Справа № 274/6061/14-ц Провадження № 2/0274/256/15

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.15 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Житомирі, представником якого є Могильницький Віктор Юрійович,

доОСОБА_2

прозвернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Житомирі (далі - Товариство) звернулось з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнення від 25.02.2015 р. до позовної заяви (а. с. 66 - 67), яке було прийнято до провадження ухвалою від 25.03.2015 р. (а. с. 96), та отримано ОСОБА_2 (а. с. 89, 91), просить звернути стягнення на квартиру ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 621 047,30 грн., яка складається з процентів у розмірі 18 181,35 дол. США, що еквівалентно 514 372,54 грн. за курсом Національного банку України станом на 25.02.2015 р. - 28,291218 грн. за 1 дол. США, та пені у розмірі 106 674,76 грн., за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р.

ОСОБА_3 проти позову частково заперечив, посилаючись на те, що Товариство, зважаючи на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-116цс13, пропустило строк позовної давності за частиною позовних вимог про стягнення процентів за період з 07.04.2010 р. по 05.11.2011 р. у розмірі 5 886,04 дол. США, а тому просив застосувати позовну давність в частині цих вимог (а. с. 58 - 61).

Також ОСОБА_3 посилається на те, що нарахування пені Товариством не відповідає умовам кредитного договору № 52107С126 від 24.10.2007 р. та позиції Верховного Суду України у справі № 6-145цс14, правильною є пеня у розмірі 7 059,10 дол. США (5 340,99 + 1 718,11), що складає 91 443,25 грн. (за курсом Національного банку України станом на 05.11.2014 р. - 12,953953 грн. за 1 дол. США).

Крім того, ОСОБА_3 просив зменшити розмір пені на 99%, посилаючись на те, що Товариство не подало доказів завдання йому збитків у зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язань за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., він має на утриманні двох малолітніх дітей, на що ним витрачається більша частина доходів (а. с. 52 - 53).

Судом з'ясовано, що між Товариством та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 52107С126 від 24.10.2007 р. з додатками (а. с. 12 - 21).

На підставі цього договору ОСОБА_3 отримав від Товариства кредит у розмірі 31 450,00 дол. США, що встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 р. у справі № 2-162/11 (а. с. 28).

Однак, зобов'язань, передбачених кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_3 належним чином не виконував, що підтверджується рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 р. у справі № 2-162/11 (а. с. 28)., розрахунком заборгованості по нарахованих та несплачених процентах з 07.04.2010 р. по 05.11.2014 р. ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. станом на 25.02.2015 р. (а. с. 68), випискою по рахунку ОСОБА_2 за період з 24.10.2007 р. по 24.02.2015 р. (а. с. 77 - 81), та, як вбачається з заперечень проти позову (письмових), ОСОБА_2 не заперечується (а. с. 58 - 59).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між Товариством (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 52107Z126 від 24.10.2007 р. та додатковий договір № 2 від 12.12.2007 р. про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 52107Z126 від 24.10.2007 р., відповідно до умов яких іпотекою забезпечувались вимоги Іпотекодержателя до Іпотекодавця, що випливають з кредитного договору № 52107С126 від 24.10.2007 р., предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1. У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем (Боржником) умов кредитного договору № 52107С126 від 24.10.2007 р. Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Іпотекодавцем (Боржником) своїх зобов'язань за цим кредитним договором, а у разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (а. с. 22 - 24).

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з абзацом п'ятим статті 1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Таким чином, Товариство вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 52107Z126 від 24.10.2007 р. на підставі рішення суду.

Розмір заборгованості з грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., в рахунок погашення якої Товариство просить звернути стягнення на предмет іпотеки, становить 621 047,30 грн. (складається з процентів у розмірі 18 181,35 дол. США, що еквівалентно 514 372,54 грн. за курсом Національного банку України станом на 25.02.2015 р. - 28,291218 грн. за 1 дол. США, та пені у розмірі 106 674,76 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості по нарахованих та несплачених процентах з 07.04.2010 р. по 05.11.2014 р. ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. та пені станом на 25.02.2015 р. (а. с. 68), розрахунком нарахування пені за прострочені відсотки за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 26) та розрахунком нарахування пені за прострочену заборгованість за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 27).

Посилання ОСОБА_2 на те, що нарахування пені Товариством не відповідає умовам кредитного договору № 52107С126 від 24.10.2007 р. та позиції Верховного Суду України у справі № 6-145цс14, правильною є пеня у розмірі 7 059,10 дол. США (5 340,99 + 1 718,11), що складає 91 443,25 грн. (за курсом Національного банку України станом на 05.11.2014 р. - 12,953953 грн. за 1 дол. США), суд вважає помилковим з таких підстав.

Дійсно, кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. передбачено, що пеня нараховується на суму прострочених платежів (п. 2.4.2).

Тобто, оскільки на виконання кредитного договору № 52107С126 від 24.10.2007 р. ОСОБА_3 зобов'язувався здійснювати платежі у доларах США, то і пеня за прострочення цих платежів має нараховуватись у доларах США.

Разом з тим, нарахування та стягнення цієї пені у гривнях, з урахуванням курсу Національного банку України, відповідає статтям 192 та 533 Цивільного кодексу України.

При цьому суд виходить також з того, що розрахунок нарахування пені за прострочені відсотки за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 26) та розрахунок нарахування пені за прострочену заборгованість за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 27) є документами, складеними та підписаними працівниками Товариства, які несуть відповідальність за достовірність цих документів, тобто є письмовими доказами у справі.

