У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 116 Матері і дитини» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Люві-П», про скасування рішень, свідоцтва на право власності та усунення перешкод, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 116 Матері і дитини» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека № 116 Матері і дитини» (далі - ТОВ «Аптека № 116 Матері і дитини») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому просило визнати приватизацію частково незаконною, а саме: в частині включення коридору літ. 1 площею 4,9 кв. м, кімнати літ. 4 площею 8,8 кв. м, кімнати літ. 5 площею 9,9 кв. м до загальної площі квартири АДРЕСА_2; визнати незаконним та скасувати розпорядження (наказ) від 26 липня 1996 року № 207-р, зареєстроване в КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» в книзі за записом № 5672; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане Дрогобицьким міським бюро з приватизації державного житлового фонду 29 липня 1996 року; скасувати реєстрацію в КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», в книзі за записом № 5672, електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером НОМЕР_1; визнати недійсним договір дарування квартири від 27 липня 2010 року № 2 на АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні горищем, а саме: шляхом демонтажу ОСОБА_5 облаштованих приміщень коридору літ. 1 площею 4,9 кв. м, кімнати літ. 4 площею 8,8 кв. м, кімнати літ. 5 площею 9,9 кв. м на горищі будинку № АДРЕСА_1 та визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 20 грудня 2012 року № 519 в частині надання дозволу ОСОБА_5 на реконструкцію квартири № 2 та частини горища для влаштування мансардного житлового приміщення в житловому будинку на вул. Шевченка; судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач посилався на те, що в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа № 442/3032/13-ц за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення. Під час розгляду даної справи позивачу стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради п. 1.2 рішення виконкому від 20 грудня 2012 року № 519, згідно з яким було надано дозвіл ОСОБА_5 на реконструкцію квартири № 2 та частини горища для влаштування мансардного житлового приміщення в житловому будинку на АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_5 звернутись у відділ містобудування та архітектури для отримання містобудівних умов та обмежень.

Позивач вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки згідно з договором купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року позивач є власником нежитлового приміщення площею147,4 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1. Зазначене нежитлове приміщення знаходиться в цьому ж житловому будинку, в якому проживає ОСОБА_5, а саме в квартирі № 2, яка разом із горищем, на який надано дозвіл на реконструкцію, знаходяться над нежитловими приміщеннями позивача. На думку позивача, будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитись тільки за згодою співвласників і органу місцевого самоврядування і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Також позивачем ставиться під сумнів дійсність приватизації квартири АДРЕСА_1, яка відповідно до договору дарування від 27 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складається із трьох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 50,6 кв. м, в тому числі жилою площею 35,5 кв. м. Однак з поверхового плану горища та плану квартири з технічного паспорту вбачається ряд розбіжностей, а саме: на поверховому плані та в експлікації з інвентаризаційної справи відсутні коридор літ. 1 площею 4,9 кв. м, кімната літ. 4 площею 8,8 кв. м, кімната літ. 5 площею 9,9 кв. м, проте вони зазначені в плані квартири. Отже відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було незаконно долучено частину горища у власність ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_5 постійно створюються перешкоди в користуванні горищем, а саме: без згоди позивача ним було самовільно поміняно замок в дверях на сходовій клітці, чим обмежено доступ на горище, а також ОСОБА_5 постійно утримував домашніх тварин на горищі, чим привів горище до занедбаного стану.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Аптека № 116 Матері і дитини» відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Аптека № 116 Матері і дитини», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішили спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права та дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Аптека № 116 Матері і дитини».

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 116 Матері і дитини» відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Леванчук А.О. Маляренко А.В. Нагорняк В.А.