг у сумі 49 236 грн та 5 тис. грн моральної шкоди.

ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_8 та просила визнати недійсним договір позики від 07 квітня 2009 року.

Посилалась на те, що у договорі позики від 07 квітня 2009 року № 723647 приватним нотаріусом було зроблено виправлення, яким сторони даного договору було змінено з позикодавця на позичальника без участі сторін даного договору, вказана вище дія не засвідчена підписами сторін, в зв'язку з чим просила договір позики визнати недійсним .

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір позики від 07 квітня 2009 року № 723647, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2014 року змінено, скасовано його в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5

Відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю., про визнання договору позики недійсним.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи, на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю., про визнання договору позики недійсним.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції та з її оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Леванчук А.О. Маляренко А.В. Нагорняк В.А.