Розрахунки нарахування пені по відсотках та пені по тілу кредиту, додані ОСОБА_2 до заперечень проти позову, суд не може розцінювати як письмові докази, оскільки ОСОБА_2 ці документи не підписані (а. с. 61). І навіть у випадку їх підписання ОСОБА_2 останній не ніс би відповідальності за їх достовірність, а тому суд не міг би взяти їх до уваги.

Клопотання ж про призначення судової експертизи з метою з'ясування питання правильності проведення Товариством розрахунку нарахування пені за прострочені відсотки за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 26) та розрахунку нарахування пені за прострочену заборгованість за період з 05.11.2013 р. по 05.11.2014 р. (а. с. 27) ОСОБА_3 не заявляв.

З підстав, вказаних в останніх трьох абзацах, суд оцінює як письмові докази розрахунок заборгованості по нарахованих та несплачених процентах з 07.04.2010 р. по 05.11.2014 р. ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. станом на 25.02.2015 р. (а. с. 68), та не бере до уваги розрахунок заборгованості за відсотками, складений ОСОБА_2 (а. с. 61).

У підсумку суд приходить до висновку, що розмір заборгованості з грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., в рахунок погашення якої Товариство просить звернути стягнення на предмет іпотеки, становить 621 047,30 грн. (складається з процентів у розмірі 18 181,35 дол. США, що еквівалентно 514 372,54 грн. за курсом Національного банку України станом на 25.02.2015 р. - 28,291218 грн. за 1 дол. США, та пені у розмірі 106 674,76 грн.)

Щодо заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд, враховуючи в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України, наведений у постанові у справі № 6-116цс13, погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що позовна давність за вимогами про стягнення боргу кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (графіком погашення кредиту), а тому, за загальним правилом, Товариство пропустило строк позовної давності за частиною позовних вимог про стягнення процентів за період з 07.04.2010 р. по 05.11.2011 р. у розмірі 5 886,04 дол. США.

Разом з тим, частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

ОСОБА_3 07.06.2013 р. вчинив дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу (обов'язку) за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., а саме - звернувся до Товариства з листом від 07.06.2013 р., у якому, зокрема, просив звернути стягнення на його заробітку плату (а. с. 95).

Відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, Товариством не було пропущено строку позовної давності за частиною позовних вимог про стягнення процентів за період з 07.04.2010 р. по 05.11.2011 р.

Щодо заяви від 29.01.2015 р. ОСОБА_2 про зменшення неустойки (а. с. 52).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ОСОБА_3 не довів, що внаслідок невиконання ним зобов'язань за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р. Товариству не було завдано збитків.

Неустойка ж, яку просить стягнути Товариство (пеня у розмірі 106 674,76 грн), не перевищує розміру заборгованості з грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., в рахунок погашення якої Товариство просить звернути стягнення на предмет іпотеки (проценти у розмірі 18 181,35 дол. США, що еквівалентно 514 372,54 грн.).

Посилання ОСОБА_2 як на підставу для зменшення неустойки на те, що він має утриманні двох малолітніх дітей, на що ним витрачається більша частина доходів, доказами не підтверджені.

Так, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 дійсно є батьком двох дітей - ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.2011 р. та серії НОМЕР_2 (а. с. 54 - 55).

Разом з цим, ОСОБА_2 не подано доказів, що він проживає разом з сином - ОСОБА_6, здійснюючи при цьому його утримання, або ж, якщо він проживає окремо, - сплачує аліменти на його утримання або бере іншу участь в його утриманні.

Крім того, ОСОБА_2 не подано будь-яких доказів, які б вказували на розмір його доходів, зокрема, які б свідчили, що він отримує дохід у невеликому розмірі.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для зменшення неустойки (пені), нарахованої ОСОБА_2 за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р.

Таким чином, позов Товариства підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

При цьому суд, зважаючи на зміст позовних вимог Товариства, виходячи з абзацу сьомого частини першої статті 39 та частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку", частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації має бути встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь Товариства з ОСОБА_2 у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню 243,60 грн. (судовий збір, а. с. 1).

ОСОБА_3 просить (у письмових запереченнях, а. с. 58 - 59) зупинити виконання рішення в частині звернення стягнення на предметі іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Між тим, ОСОБА_3 не подав доказів, які б вказували, що предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1, використовується ним як місце постійного проживання.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за адресою предмета іпотеки ніколи не був та на даний час не зареєстрований (а. с. 11, 44, 57, 71).

З цих самих та інших матеріалів справи випливає, що ОСОБА_3 прожив та проживає на даний час за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 12, зворотній бік а. с. 15). Ця адреса ж вказана самим ОСОБА_2 у поданих ним заяві про зменшення неустойки та запереченнях проти позову (а. с. 52, 58).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1, може бути примусово стягнутий.

Крім того, згідно статті 217 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Ні вказана норма, ні будь-які інші норми Цивільного процесуального кодексу України не надають суду першої інстанції права зупиняти виконання ухваленого ним же рішення суду шляхом зазначення про це в цьому рішенні.

Тобто виконання даного рішення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути зупинено судом.

Керуючись статтями 1 - 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 - 60, 64, 79, 88, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Житомирі задовольнити.

Звернути стягнення на квартиру ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (що є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору № 52107Z126 від 24.10.2007 р.), шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на дату проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 621 047,30 грн., яка складається з процентів у розмірі 18 181,35 дол. США, що еквівалентно 514 372,54 грн. за курсом Національного банку України станом на 25.02.2015 р. - 28,291218 грн. за 1 дол. США, та пені у розмірі 106 674,76 грн., за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 р., перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"в м. Житомирі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"в м. Житомирі у якості відшкодування судових витрат 243,60 грн.

Роз'яснити, що:

- рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано;

- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;

- апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;

- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Корбут