ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1468/15-ц

Провадження № 2/210/1169/15

У Х В А Л А

"22" квітня 2015 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2., розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" про дострокове розірвання договору банківського вкладу і стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4 17.04.2015 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з вищезгаданим позовом, в якому просить достроково розірвати договори банківського строкового вкладу (депозиту) № 305835/27127/5-14 від 21 серпня 2014 року та № 305835/6526/5-15 від 28 січня 2015 року укладені між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на користь позивача 295849,76 грн. та 53625,00 грн. депозитних вкладів з нарахованими згідно умов договорів відсотками; витрати на юридичні послуги в сумі 2000 грн, 4000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Ознайомившись із змістом позовної заяви та додатками до неї, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам п. 4 ч. 2, ч.5 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Представник позивача в позовній заяві посилається на п.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки, вирішити спір позивач просить саме на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), а не Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з позовної заяви, підстава та предмет позову стосуються повернення коштів за договорами банківських вкладів (депозитів) укладених між сторонами.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз’яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до положень    Закону України «Про захист прав споживачів», сфера дії цього    Закону     розповсюджується на правовідносини, які виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані § 3 «Банківський вклад» глави 71 Цивільного кодексу України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.

Тобто, договір банківського вкладу, не є договором надання послуг, у визначенні Закону, так як надання послуг за цим Законом є: діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

При застосуванні вимог Закону України    «Про захист прав споживачів»     у справах, що виникають з договірних правовідносин, слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виконання вже укладених договорів, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому положення даного Закону до них не застосовуються. Крім того, як посилається позивач по тексту позовної заяви, в даному випадку спірні відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відтак, виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України та не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів» і тому до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

Крім того, спір, який виник між сторонами має майновий характер, а тому позовна заява, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, повинна містити ціну позову.

Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставкою судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру є 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір грошових коштів, які позивач просить стягнути на її користь з відповідача складає 349474,76 грн, тому судовий збір за подання до суду заяви майнового характеру становить 3494 грн 75 коп.

Згідно з п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставкою судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру є 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 243 грн. 60 коп.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 3494 грн 75 коп. за подання до суду заяви майнового характеру та 243 грн 60 коп за подання заяви про відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1 статті 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивачів і надає їм строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 119-121 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" про дострокове розірвання договору банківського вкладу і стягнення коштів - залишити без руху.

Роз'яснити позивачці, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р. Є. Скотар