ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 914/248/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ від 20.03.2015р. №14/2-282

на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015р.

у справі № 914/248/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів

про стягнення 101 544 974,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. - представник

від відповідача: Негря Г.Ю. - представник

31.03.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М. При цьому, відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

У зв'язку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №914/248/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Мирутенко О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 01.04.2015р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 21.04.2015р.

У зв'язку із зайнятістю судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи №914/248/15 внесено зміни сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

В судове засідання з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 11 березня 2015 року у справі №914/248/15 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнено з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь позивача 35978175,72грн. основного боргу, 12487245,56грн. пені, 30845432,22грн. інфляційних втрат, 7582216,68грн. 3 % річних та 64775,63грн. судового збору, а в задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати отриманого природного газу суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення. При цьому суд, задоволив клопотання відповідача та зменшив суму пені на 20%.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом безпідставно задоволено клопотання про зменшення пені, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення в цій частині скасувати та задоволити вимоги щодо стягнення пені в розмірі 3146000,83грн., у стягненні якої було відмовлено, а в іншій частині рішення рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у справі №914/248/15 залишити без змін.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. №01-04/2488/15 від 21.04.2015р.) та представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в судовому засіданні доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. у справі №914/248/15 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір про закупівлю природного газу № 13/3438-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України позивачем), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), обсягах, зазначених у п.1.2. даного договору (надалі по тексту - договір).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.2 договору, продавець зобов'язався передати покупцеві з 01.01.2013р. по 31 грудня 2013р. газ обсягом 179737,340тис.куб.м.

На момент закінчення строку дії договору позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу в 2013 році на загальну суму 218794941,51грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за поставлений газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви. Внаслідок неповного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2014р. становила 47212410,72грн.

На момент звернення позивачем до суду заборгованість за спожитий газ згідно Договором №13/3438-ТЕ-21 від 13.02.2013р. становить 35 978 175,72грн., у зв'язку оплатою відповідачем заборгованості в сумі 11 234 235,00грн., що підтверджується платіжним доручення від 22.12.2014р. №161 на суму 7 554 235,00грн. та платіжним дорученням від 30.12.2014р. №301 на суму 3 680 000,00грн. Сума заборгованості 35 978 175,72грн. за договором підтверджується сторонами в підписаному двосторонньому Акт звірки розрахунків станом на 31.01.2015р.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач доказів погашення заборгованості суду першої інстанції не надав, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача 35 978 175,72 грн. основного боргу обґрунтована та задоволена судом першої інстанції правомірно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та річних обґрунтовані та підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення до стягнення втрат від інфляції на суму 30845432,22грн. та 3% річних - 7582216,68грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення покупцем умов 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3. 17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Таким чином, майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

З огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем виникло через заборгованість населення, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - часткове погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 20% (двадцять) відсотків.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом розміру пені на 20%, не заслуговують на увагу, оскільки таке право передбачено статтею 83 ГПК України та можливість такого зменшення обгрунтовано в рішенні суду, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року у справі №914/248/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 23.04.2015р.