ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" липня 2006 р. | Справа № 2/216-2735 |
10:10
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Колубаєвої В.О.
при секретарі судового засідання Івасишин О.І
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8,Тернопіль,46021
до Приватного підприємства "Новий світ 1" вул. Нечая, 31, м. Тернопіль,46000
про стягнення заборгованості в сумі 8134,10 грн..
За участю представників сторін:
позивача: Гловак В.І. - довіреність №06-315/991 від 06.06.06р.
відповідача: Гравжинець М.Ю. - доручення №114 від 10.07.2006р.
Суть справи:Позивач пред'явив позов про стягнення 8134 грн. 10 коп. із них 7959 грн. 56 коп. адміністративно-господарських санкцій за не створення у 2005 році двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, та 164 грн. 54 коп. - пені за неперерахування санкцій.
Відповідач позов не визнає , посилаючись на те, що :
- у 2005 році у нього працював один інвалід,
- листом №169 від 18.04.2005р. він звернувся в Тернопільський центр зайнятості з проханням прислати до нього на роботу одного інваліда . Прохання його не виконано. Другий інвалід не працевлаштований не з його вини. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача і приймаючи до уваги, що:
1) В судовому засіданні перед розглядом справи представникам роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України.
2) Ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пункт 12 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів зазначає, що державна служба зайнятості веде облік інвалідів, робочих місць підприємств на які можуть бути працевлаштовані інваліди, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Пункт 14 цього Положення тлумачить, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця на яких може використовуватись праця інвалідів.
3) Відповідач надав в суд лист №169 від 18.04.2005р. яким звернувся до Тернопільського міського центру зайнятості населення з проханням направити до нього на працевлаштування інваліда на посаду двірника.
Даний лист одержаний Тернопільським міським центром зайнятості (лист №07/1069 від 12.07.2006р. Тернопільського міського центру зайнятості)
Також в суд наданий акт створення робочого місця двірника, із якого вбачається, що на час звернення відповідача до центру зайнятості робочі місця двірників (або прибиральниць) для працевлаштування інвалідів були відповідачем створені.
Вищенаведене підтверджує, що відповідач вчинив дії передбачені ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”. Тобто зробив все, що від нього залежить для того щоб виконати вимоги ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” .
Тому слід вважати, що один інвалід не працевлаштований не з вини відповідача і у суду немає підстав покладати на нього відповідальність передбачену ст. 20 даного Закону.
4) При розгляді справи по даному питанню враховувалось:
а) Ст.Ст.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” передбачають, що робоче місце інваліда це окреме робоче місце, де створені необхідні умови для праці інваліда.
Звичайне робоче місце може бути створено до направлення інваліда на роботу. Тому і відповідна комісія складає акт про створення робочого місця для направлення інваліда на роботу.
Спеціалізоване робоче місце може бути створено тільки після того, як інвалід відповідними органами направлений на працевлаштування.
Тільки коли підприємство знає з якими вадами здоров’я до нього направлений інвалід, воно повинно створити спеціалізоване робоче місце для інваліда відповідної нозології. Дане місце повинно бути атестовано спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій і введення в дію шляхом працевлаштування інвалідів.
Отже, керуючись вищезазначеними вказівками Кабінету Міністрів України відповідач в підтвердження створення звичайного робочого місця може надати в суд тільки акт створення робочого звичайного місця.
Акт створення спеціалізованого робочого місця повинен представлятися тільки в тому разі коли інвалід працевлаштований. Тому заперечення позивача відносно того, що акт про створення робочого місця не має юридичної сили, т.я. він не підписаний представниками МСЕК, Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів є незаконним і не приймається до уваги.
5) Відповідач також надав в суд наказ приватного підприємства "Новий світ 1" № 18к від 31.03.2005р. "Про прийняття на роботу Сушкову Т. П. з 01.04.2005р. на посаду прибиральниці"
Сушкова М. П. є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджено посвідченням №137538 від 13.09.1996р.
Отже, на протязі 2005р. у відповідача на посаді прибиральниці працював один інвалід.
Тому позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за не створення одного робочого місця для працевлаштування одного інваліда теж не можуть бути задоволені.
6) Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 р. позивач звільнений від сплати судового збору. Тому, судовий збір не стягується.
Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 158,162,163,258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити.
2. Судовий збір не стягується.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 17.07.06р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя В.О. Колубаєва